Цьогорічний фестиваль «Медіасвіт веде у Всесвіт», який уже став традиційним, продемонстрував надзвичайно цікаві роботи школярів Сумщини, Полтавщини і Чигиринщини.
Про це йшлося 12 травня під час онлайнової пресконференції з нагоди підбиття підсумків фестивалю, організаторами та засновниками якого є кафедра журналістики та філології СумДУ, Сумський пресклуб та обласна організація Національної спілки журналістів України.
Чим же вирізнявся та чим запам’ятається нинішній фестиваль медіаспільноті, учасникам і журі? Передусім – творами самих номінантів. Подекуди це по-дорослому вражаючі історії, теми, думки й ідеї фото- та відеоконтенту. Для прикладу наведу слова з есе «Чому мова має значення?» Івана Веретенника, учня десятого класу Конотопського ліцею «Лідер», що опубліковано на шпальтах шкільного видання «Інтерсвіт»:
«Кожна стаття, кожне повідомлення – це особистий крихітний фронт. І українська мова тут не просто стиль чи вимога: вона – щит, вона – зброя, вона – пам’ять про тих, хто вже не може говорити за себе… Замало народитися українцем, ще треба це докумекати собі – ці слова Василя Васильовича Чубура теж мене не полишають. Бо бути українцем – це не просто говорити мовою, якою розмовляють батьки. Це усвідомлювати, берегти й відстоювати її, навіть коли навколо гудуть дрони і вибухають бомби».
Прикро, але у школі, де раніше навчався Іван, розмовляли переважно російською. Та й не лише у школі, а на вулицях, у магазинах – повсюди. Для Хутора-Михайлівського, що за сім кілометрів від кордону з РФ, де він народився та виріс, на жаль, це було звичним явищем: українська мова тут звучала майже як іноземна. Усе докорінно змінилося після повномасштабного вторгнення, коли родині довелося переїхати до Конотопа.
Незважаючи на юний вік, Іван Веретенник уже доволі відомий блогер, юний журналіст, дописувач шкільної газети «Інтерсвіт» та неодноразовий переможець обласного фестивалю-конкурсу «Медіасвіт веде у Всесвіт». Тож цьогорічна перемога Івана у номінації «Найкращий матеріал, спрямований на популяризацію української мови як чинника національної ідентичності…» не стала для журі несподіванкою.
Алла Ярова, доцентка кафедри, членкиня журі:
«Цьогоріч ця номінація набуває особливого звучання, бо 150 років тому в німецькому місті Бад-Емс російський цар підписав ганебний указ, спрямований на заборону української мови та культури. Наслідки Емського указу стали драматичними для української ідентичності й багато в чому пояснюють ту ситуацію, про яку пише Іван. Водночас це історія не лише про трагедію, а й про силу українського духу. Попри заборони, утиски та русифікацію українська мова й культура вистояли та сьогодні є голосом свободи в Європі й світі. Символічно, що 30 травня у Бад-Емсі українська громада разом із німецькими науковцями та культурними діячами проведе пам’ятну акцію з цієї нагоди. І текст Івана Веретенника – переможця фестивалю – звучатиме на цьому заході».
Серед переможців також і Марина Седоренко, вихованка гуртка журналістики Охтирського центру позашкільної освіти – Мала академія наук учнівської молоді.
Тема цьогорічного фестивалю – «Світ прекрасний, якщо його помічати». На перший погляд, здавалося б, зовсім не на часі такий меседж. Та попри біль утрат і нелюдські випробування, на які прирікає російська агресія, вкрай важливо, кажуть організатори, не впасти у розпач, помічати довершеність, любов і добро, яких також удосталь.
Прагнення поетики прекрасного спонукало Марину та інших учасників до креативності, осмислення сенсів буття через образи, пошуку метафор у різних формах, жанрах і форматах. Для конкурсантки, наприклад, життя прекрасне не десь далеко й символічно – воно довкола нас, у звичайних повсякденних речах, а насамперед – у взаєминах між людьми:
«…І ми поїхали за маршрутом – кожен зі своїми справами й думками. А що я? Моя власна думка така: щастя – це маленькі моменти, які часто проходять непоміченими. Усмішка незнайомої людини, запах свіжого хліба в магазині, сонячний промінь, що падає на плече… Навіть ця щаслива маршрутка з її різними життями, шумом і голосами – теж маленьке щастя, яке ми зазвичай не помічаємо».
Репортаж-роздум десятикласниці Охтирської школи № 11 «Щаслива маршрутка» і за формою, і за змістом вражає точним віддзеркаленням нинішніх суспільних настроїв. Доробок одноголосно визнано журі найкращим у Конкурсі юних авторів імені Василя Чубура.
Вже вдруге взяла участь у фестивалі єдина на сьогодні учнівська радіостудія «НОВИНАРіЯ» з Охтирки. Тримає марку також єдине друковане видання – конотопська газета «Інтерсвіт». До ковіду та війни шкільних газет було з десяток, але онлайн, на жаль, не сприяє колективній праці. Зворушила світлина Анастасії Карлашової «Місто завмерло у ранковій тиші», особливо з огляду на те, що ми знаємо: рідне містечко Насті – Велика Писарівка – нині у зоні активних бойових дій…
Алла Федорина, співголова журі, заслужена журналістка України, доцентка кафедри:
«Цей фестивальпотішив багатьма моментами. До старих друзів додалися нові, творчі, цікаві. З’явилася нова номінація – відео. А номінація з соціальної реклами пожвавилася, отримала оригінальні роботи. Потішив конкурс «Моя фотоісторія», який минулого року пройшов «вяленько», а цього – розкрив зворушливі дитячі погляди на життя. До партнерів та благодійників Фестивалю доєдналися нові філантропи… Все це дає надію, що фестиваль буде розвиватися та рости».
Важливо, що у медіафестивалі фактично не буває аутсайдерів. Усі учасники в різних номінаціях так чи інакше отримують відзнаки, дипломи, премії, заохочення та мотивацію займатися журналістикою.
Володимир Садівничий, завідувач кафедри, голова Сумської обласної організації НСЖУ:
«Почуватимуся страшенно щасливим, якщо хоч один із учасників/ниць відчує цінність отриманих на фестивалі знань і навичок, зрозуміє значення медіасвіту на широкому шляху у Всесвіт. У цьому бачимо найголовніше призначення. І звичайно ж радію досягненням юних мешканців Сумщини. Далі сто відсотків буде!»
З року в рік до когорти спонсорів додаються нові імена, бізнеси й бренди. Свої подарунки та відзнаки цьогоріч вручали, зокрема, виробник клінкерної цегли ТОВ «Керамейя», громадська організація «Захисники Сумщини». Приємно, що до проєкту долучаються й закордонні доброчинці. Вже вкотре нас підтримує IDEM – німецький Інститут демократії, засобів масової інформації та культурного обміну й особисто голова ради організації др. Ульріка Бутмалою. Минулого року їх нагороди отримала «НОВИНАРіЯ», цього разу IDEM відзначив переможців фоторобіт. Серед багаторічних партнерів фестивалю – Товариство польсько – української взаємодії «Контакт» і його керівник, українець із польського міста Глівіце Богуслав Лесько. Саме за його підтримки започатковано спеціальну відзнаку для авторів найкращих матеріалів, присвячених українській мові, її розвитку та ролі в суспільстві.
Номінація «Українська мова як чинник національної ідентичності, безпеки та конкурентоспроможності» з’явилася у 2020 році, після ухвалення Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Водночас підтримка Богуслава Леська не обмежується лише цією тематикою. Його винагороди отримують також автори найкращих робіт в інших рубриках фестивалю.
Популяризує фах та стимулює здобувати грунтовні медійні навички не лише учнів, а й, сподіваються організатори, керівників гуртків Школа «Абетка медіаграмотності та журналістики», яка діяла у межах фестивалю протягом півріччя. Викладачі кафедри журналістики та філології, журналісти-практики влаштовували майстер-класи з різних медіанапрямів, ділилися секретами виробництва, давали поради щодо критичного мислення, зокрема, як розпізнати правду і фейки.
Організатори очікують, що кількість учнів, які долучатимуться до цих занять і самого конкурсу, надалі лише зростатиме. Підстави для такого оптимізму дає нинішня участь у фестивальних заходах дітей не лише із Сумщини, а й з Полтавщини, Чернігівщини та навіть Миколаївщини.
Тож цілком імовірно, що «Медіасвіт веде у Всесвіт» має всі шанси перейти у «вищу лігу» – змінити статус з обласного на всеукраїнський.
Раїса Стоян,
керівниця навчальної студентської телестудії студTV «11 поверх»
Сумського державного університету, членкиня журі
