ТРИ ЛІТЕРИ «К» МИНУЛОГО РОКУ.
Минулий рік проходив під знаком літери К – коронавірус, карантин, криза. У таких жорстких умовах ми змінювалися, вчилися працювати і виживати.
Особливо складно було в перші тижні і місяці повного локдауну – коли вимушено перелаштовувалися на дистанційну роботу на домашніх комп’ютерах і ноутбуках, на отримання інформації через спілкування телефоном, використовуючи інтернет, виїжджаючи на місця тільки у випадках дуже важливих заходів. Основні та найпекучіші проблеми місцевих газет були в ті дні пов’язані з доставкою преси та із забороною продажу преси вроздріб.
З одного боку, було складно, з іншого – ми багато чому навчилися. По-перше, ми пройшли безкоштовні навчальні курси на різних платформах. Я особисто і всі наші співробітники відвідали більше тридцяти вебінарів, де почули і побачили багато нового для себе, а потім багато з нового впроваджували в нашу роботу.
Часи змінюються, і, хочеш-не хочеш, а треба з цим рахуватися. Під час коронавірусного карантину ми в «Обріях Ізюмщини» почали більше, ніж раніше, працювати на цифрових платформах, у нас відеоконтенту видавалося більше, ніж друкованого. Зросла кількість відвідувань на сайті, в соціальних мережах, і це стало найсуттєвішими ознаками ситуації, в якій ми всі опинилися.
На жаль, великих коштів від того, що в нас додалися підписники, редакції не принесло, хто б там що не говорив, а все одно головні кошти в друкованому виданні приносить газета. І до сьогодні залишається так, що саме в газету приходить основна реклама, приходили і приходять основні платні матеріали. При цьому хотів би зазначити, що при всіх проблемах і недоліках Укрпошти, під час кризи в Харківській області періодичні видання доставлялися своєчасно.
Минулого року в Україні відбувалася територіальна реформа, отже в нашій редакції все більше уваги приділяли співпраці з об’єднаними територіальними громадами. Утворились нові районні ради, з якими також починаємо налагоджувати ділові стосунки.
КОЛИ ВИБОРИ ВЖЕ ЗОВСІМ НЕ ЖНИВА
Варто сказати і про місцеві вибори. Якщо раніше це були традиційні для такої пори жнива, то нині, відверто кажучи, вибори важко назвати урожайними жнивами для редакцій. По-перше, з виборчого Кодексу вилучили норми закону, які передбачали обов’язковий друк у місцевій пресі матеріалів територіальних виборчих комісій.
Тобто раніше для міської територіальної комісії на висвітлення в ЗМІ проведення місцевих виборів було передбачено 5000 гривень, комісіям ОТГ виділяли на висвітлення 4000 гривень. Це були не такі великі кошти, та навіть невеликі кошти зайвими в редакції не бувають.
Під час нинішніх виборів до місцевих органів влади «Обрії Ізюмщини», як і всі наші колеги, активно працювали над залученням реклами політичних партій і кандидатів у депутати різних рівнів. Ми навчилися переконувати наших клієнтів не платити за рекламу американцям у Фейсбуку, а платити за рекламу конкретному виданню на конкретну аудиторію.
Ми опанували цю практику в 2019 році, а в 2020-му вдосконалили, діяли активніше і більш упевнено, а отже отримали кращий результат. Найбільше коштів заробили за рахунок проведення в нашій студії і запису на камеру дискусій, круглих столів, дебатів, а також відеорекламою. Всі відео викладали на сайті, в соціальних мережах.
І вперше за всі роки Незалежності в нашій редакції під час цих виборів отримали більше доходів від цифрової реклами, ніж у друкованій газеті. Цей факт ще раз засвідчує, як міняються тенденції на медійному полі.
ЗАКОН «ПРО МЕДІА»: ПОЗИЦІЯ НСЖУ НЕЗМІННА.
Протягом цього року я багато разів брав участь у різноманітних телемостах, дискусіях, обговореннях законопроєкту «Про медіа». З усією відповідальністю можу відзначити, що позиція Національної спілки журналістів України в усіх цих дискусіях залишається незмінною, і я вважаю що вона абсолютно правильна: ми повинні говорити правду про законопроєкт. Ми маємо говорити, про те, що в Директиві Ради Європи про друковані ЗМІ не сказано жодного слова, а йдеться тільки про аудіовізуальні засоби масової інформації. Що стосується друкованих ЗМІ, то держава Україна в 2015 році виконала всі зобов’язання і ухвалила закон «Про реформування державних і комунальних ЗМІ».
Варто сказати, що не тільки видавці друкованих газет стали на захист своїх прав та інтересів, до нас долучилась велика армія онлайн ЗМІ. Цей дуже позитивний факт підтверджує нашу правоту, що в нинішньому варіанті законопроєкт «Про медіа» приймати не можна.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА ЗМІ.
На засіданні секретаріату в on line режимі, обговорювалися плани роботи на 2021 рік в умовах децентралізації.
Думаю, що наступним буде ухвалено закон про територіальний устрій в Україні, і нам обов’язково треба вносити зауваження та пропозиції щодо співпраці засобів масової інформації з новими органами місцевої влади. Всі ці пропозиції треба направити до Верховної Ради та уряду, до Офісу Президента України.
Заслуговує на увагу ініціатива нашого очільника – голови НСЖУ Сергія Томіленка, коли він звернувся до донорських медійних організацій, які працюють в Києві, до посольств іноземних держав, щоб вони змінили свої пріоритети на користь локальних і регіональних ЗМІ нашої держави. Особливо це стосується реформованих державних і комунальних видань. І деякі донорські організації сьогодні вже міняють свій підхід, що не може не тішити.
Але співпраці тільки з іноземними донорськими організаціями явно недостатньо. Нам сьогодні необхідна (і про це говорилося вже не один раз!) тісна співпраця з Асоціацією міст України, що опікується органами місцевої влади, треба готувати меморандум про співпрацю, бо від цього залежить, наскільки будуть органи місцевої влади співпрацювати з місцевими ЗМІ.
ФОНД РОЗВИТКУ ЗМІ – НЕ ПРИМХА, А НАГАЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ.
Сергій Томіленко не раз наголошував про необхідність створення Фонду розвитку ЗМІ. Я вивчав досвід Латвії з цього питання, і, думаю, цей досвід варто перейняти і в Україні.
Як тільки почалася агресія Російської Федерації проти України, Латвія була однією з перших країн, котра відразу відреагувала і зрозуміла, що війна зовсім поруч з ними, що до них також може прийти така агресія. І тут же в Латвії були ухвалені програми, спрямовані на підтримку друкованих, on line, інтернет ЗМІ, місцевого телебачення тощо.
В Україні ж, крім розробленої Держкомтелерадіо та НСЖУ концепції, яку направили до Міністерства культури, поки що ми практично нічого не маємо. Щоправда, в рамках Українського культурного фонду з’явився розділ для видавців. Але моя особиста думка, що велика держава Україна з такою великою кількістю зареєстрованих засобів масової інформації повинна мати окремий фонд розвитку ЗМІ.
ВЛАСНА ДОСТАВКА ПРЕСИ. ЧИ МОЖЛИВО?
Під час обміну досвідом роботи в умовах локдауну неодноразово виникало питання створення власної доставки преси. Наприкінці минулого року на конференції, що проводила ОБСЄ і в якій брав участь секретар НСЖУ – голова Держкомтелерадіо України Олег Наливайко, наводили приклади, як деякі регіональні ЗМІ вже створили свої власні служби доставки. Думаю, що нам треба вивчати цей досвід, а водночас треба вести перемовини з великим бізнесом, давати свої пропозиції щодо створення альтернативної доставки преси в умовах всієї держави.
СИТУАЦІЯ, КОЛИ ТРАДИЦІЇ НЕ ЙДУТЬ НА КОРИСТЬ.
На конференції, яку проводила ОБСЄ, прозвучала цікава фраза: «Якщо друковане видання не має своїх цифрових платформ то воно майже не існує в інформаційному полі України». І це правда! Нам треба докорінно перелаштовувати традиційну роботу регіональних і місцевих газет, бо в нинішніх реаліях вони вже не зможуть конкурувати на медіа ринку.
У 2020 році при всіх його проблемах ми все-таки отримали якісь додаткові кошти під час виборів і змогли без великих втрат завершити рік. Як буде в 2021 році, може спрогнозувати тільки Всевишній, але думаю, що прогноз буде невтішним.
2021 рік може стати критичним в першу чергу для локальних друкованих видань. Може, комусь така думка не подобається, але дуже ймовірно, що маленькі друковані ЗМІ будуть масово припиняти свою роботу в усіх регіонах України. Перш за все це торкнеться видань маленьких районів, які в результаті територіальної реформи приєднались до інших районів і громад, колишні райцентри перестали бути такими.
Шкода, що так складається, але сидіти склавши руки не варто. Треба думати і шукати вихід із ситуації, давати пропозиції чи то про об’єднання кількох редакцій, чи знаходити інші варіанти збереження і розвитку видань. Адже умовах, у яких працювали до цього, вони більше працювати не зможуть.
*з виступу на підсумковому засіданні Правління НСЖУ в грудні 2020 року
