– У перші листопадові дні Національна спілка журналістів проводить низку заходів на захист свободи слова і безпеки діяльності працівників ЗМІ, – наголосила очільниця Черкаської обласної організації НСЖУ Тетяна Калиновська. – Журналіст – професія небезпечна, це визнають в усьому світі. У грудні 2013 року Генеральна асамблея ООН проголосила 2 листопада Міжнародним днем припинення безкарності за злочини проти журналістів у пам’ять про вбивство у Малі двох французьких журналістів… 9 із 10 вбивств медійників, на жаль, не розкрито. Й Черкащина, на жаль, не виняток у цій сумній статистиці.
Як наголосила Тетяна Станіславівна, в ці дні ми вшановуємо пам’ять журналістів, які загинули через свою професійну діяльність. Із 1991 року на Черкащині було вбито чотирьох журналістів – Ігоря Грушецького (1996), Миколу Ракшанова (1998), Василя Сергієнка (2014) і Вадима Комарова (2019). Є чимало фактів тиску на журналістів. Зокрема, і зараз у Корсуні-Шевченківському здійснюється систематичний адміністративний тиск на журналістку Галину Добровольську.
– Злочини проти журналістів – це також злочини проти кожного громадянина, якому таким чином обмежують доступ до правди, до дискусії, до розуміння тих процесів, які відбуваються в суспільстві, – сказала Тетяна Калиновська. – Дуже важливо розуміти, що статус журналіста – це не преференція. Журналіст – це той, хто доносить до суспільства правду.
За словами голови НСЖУ Сергія Томіленка, тільки з початку 2021 року в Україні зафіксовано 59 інцидентів, пов’язаних із застосуванням сили до журналістів під час виконання ними журналістської діяльності. В Україні щоп’ять днів журналістів б’ють, палять їм машини, знищують апаратуру.
Черкаський тележурналіст, представник телеканалу «Інтер» Станіслав Кухарчук, якого було жорстоко побито «беркутівцями» під час акції протесту 26 січня 2014 року, яку він висвітлював, вважає, що надзвичайно важливо привертати увагу до випадків насильства щодо журналістів.
– Ми живемо в такий час, коли інформація володіє світом, – сказав Станіслав Кухарчук. – Без журналістики в суспільстві настане вакуум інформації. Наприклад, якщо ми не будемо їздити на передову і робити звідти репортажі, про війну ніхто не знатиме. Тих, хто нас б’є і тих, хто в нас стріляє, має бути покарано – кожен повинен відповідати за свої вчинки.
Зі Станіславом Кухарчуком погоджується фотокореспондент Ігор Єфімов, котрий також став жертвою міліцейського свавілля під час Революції гідності – 20 лютого 2014 року на дамбі через р. Дніпро поблизу в’їзду в Черкаси.
– Є дуже багато журналістів, які постраждали від нападів, і справа навіть не доходить до суду, – зауважує журналіст. – І хоча покарати тих, хто бив мене, не вдалося, вже те, що ми з колегами, спілкою журналістів довели цю справу до суду, – велика перемога. В НСЖУ, в особах Сергія Томіленка, колег-журналістів, які мене підтримували, я завжди бачу підтримку.
Нагадаємо, жодного із злочинців, які завдали тілесних ушкоджень черкаським журналістам, так і не було реально покарано.
– У підрозділах слідчого управління поліції Черкащини цьогоріч перебувало 7 кримінальних проваджень щодо правопорушень проти журналістів, – розповів заступник начальника ГУНП України в Черкаській області, начальник слідчого управління Євген Рогачов. – Із них одне – щодо побиття Валерія Воротника – скеровано до суду. Ще чотири закрито, оскільки слідство довело, що реального перешкоджання роботі журналістів там не було. По двох провадженнях ми працюємо – вони залишаються не розкритими. На жаль, серед них – і вбивство журналіста Вадима Комарова.
За словами Євгена Рогачова, у всіх цих справах проводяться слідчі дії, збираються докази, проводяться експертизи.
– Поліція Черкащини відкрита до діалогу, – завірив пан Рогачов. – Якщо журналіст відчуває, що на нього тиснуть або йому погрожують, він у будь-яку пору доби може звернутися до поліції як у відділеннях, так і за телефоном 102.
Секретар НСЖУ, заступниця голови Черкаської обласної організації спілки, директор телерадіокомпанії «Ільдана» Валентина Душок, підсумовуючи регіональні слухання, зазначила, що хотілося б вірити в те, що співпраця журналістів, громадськості, НСЖУ, правоохоронних органів та зарубіжних партнерів є запорукою того, що злочинів щодо журналістів скоюватиметься менше, а покарання винуватцям стане невідворотним.
Джерело сайт – Прочерк