Померла госпітальєрка та ветеранка Олена “Джейн” Шарговська, яка в цивільному житті працювала перекладачкою та журналісткою, повідомляє “Українська правда”.
Олена рятувала поранених із 2015 року, розповіли командирка медичного батальйону “Госпітальєри” Яна Зінкевич та колишні колеги жінки з видання “Новинарня”.
Олена мала значний досвід роботи у медіа: була журналісткою, перекладачкою, редакторкою та SMM-фахівчинею. За роки професійної діяльності вона працювала на телебаченні, у друкованих медіа, а також у проєктах Ukraїner та “Освіторія”.
Із 2015 року вона присвятила себе порятунку інших. “Джейн” доброволицею їздила на фронт у складі Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова. Пізніше – долучилася до “Госпітальєрів”.
“Опанувавши тактичну медицину, “Джейн” виїжджала за пораненими на найгарячіші ділянки передової та виривала життя наших бійців з лап смерті дорогою до стабпунктів”, – розповіла Зінкевич.
Крім допомоги пораненим, парамедикиня разом із посестрами відстоювала право жінок служити в ЗСУ на рівних із чоловіками.
Зокрема, вона стала співорганізаторкою “Маршу невидимого батальйону” – акції, яку провели в Києві у 2016 році. Тоді учасниці закликали владу дозволити жінкам обіймати посади у війську, які раніше були доступні лише для чоловіків.
На момент початку повномасштабного вторгнення “Джейн” перебувала у Португалії. Через травму вона не могла одразу повернутися на Батьківщину, але допомагала Україні як волонтерка.
10 вересня 2022 року, на свій день народження, Олена долучилася до війська. У складі Інтернаціонального легіону ЗСУ жінка служила в Бахмуті, Торецьку, а також на Харківщині.
Крім медичної евакуації, “Джейн” проводила навчання з тактичної медицини для інших бійців та домагалася належного спорядження для захисниць як членкиня Жіночого ветеранського руху.
Через стан здоров’я жінка звільнилася зі служби у серпні 2024 року.
“Олена була людиною слова, подорожей і глибокого зацікавлення світом та людьми […] Попри всі труднощі й випробування, вона зберігала любов до слова та людей, продовжувала допомагати побратимам та посестрам із благодійними зборами, купувала автівки на фронт.
Її життєвим гаслом були слова: “Роби, що вважаєш за потрібне, а далі будь що буде”, – розповіли у “Новинарні”.
Спогадами про Олену також поділився військовий, журналіст, письменник та засновник Ukraїner Богдан Логвиненко.
“Ми жили в сусідніх будинках на Виноградарі і часто сиділи і обговорювали редакційні питання в когось з нас на кухні. Ти була величезною підтримкою і драйвером багатьох процесів, у той самий час залишаючись доволі різкою щодо невідомого, а я завжди нагадував тобі, як ти говорила про тих, чиєю частиною потім стала. І ми часто з цього сміялися”, – написав колишній колега жінки.
Дискусія з цього приводу: