Європейський суд з прав людини офіційно почав розгляд двох скарг української громадської журналістки та політбранки Ірини Данилович проти росії, повідомляє “Крим SOS”. 28 квітня 2026 року ЄСПЛ передав її заяви на комунікацію — це важливий етап, коли Суд уже попередньо вивчив скарги та тепер вимагає пояснень від держави-відповідача. Про це КримSOS повідомив адвокат по справі ЄСПЛ Сергій Заєць.
Йдеться про справи № 6579/23 (подану 15 січня 2023 року), яка стосується незаконного позбавлення волі, та № 4065/25 (подану 28 січня 2025 року) внесення її до російського реєстру так званих «іноземних агентів».
Суд визнав скарги достатньо обґрунтованими для офіційного запиту письмових пояснень від держави-відповідача щодо можливих порушень Європейської конвенції з прав людини.
Суд запросив Уряд України приєднатися до розгляду як третю сторону. На відміну від росії, Україна зазвичай подає свої позиції у подібних справах.
ЄСПЛ запропонував уряду рф подати зауваження щодо прийнятності та суті заяв. Водночас росія, яка після виключення з Ради Європи фактично ігнорує більшість процедур ЄСПЛ, може не надати свої пояснення. Однак це не зупиняє розгляд справи.
Перша скарга стосується подій 2022 року. 29 квітня 2022 року Ірину Данилович затримали співробітники ФСБ та утримували без зв’язку із зовнішнім світом у Сімферополі. Лише 7 травня 2022 року було оформлено протокол затримання, після чого так званий «Київський районний суд Сімферополя» обрав їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за підозрою в незаконному зберіганні вибухових речовин.
28 грудня 2022 року той самий «суд» визнав її винною. Увесь цей час заявниця перебувала в СІЗО-1 у Сімферополі.
У цій частині справи ЄСПЛ розглядатиме можливе порушення права на свободу та особисту недоторканність (статті 5 Конвенції).
Друга справа стосується рішення Міністерства юстиції росії від 3 червня 2022 року про внесення Ірини Данилович до реєстру так званих «іноземних агентів».
Скарга охоплює можливі порушення:
– право на повагу до приватного життя (стаття 8 Конвенції) через сам факт присвоєння статусу та його наслідки;
– свобода вираження поглядів (стаття 10);
– заборона дискримінації та використання обмежень із прихованою метою (статті 14 і 18).
Йдеться про наслідки, які включають публічне таврування, додаткові звітні обов’язки та обмеження професійної діяльності.
Перша заява була передана на комунікацію приблизно через чотири роки після затримання та майже через 3,5 роки після її подання.
Друга справа дійшла до цього етапу менш ніж за 1,5 року, оскільки національне оскарження статусу «іноземного агента» завершилося лише наприкінці 2024 року. На наступному етапі сторони мають подати письмові пояснення, після чого Суд оцінить прийнятність заяв і розгляне їх по суті можливих порушень Конвенції.
Нагадаємо, на початку липня 2025 року Ірина Данилович закликала Європарламент звернути увагу на тортури в жіночій колонії рф. Вона звернулася до віцепрезидентки Європейського парламенту Піни Пічерно із закликом привернути увагу європейської спільноти до масових знущань над жінками в російській колонії міста Зеленокумськ.
Дискусія з цього приводу: