Іноді зустрічі відбуваються не за найрадісніших обставин… Але саме вони найбільше свідчать про журналістську солідарність. Наш колега-медійник, директор ТОВ «Медіа-центр «Наше слово», редактор онлайн-медіа Сусіди.Сіту, голова Чернігівської обласної організації НСЖУ, військовослужбовець ЗСУ Олександр Назаренко в січні цього року потрапив в один із медзакладів Івано-Франківська на реабілітацію. Нині він несе службу на Сумщині. Працівники Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ не залишились осторонь – навідали колегу, підтримали, поспілкувалися по-дружньому. У відповідь Олександр пообіцяв завітати до Центру після виписки. І дотримав слова. В коворкінгу Центру відбулася щира, тепла зустріч із колегою. Говорили, зокрема, про те, як повномасштабна війна змінила роботу редакцій на прифронтових територіях, про допомогу та підтримку журналістів у професії й довіру до локальних медіа.
Тож детальніше – в інтерв’ю з Олександром Назаренком.
– Олександре, як повномасштабна війна змінила роботу Вашої редакції?
– Навесні 2022 року територія Менської громади Чернігівщини опинилася під тимчасовою окупацією. Зруйновані мости, відсутність логістики – нашу газету було просто неможливо доправити з друкарні. До речі, за весь час, поки газета не виходила, був лише один дзвінок із запитанням, чи поверне редакція гроші за передплату. Решта читачів очікували, коли нарешті отримають найближчу газету.
До травня 2022 року «Наше слово» не виходило. Потому ми об’єдналися ще з двома іншими районними газетами – «Новинами Городнянщини» та корюківським «Маяком». Почали випускати спільне видання, фактично – «три в одному». Так працювали майже пів року.
Це був добрий обмін досвідом. Ми побачили, як працюють наші колеги, а вони побачили, як працюємо ми. Тоді далеко не всі газети Чернігівщини змогли так швидко відновитись. Але зараз видання області демонструють, що за будь-яких умов вони триматимуть (і тримають) інформаційний фронт.
– Як працюють локальні медіа Чернігівщини під обстрілами?
– Я пишаюся колегами, які в умовах війни виконують свою місію. Наголошую: не тільки роботу, а місію. В редакцію «Нашого слова» окупанти не поцілили, однак щодня ворог обстрілює Семенівську, Сновську, Корюківську, Новгород-Сіверську, Городнянську громади. Постійні «прильоти» в Чернігові, на Менщині, в Ніжині… Та фактично вся Чернігівщина щохвилини перебуває у небезпеці.
За таких умов наші журналісти працюють. Виходять газети у прикордонних Ріпках, Сновську, Семенівці, Новгороді-Сіверському, Городні, Корюківці. Попри щоденні вибухи, руйнування і повітряні тривоги, які майже не припиняються. Щодня редактори виходять на роботу – Олена Компанець (Сновськ), Ірина Гайова (Корюківка), Сергій Висоцький (Семенівка), Віталій Сергійко (Мена), Світлана Томаш (Городня), Галина Халіман (Новгород-Сіверський)… Не всіх згадав, бо великий буде список. Редакція з Ічні доправляє своїм колегам турнікети, адже щодня на них чатує небезпека, і вкрай потрібні такі речі.
На жаль, кілька місцевих газет припинили друк, бо не мали жодної підтримки. Ні від місцевої влади, ні від донорів. Але переважна більшість виходять. Знаходять ресурси, роблять видання без електроенергії, у пошкоджених приміщеннях, загалом – в екстремальних умовах.
Неоціненну підтримку журналістам Чернігівщини усі ці чотири роки надає Івано-Франківський Центр журналістської солідарності. Чернігівська область є однією з підшефних Центрові. Ми неодноразово отримували гуманітарну допомогу для редакцій та родин-медійників, зокрема, ноутбук, мікрохвильову піч, павербанки, ліхтарики, продукти харчування, засоби гігієни, велосипеди, спортивний інвентар та солодощі для діток журналістів тощо. За це особлива вдячність координаторці Центру Вікторії Плахті й асистентці Богдані Засідко. У нас постійний зв’язок з івано-франківцями підтримує відповідальний секретар Чернігівської обласної організації НСЖУ Ольга Чернякова. Отож, маємо вагому підтримку медіа Чернігівщини.
– А яка наразі ситуація з доставкою преси?
– Дуже важке питання. Логістика залишається складною: закриті відділення «Укрпошти», нестача листонош, затримки доставки… Свого часу ми багато дискутували з гендиректором «Укрпошти» Ігорем Смілянським на рівні Національної спілки журналістів України. Смілянський приїжджав до нас у Чернігів. Але проблеми так і залишаються невирішеними. А в умовах повномасштабної війни вони максимально загострилися. Ви ж розумієте, що на прифронтовій території важко самим доставляти пресу до читачів чи шукати волонтерів для доставки, адже йдеться про людські життя.
– Сайт Сусіди.Сіту. Розкажіть про ідею його створення і яку це відіграло роль у розвитку вашого медіацентру?
– Сусіди.Сіту свого часу об’єднали редакції двох газет – корюківського «Маяка» та менського «Нашого слова». Ми стали першими у всеукраїнській мережі The City, хто створив один сайт для двох районів. Звідси й назва – Сусіди.
Ми розуміли, що частина нашої аудиторії переходить в інтернет. Потрібно було зберегти зв’язок із читачем. Сайт став новим етапом розвитку. Наразі маємо медійні сторінки в усіх соціальних мережах, не дійшли ще лише до Тік-Току. Це дозволило розширити аудиторію, налагодити постійний онлайн-зв’язок із читачами та краще розуміти їхні потреби.
– Минулого року, Олександре, Ви стали до лав ЗСУ. Як склалося, що змінили цивільне життя на військові будні?
– Мобілізація. Зізнаюся, сумую за редакційною роботою, за нашими медійними проєктами. Але нині мій обов’язок – у війську. Маю виконати його.
– Чи виправдало себе створення Центрів журналістської солідарності?
– Абсолютно виправдало. На початку повномасштабної війни створення мережі таких Центрів в Україні було вкрай необхідним. Вони і далі потрібні медійній спільноті. Вважаю, що Національна спілка журналістів України, яка ініціювала діяльність мережі Центрів журналістської солідарності, потрапила саме в ціль, створивши таку інституцію. Єдине: хотілося б, аби Центри мали більше можливостей та ресурсів.
Усвідомлення, що ти не один, додає нам сили. У цьому й полягає журналістська солідарність!
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Розмову вела Богдана Засідко, Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
