Упродовж вересня 2026 року Національна спілка журналістів України зафіксувала 10 верифікованих кейсів фізичного впливу російських атак на цивільних журналістів, редакції та медійну інфраструктуру.
Метою моніторингу є системне документування наслідків російської агресії для української медіасфери, оперативне реагування на потреби постраждалих журналістів і редакцій, а також формування доказової бази для міжнародної адвокації та майбутнього притягнення винних до відповідальності.
Структура вересневих кейсів:
- 3 випадки пошкодження редакцій та медійної інфраструктури;
- 3 випадки пошкодження житла журналістів;
- 3 випадки, коли журналісти опинялися під російськими атаками;
- 1 випадок знищення майна медійника.
Окремо у вересні НСЖУ верифікувала ще один кейс атаки БПЛА на журналістку Ксенію Клещенко, що стався у серпні, і задокументувала три втрати серед медійників. Також Спілка вважає наслідки ударів по датацентрах і телекомунікаційній інфраструктурі новою загрозою для роботи українських медіа.
Пошкодження редакцій та медійної інфраструктури
8 вересня, Київ — телеканали «Ми — Україна» та «Ми — Україна+». Російський ударний БПЛА влучив безпосередньо в будівлю медіагрупи під час прямого ефіру.
Внаслідок атаки постраждали шестеро людей, трьох із них госпіталізували з пораненнями легкої та середньої тяжкості. Пошкоджено ньюзрум, гримерки, робочі кабінети, техніку та обладнання.
Для медіагрупи це була вже друга російська атака за менш ніж три тижні. У ніч проти 20 серпня внаслідок масованого удару по Києву були пошкоджені студія, частина знімальної й технічної інфраструктури та робочі місця редакції. Після серпневої атаки телеканали лише розпочали відновлення офісу.
Директор медіагрупи Ігор Петренко заявив, що удар був саме по журналістах: “Дрон влучив у будівлю нашої медіагрупи – в приміщення телеканалів «Ми – Україна» та «Ми – Україна+». Не у двір, не поруч. Точно в ньюзрум на другому поверсі. Саме туди, де працюють люди, і саме тоді, коли наші журналісти були в прямому ефірі телемарафону «Єдині новини»“.
10 вересня, Кривий Ріг — корпункт «Суспільне Дніпро». Внаслідок російського удару в будівлі, де працює кореспондентський пункт, вибито вікна та двері. Працівники редакції не постраждали.
15 вересня, Ізюм — газета «Обрії Ізюмщини». Авіаудар стався приблизно за 10 метрів від адмінбудівлі, де редакція орендує приміщення. Вибуховою хвилею вибило вікна й двері, пошкодило меблі. Дві працівниці — відеографка медіа Анна Рябенко та коректорка Людмила Скрипка — в момент вибуху впали на підлогу, це допомогло їм уникнути травм. Техніка редакції вціліла, однак приміщення стало непридатним для роботи, тому колектив перейшов на дистанційний режим. Газета виходити не припинила.
Для «Обріїв Ізюмщини» це також не перше руйнування через російські атаки. Власний офіс редакції російські військові розтрощили ще під час окупації Ізюма у 2022 році. 4 лютого 2025 року вже в новому приміщенні редакція знову була зруйнована вибухом балістичної ракети й відновлювалася практично з нуля.
Пошкодження майна журналіста
10 вересня, Павлоград — Павлоградська телерадіокомпанія. Внаслідок удару російських «Шахедів» по центру міста згорів автомобіль директора ТРК Юрія Шевченка. Разом із машиною вогонь знищив редакційні мікрофони та комплект захисного спорядження для журналістської роботи — бронежилет, каску й аптечку.
Пошкодження житла журналістів
12 вересня, Одеса — журналістка «МикВісті» Юлія Бойченко. Її квартира постраждала внаслідок влучання російського дрона у 25-поверховий будинок. Журналістки вдома не було. Це вже четвертий випадок пошкодження житла Юлії внаслідок російських атак і третя атака на будинок, у якому вона проживала в Одесі.
21 вересня, Запоріжжя — журналісти Олександр та Оксана Верьовкіни. Під час масованої атаки одне з влучань зруйнувало під’їзд багатоповерхівки, де живуть медійники. Влучило зовсім близько від їхнього помешкання. Вибухова хвиля вибила у квартирі вікна та двері, уламки посікли стіни, пошкодили меблі. Журналісти отримали гостру реакцію на стрес.
25 вересня, Київ — ведучий телеканалу «Прямий» Влад Волошин. Російський дрон влучив у 16-поверховий будинок у Печерському районі. Серед пошкоджених квартир було й помешкання Волошина, вибухова хвиля понівечила віконну фурнітуру. Журналіст та його родина не постраждали. Водночас у будинку загинув 14-річний хлопчик, щонайменше семеро мешканців будинку дістали травми різного ступеня тяжкості.
Журналісти під атаками
24 вересня, Слов’янськ — Дієго Еррера та Мустафа Джан. Російський FPV-дрон на оптоволокні влучив в автомобіль іспанського фотожурналіста Дієго Еррери. За кілька хвилин до удару він і шведський журналіст та письменник Мустафа Джан вийшли з машини й зайшли до супермаркету неподалік.
Автомобіль згорів разом із двома камерами Canon, чотирма об’єктивами, ноутбуком та іншою професійною технікою Еррери. Також знищено бронежилет, каску та аптечку Джана, які він отримав у Київському Центрі журналістської солідарності НСЖУ незадовго до атаки. Медійники не постраждали.
28 вересня, Дніпро — команда Paris Match. Російський реактивний БПЛА поцілив у бізнес-центр приблизно за 50 метрів від готелю, де знаходилися двоє журналістів французького медіа та український локальний продюсер Олександр Павлов. Команда працювала над матеріалом про прифронтові міста України. Журналісти не постраждали, однак перебували поруч місця атаки в момент удару.
28 вересня, Київ — воєнкор Радіо Свобода Мар’ян Кушнір. Після зйомки наслідків удару по будівлі НАН України журналіст повертався до редакції, коли почув дрон, що заходив на зниження. Кушнір устиг притиснутися до стіни, заскочити в заглиблення та закрити шию руками. За його словами, «удар був фактично перед обличчям». Журналіст не постраждав і після вибуху одразу почав документувати наслідки атаки.
Окремо у вересні НСЖУ верифікувала ще один кейс за серпень — атаку російських FPV-дронів на кореспондентку Новини.LIVE Ксенію Клещенко, яка висвітлювала евакуаційну місію в Запорізькій області 21 серпня. Після того як один дрон вибухнув біля бронеавтомобіля з командою всередині, другий летів добивати групу. У коментарі НСЖУ журналістка назвала атаку цілеспрямованою, адже бронеавтомобіль мав помітні для оператора БПЛА позначки евакуаційного транспорта, а сама журналістка була у бронежилеті з маркуванням PRESS. “На нас полювали, це факт. Навіть якщо спершу ми могли натрапити на «дрона-ждуна», то друга атака на сто відсотків була цілеспрямована. Дрони летіли за нашим бусом”, — зазначила Клещенко.
НСЖУ окремо задокументувала у вересні три втрати серед медійників. Стало відомо про загибель у лавах ЗСУ журналіста і медіадизайнера Руслана Рудукана. Помер військовослужбовець і колишній медіапрацівник телекомпанії 1+1 Олексій Нурулін. 25 вересня внаслідок російського удару в Києві загинула Марія Ївженко, журналістка NV Бізнес, яка нещодавно перейшла до корпоративного сектору. Вона стала 11-ою у переліку колег, які загинули не під час виконання професійних обов’язків з початку повномасштабного вторгнення.
Удари по датацентрах: нова загроза для роботи медіа
Наслідки російських ударів по датацентрах і телекомунікаційній інфраструктурі 23 і впродовж 25 – 26 вересня НСЖУ не включила до кейсів моніторингу: об’єктами фізичного ураження були інфраструктурні провайдери, а вплив на редакції та мовників мав опосередкований характер. Водночас Спілка говорить про них як про нову загрозу для стійкості української медіасфери.
Зокрема, внаслідок атак на дата-центри про тимчасові збої в роботі повідомляли такі медіа: сайт Gazeta.ua, Суспільне, Армія TV, Новини.LIVE, телеканал «Прямий», 5 канал, «Ми — Україна», «Київ 24», СТБ, 1+1.
Ці удари показали, що пошкодження одного технологічного вузла може одночасно порушити роботу сайтів, стримінгів, онлайн-мовлення та інших цифрових сервісів десятків редакцій і мовників та обмежити доступ значної аудиторії до інформації.
Українські журналісти в російській неволі
За окремою моніторинговою базою НСЖУ, у російському полоні перебувають щонайменше 28 цивільних працівників медіа. Для багатьох незаконно утримуваних журналістів характерними залишаються обмежений зв’язок із родинами, проблеми з доступом до адвокатів та медичної допомоги, етапування між різними місцями несвободи й тривала невизначеність щодо їхнього становища. Однією з головних подій вересня став незаконний вирок Ірині Левченко — журналістці з Мелітополя, членкині НСЖУ з понад 40-річним професійним стажем. 4 вересня стало відомо, що підконтрольний Росії «Запорізький обласний суд» засудив її до 15 років позбавлення волі за сфабрикованим обвинуваченням у «шпигунстві». На той момент Левченко вже понад три роки перебувала в російській неволі: російські військові викрали її на вулиці Мелітополя у травні 2023 року. 16 вересня їй виповнилося 65.
Сестра журналістки Олена Руденко прокоментувала «вирок» для НСЖУ: «П’ятнадцять років за ґратами в такому віці в російських тюрмах — що це, як не прихований смертний вирок?»
НСЖУ назвала вирок окупаційного «суду» незаконним, так званий «судовий процес» — судилищем, і виступила з вимогою негайного звільнення журналістки.
У вересні з’явилися нові свідчення про тортури, застосовані до Ірини Левченко в російській неволі. Під час допиту як свідка у Південному окружному військовому суді в Ростові-на-Дону вона розповіла про побиття та катування електричним струмом у таємному місці утримання в окупованому Мелітополі. Левченко також засвідчила, що у 2023 році зустрічала там журналістку Вікторію Рощину, яка згодом загинула в російському полоні.
Ключові тенденції вересня
Вересневий зріз підтверджує тенденцію, зафіксовану НСЖУ за підсумками першого півріччя 2026 року: ударні безпілотники різних типів залишаються головним фактором ризику для журналістів, а маркування PRESS та розпізнавальні позначки цивільного транспорту не виконують захисної функції. Це яскраво підтверджує випадок Ксенії Клещенко в Запорізькій області.
Водночас вересень виявив нову загрозу: удари по датацентрах і телекомунікаційних вузлах здатні одночасно порушувати цифрову роботу десятків редакцій і прямо впливають на доступ аудиторії до інформації.
Методологія
Моніторинг російських атак на медіасферу здійснює Національна спілка журналістів України. До нього включаються лише верифіковані випадки фізичного впливу російської агресії на цивільних журналістів та медіа: поранення журналістів, пошкодження редакцій, житла та майна медійників.
Верифікація базується на офіційних повідомленнях редакцій і медіаорганізацій, зверненнях журналістів та їхніх родин, публікаціях у відкритих джерелах, а також на власному моніторингу та інформації регіональних координаторів мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ.
Дані регулярно передаються міжнародним партнерам — Міжнародній та Європейській федераціям журналістів, Комітету захисту журналістів та іншим організаціям, які документують злочини Росії проти журналістів і медіа.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: