Менше 20-ти кілометрів до РФ. Документувати тут наслідки атак ворога – складно і, звісно, небезпечно. Днями журналістки «Слобідського краю» працювали на Дергачівщині, щоб показати зону обов’язкової евакуації і те, як невідворотно кілзона витискає людей – жене з їх домівок.
«Ми їхали у село Безруки у повній амуніції та з «Чуйкою», бо дрони над селом літають постійно. Нас супроводжував речник Дергачівської МВА, який одразу попередив, що їдемо та працюємо дуже швидко. Приїхавши у центр населеного пункту, я дещо здивувалася, бо там були діти та й було досить людно. Хоча з сусіднього Слатиного через важку безпекову ситуацію люди активно виїжджають. За час нашого перебування у селі було тихо, тому ми встигли поспілкуватися з місцевими та познімати населений пункт. Лише коли ми сіли в автівку, щоб їхати у Дергачі, спрацювала «Чуйка», дронів на ній ми не бачили, але швидко поїхали з населеного пункту»? – каже Ксенія Ручка, журналістка «Слобідського краю».

Складно працювати ще й тому, що для місцевих, які обирають лишатися, медійник стає таким собі «подразником» – людиною, яка питає про виїзд і рушить «ілюзію безпеки». Безпристрасно спілкуватися, слухати – важко.
«Населений пункт розташований за 15-20 кілометрів від кордону з рф, й зараз там проживає понад тисяча жителів. Люди категорично відмовляються їхати, навіть попри те, що у них немає світла, а сусіднє Слатине росіяни засипають КАбами, FPV-дронами та усім, чим тільки можуть. Люди аргументують це тим, що усе летить не по них, а над ними. Разом з тим привезти туди гуманітарну допомогу вже неможливо, адже великі автівки одразу стають ціллю для російських дронів. Подібну ситуацію ми спостерігали й в інших населених пунктах. Звісно людям важко залишити дім, вони розуміють, що якщо вже поїдуть, то повернутися буде дуже важко. Але зважаючи на безпекову ситуацію та те, що росіяни атакують логістичні маршрути, краще це зробити до настання холодів», – зазначає Ксенія.
Для роботи ЦЖС Харків надав медійницям детектор дронів «Чуйка», щоб моніторити небо хоча б від частини небезпек. На щастя, поїздка пройшла без перехоплень сигналів дронів.
***
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко).
Харківський ЦЖС

























Дискусія з цього приводу: