Днями світ побачила унікальна книга «Вільний голос: люди і час». Саме унікальна, бо колектив авторів видання переконаний, що подібної друкованої праці в Україні наразі немає. Хронологічний відтинок, представлений у книжці, охоплює 35 років, обсягом у 440 сторінок, на яких відтворено історичні події нашої держави, краю, міста й водночас частково простежується доля кожного автора-героя. Таке літературознавче визначення характеризує роман-епопею, тому якби книжка була художньою, то цілком би могла підпадати під цей жанр. Однак матеріали видання достовірні й документальні, схожі на газетні публікації, проте написані крізь призму часу, коли вгамовуються емоції і залишається істина. Ця книжка – збірник спогадів і матеріалів про газету «Вільний голос», яка на початку року відзначила 35-ліття від часу виходу першого номера.
Газета фіксує історію, а збережена в багаторічних підшивках, вона має право називатися літописом. Упродовж 35 років «Вільний голос» фіксує новітню історію України й Коломийщини зокрема, створивши за цей час літопис нашого краю.

Однак газета – це не лише події, а передусім люди, які працюють над виданням. На сторінках залишається прізвище журналіста під газетною публікацією. Прізвища тих, хто відповідає за технічне забезпечення, для більшості взагалі невідомі. Якщо через десятиліття давню газету ще можна віднайти, то відомості про тих, хто над нею працював, дуже скупі або й узагалі відсутні. Тому було вирішено створити своєрідну біографію «Вільного голосу», тобто написати спогади й видати їх окремою книжкою.
Біографія газети і люди
Ця ідея витала давно, років зо п’ять. Вона поставала щороку на день народження газети, 15 січня. Потім згасала, адже щоразу верх брали злободенні події, під час яких було не до сентиментальних спогадів. І ось, 18 вересня 2025 року, зібравшись у стінах Музею коломийської книги, творча група в складі колишньої головної редакторки газети Ольги Гаврилюк, нинішньої головної редакторки Валентини Близнюк, колишнього заступника головного редактора, а нині доцента, завідувача кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Миколи Васильчука й журналістки Оксани Крохмалюк таки вирішила розпочати роботу над книжкою. До проєкту долучилися колишня редакторка газети, а нині відповідальний секретар Івано-Франківської обласної спілки НСЖУ, заслужена журналістка України, очільниця Івано-Франківського Центру журналістської солідарності Вікторія Плахта, журналіст Андрій Малащук, колишній заступник головного редактора Дмитро Карп’як, журналіст Сергій Грудовий, коректор Оксана Зварич.
Кожен писав спогади про роки праці у «Вільному голосі», про те, що найбільше запам’яталося, вразило, що варто залишити для краєзнавців і дослідників газетярської справи. Тепер у спогадах з’явилася можливість висвітлити деякі події в іншому світлі, на щось подивитися іронічно або по-філософськи, у чомусь зізнатись, а за чимось щиро ностальгувати. Усі дев’ять авторів написали спогади різні за обсягом і стилем, але кожен зберіг авторську індивідуальність у подачі матеріалу. Тому книга цікава й різнопланова. Тексти спогадів розташовані в хронологічному порядку – за часом приходу авторів на роботу у «Вільний голос» і створюють цілісне полотно біографії газети.

Упорядником книжки «Вільний голос»: люди і час» стала Ольга Гаврилюк. Передмову написав Микола Васильчук. Верстку й художній дизайн здійснив багатолітній завідувач центру комп’ютерного забезпечення редакції Ігор Зварич.
Видання складається з трьох розділів. Перший, «Про нашу газету», є найбільшим за обсягом і власне зібрав спогади працівників. У другому розділі – «Про себе справжніх» автори вирішили подати газетні публікації, написані «нами про нас». Адже творча діяльність не обмежувалася лише роботою в редакції, позаяк журналісти ще й видавали власні книжки, презентували їх на творчих вечорах, проводили персональні фотовиставки… Усі ці події ставали темами для статей на сторінках нашої газети. До розділу також увійшли портрети-замальовки, написані про працівників редакції й приурочені до їхніх ювілейних дат.
Назва третьої частини книжки – «І для душі». Сюди увійшли оповідання, бувальщини, розповіді про неординарні події, роздуми-рефлексії власного буття, щось побачене, почуте й майстерно обрамлене в слово. Серед написання повсякденних офіційних статей кожен із нас знаходив час і для такої творчості. Зазвичай ці публікації друкувалися на останніх сторінках, адже мали розважальний характер, проте часто саме з них наші шанувальники розпочинали читати свіже число газети.
А ще фотографії. Їх у книжці представлено багато, але не завжди ті, якими хотілося б проілюструвати матеріали розповідей. Чорно-білих світлин з 1990-х, на яких зафіксовано життя редакції того часу, небагато. На початку 2000-х стрімко увірвалися цифрові фото, які, здавалося, завдяки електронним носіям зможуть зберігатися вічно. Проте не так сталось, як гадалося. Більша частина дисків з редакційним фотоархівом безслідно зникла. У результаті вціліли ті кольорові світлини, які в паперовому варіанті зберігалися в домашніх фотоальбомах, а також фото, відзняті в останні роки.

Ідею написання книжки активно підтримав засновник серії «Коломийська бібліотека», почесний громадянин Коломиї Валерій Ковтун. Саме він запропонував видати книжку «Вільний голос»: люди і час» у межах серії «Коломийська бібліотека». Знаково, що видання припало на ювілейний, 50 випуск серії. Надруковано книжку Коломийським видавничо-поліграфічним товариством «Вік».
Видання не змогло би прийти до читача, якби не активна допомога меценатів, які розуміють важливість фінансової підтримки друкованого слова в цей непростий час. Авторський колектив висловлює подяку спонсорам книжки: Валерію Ковтуну, Орисі Книшук, Мирославу Червінському, Володимиру Мойсику, Оксані Босій, Галині Гуменюк, Михайлові Негричу, Богдану Клапчуку, Василю Глаголюку, Вірі Тороватій, Марії Батрун, Петру Крив’юку, Софії Гриджук.
Потужний культурний щит

Презентація книжки-літопису «Вільний голос»: люди і час» відбулася в Музеї історії міста Коломиї. На зустріч з авторами прийшли шанувальники й багаторічні передплатники газети, всі ті, для кого наше видання є не лише джерелом інформації, але й тим, що об’єднує, підтримує, береже історію і вселяє віру в кращий завтрашній день.
Про важливість збереження й популяризації друкованих україномовних видань наголосив у своїй промові Валерій Ковтун, член НСЖУ. За співпрацю і підтримку у виданні книжки Валерію Івановичу щиро подякувала головна редакторка газети «Вільний голос» Валентина Близнюк, а також вручила йому пам’ятну подяку, у якій, зокрема, зазначається:
«Символічно, що цей золотий ювілей серії присвячений саме часопису «Вільний голос». Ця книга – не просто літопис, це жива пам’ять про покоління талановитих журналістів, які творили й творять історію нашого краю, захищаючи правду та національні цінності. Ваша багаторічна видавнича діяльність – справжнє, високе подвижництво. У часи важких випробувань та війни, коли ворог намагається знищити нашу ідентичність, Ваша праця стає потужним культурним щитом. Видання кожної книги в серії «Коломийська бібліотека» – Ваша особиста битва за збереження українського слова, плекання нашої рідної історії та збагачення духовної скарбниці Покуття»…
Газета – гонор для громади
Про роки праці в редакції спогадами поділилася колишня головна редакторка Вікторія Плахта.
Упорядниця книжки, колишня головна редакторка газети Ольга Гаврилюк. розповіла про роботу над виданням.
Головна редакторка газети Валентина Близнюк наголосила на тому, що для кожної громади має бути гонором – мати свою локальну газету. Адже друковане медіа – це інтелект громади, це культура повільного і вдумливого читання, простір для діалогу й довіри. Місцева газета – локальне джерело новітньої історії. Державі вже давно час повернутися лицем до таких маленьких, але дуже важливих місцевих видань, з яких починається інформаційна політика. Валентина Близнюк подякувала всім, хто допомагає тримати стрій, передплачує і читає «Вільний голос».
Своїми враженнями про роботу над книжкою поділилися співавтори – колишній заступник головного редактора Микола Васильчук і журналістка Оксана Крохмалюк.
Місцева воєнна документалістика
З вітальним словом виступила головна меценатка видання, яка багато років підтримує газету «Вільний голос», депутатка Івано-Франківської обласної ради Орися Книшук, яка наголосила на важливості українського друкованого слова у воєнний час.
Теплі слова подяки на адресу редакції прозвучали від активістів Печеніжинської спільноти «Довбуш-Волонтер» Миколи Довірака і Володимира Перцовича. Власне, матеріали «Вільного голосу» про Героїв-захисників, волонтерів фактично – воєнна документалістика, яка не дозволить нікому і ніколи переписувати нашу героїчну історію боротьби з рашистами.

На презентацію книжки також завітали міський голова Богдан Станіславський і офіцерка 10 ОГШБ «Едельвейс» Тетяна Іванік. Варто зазначити: «Вільний голос» тісно співпрацює з «Едельвейсами» з часу створення бригади. Чи є ще в Україні така газета, де у кожному номері на першій сторінці – матеріали про наших захисників, Воїнів-Титанів! 80–100 примірників кожної газети редакція передає для бійців на фронт.
Тетяна Іванік наголосила: публікації у «Вільному голосі» про воїнів-захисників мають особливу вагу для побратимів на фронті. Це не лише інформація, а й моральна підтримка, яка нагадує: їхня боротьба бачиться й цінується суспільством. Для воїнів важливо знати, що їхні історії звучать у тилу, їхні імена не губляться серед новин, а стають частиною живої пам’яті народу. Газета з такими текстами дарує відчуття визнання, зміцнює бойовий дух, налагоджує зв’язок із родинами, які пишаються й діляться прочитаним. Водночас фіксується історія – кожна стаття стає документом часу, який залишає слід про подвиги й людські долі. Для воїнів це доказ того, що їхня жертва не марна, що суспільство бачить і цінує їхню відвагу. Газетні публікації – це міст між фронтом і тилом, духовна зброя, яка допомагає тримати позиції не менш, ніж фізична.
На підході – наступний номер
Привітали вихід нової книжки багатолітні передплатники й дописувачі газети Іван Лудчак і Богдан Клапчук. Щирі вітання адресувала колективу авторів книги і всім вільноголосівцям заступниця директора департаменту освіти та культури, начальниця управління культури та туризму Коломийської міської ради Наталія Тарновецька. Майстерно модерувала дійство заступниця директора Музею історії міста Коломиї Мирослава Кочержук.



Однак газета «Вільний голос» – це не лише 35-літня історія, це й наше буремне сьогодення. «Вільний голос» – це сучасне видання, яке крокує в ногу з часом, це розповіді про Героїв-захисників, про волонтерів, про внутрішньо переміщених осіб, про мистецтво й літературу, краєзнавство, освіту, аграрництво й підприємства. Наша газета – це нові, цікаві проєкти, ідеї і теми. «Вільний голос» давно став важливою складовою буття для тих, хто любить читати й черпає новини не з інтернетних джерел, переповнених сумнівною інформацією, а цінує достовірні факти, написані професіоналами. Сьогодні вийшло свіже число «Вільного голосу» й на підході вже наступний номер, а отже, створення літопису краю триває.
Оксана Крохмалюк, Валентина Близнюк

























Дискусія з цього приводу: