Бронежилет – річ, «вписана» в українську журналістику вже 12 років. Під час АТО і ООС – для невеликої частини медійників, а з 2022-го – це мастхев практично для кожного новинаря та документаліста. У прифронтовому Харкові захисне спорядження на плечах медійника здебільшого на нічних прильотах, коли вірогідніші подвійні та потрійні атаки (хоча від подібного місто не застраховане і вдень). А також, коли група їде на місце удару ще, наприклад, під час безпосередньої шахедної атаки. Тривалість повітряної тривоги до уваги брати марно – тривога може бути багатогодинною і перетікати з одної загрози в іншу.
Але якщо робота запланована на ЛБЗ чи невеликій відстані від неї, у зоні евакуації, – усе це часто є кілзоною, також на ділянках, які розміновують, і військових полігонах, – то тут заходи безпеки не дозволяють умовностей. Бронежилет має бути і має бути комфортний. Останнє – не забаганка, а необхідність для збереження здоров’я і життя.
«Дуже страшно, коли єдине, про що ти думаєш у броніку – коли б його скоріше зняти. Мій комплект разом із каскою важив понад 15 кілограмів, і за два роки я почала фізично відчувати, що це – проблема. Вже за 2-3 години у ньому спина і все тіло починає саботувати і «клинити». У мене так було на евакуації з Вовчанська: довгі очікування, багато годин у броніку, і я вже так втомилася, що ледве в ньому ходила і ледь не зняла, аби відпочити. На наступний день прямо по тому місцю прилетів касетний снаряд і поранив не одну людину. Після того випадку, я прийняла рішення йти в спортзал качати спину», – поділилася досвідом роботи у важкій «броні» Ірина Антонюк, кореспондентка телеканалу «Ми-Україна» .
Днями Харківський центр журналістської солідарності НСЖУ передав Ірині сучасне захисне спорядження. Медійниця постійно документує наслідки ударів рф як по Харкову, так і регіону, знімає військових. Протягом тривалого часу вона працювала в бронежилеті високого класу захисту, але він був заважкий для неї. Новий – теж високого класу, але легший – випробувала під час роботи з 3-ю штурмовою.
«Від полегшеної броні значно кращий ефект. Зараз новий бронік я практично не відчуваю, а отже, зможу швидко пересуватися, реагувати на небезпеку і не буду намагатися знехтувати захистом», – розповіла після зйомок Ірина.
Захисне спорядження мережа Центрів журналістської солідарності (у тому числі і ЦЖС Харків) передає в безоплатну оренду медійникам вже кілька років. Бронежилети і каски надані НСЖУ від іноземних меценатів.
Для колег команда ЦЖС Харків нагадує: пам’ятайте про безпеку, коли користуєтесь засобами захисту.
- Тривале носіння бронежилета може призвести до «синдрому бронежилета» (це проблеми з хребтом і суглобами через надмірне носіння);
- Захист має бути якісним (сертифіковані плити, вага «по вам»);
- Не нехтуйте деталями бронежилета, зокрема, коміром;
- Маркування написом «Преса» може не захистити вас, а навпаки зробити мішенню для ворога.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко).
ЦЖС Харків
Дискусія з цього приводу: