Рашисти обстрілюють прифронтовий Вільнянськ, що на Запоріжжі, практично безперервно, шахеди гудуть над головами і вдень і вночі. Чи не щодня є поранені і загиблі, житлові квартали зазнають страшних руйнувань. Потрапив у небезпечну пригоду і наш колега, працівник прес-служби однієї з воєнізованих структур і журналіст-фрілансер, Фелікс Короткевич, до речі, його батько теж був добре знаним на Запоріжжі медійником.
Ось що розповів наш вільнянський колега в ексклюзивному коментарі.
– Після однієї з неспокійних ночей мої рідні, які зараз перебувають на Хмельниччині, порадили мені перебратися до будинку тещі, бо той район Вільнянська був досі спокійний. В першу ж ніч на новому місці Два шахеди зруйнували будинок вщент. Я дивом вижив: мене врятували дубові двері. За які я встиг стрибнути. Це був ніби шлях у нове життя…
Після цього мені на роботи дали кілька днів відпустки, щоб з’їздити до своїх, на Хмельниччину. Тільки встиг доїхати, як вчора мені повідомили, що ось і моя хата, і все обійстя відчули на собі русский дух та кацапську любов… Все розбите. Зруйноване, і будівлі. І садок… Слава Богу, мене там цю ніч не було… Сумно… Біль… Ненависть…
Я повертаюся до Вільнянська. Ми продовжуємо жити, боротися, ненавидіти кацапів, в усіх їхніх проявах: культурі, мистецтві, поезії, прозі, спорті тощо. Ми – справжні, нам є чим пишатися, – говорить Фелікс Короткевич.
Валентина Бистрова, світлини надані Феліксом Короткевичем
Дискусія з цього приводу: