На південному фронті 15 листопада 2024 року загинув Дмитро Богуславський – офіцер Збройних Сил України та керівник Журналістського фонду Національної спілки журналістів України.
Дмитро Богуславський мав вагомий професійний досвід у сфері медіа, зокрема працював у пресслужбі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.
З початком повномасштабного вторгнення росії Дмитро став на захист України, керуючи підрозділом, що боронив ділянку державного кордону від російських загарбників. У серпні 2022 року, завдяки підтримці журналістської спільноти, його підрозділ отримав комплект рацій, придбаних за сприяння НСЖУ.
«Дмитро був віруючою людиною, його душа була чистою, світлою, – сказала в розмові з журналістом із інформаційної служби НСЖУ його мати Марія Гармаш. – Звертаюся до всіх, хто його знав, написати спогади про нього».
Пані Марія зазначає, що Дмитро радів, що його «тиха штабна робота» дошкуляє окупантам, і говорив, що зараз не час відпусток.
«Синочку-соколику, як же я сподівалася, що ти таки візьмеш відпустку, приїдеш до мене хоч на Різдвяні свята…» – згадує Марія Олексіївна у своєму зворушливому прощальному слові.
Раніше загинув молодший брат Дмитра Данило…
Марія Олексіївна каже, що і вона, і її діти були готові «до війни довгої, але обов’язково до такої, що принесе остаточне визволення Україні і Європі від московської брехні, яка накрила й Україну чорним рядном».
«А тому прошу всіх, хто знав Дмитра й моїх дітей, і всіх, хто не знав, – почуйте: ми повинні витримати все і не хотіти швидкого миру. Його немає для нас, якщо не буде розгрому-розвалу московської імперії. Тримаймося, бо ми повинні витримати!» – закликає мати героя.
«Дмитро як чесний воїн не давав спокійно чинити злочини найгидкішим ворогам і був добрим до своїх, до побратимів і до українців, і це лютило найпідліших тварюк, і настала злощасна хвилина для їхніх дій. Але вони й не уявляють як поплатяться!!! Дмитре, боротьба триває!» – написала його сестра Ярина Гончарова.
«Дмитро був надзвичайно відповідальним колегою – після передчасної смерті дружини Людмили опікувався долею Журфонду, переживав, аби не підвести Спілку. Після повномасштабного вторгнення Дмитро пішов до війська. Від активу НСЖУ ми провели для його підрозділу журналістський збір на рації, раділи його розповідям про службу. Щирі співчуття родині нашого колеги», – коментує голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.
«Всі найгідніші людські чесноти зібралися у цій людині, – розповідає про Дмитра відповідальна секретар Київської організації НСЖУ Алла Малієнко. – Нас захищав, а своє життя не вберіг. Світла пам’ять. Пам’ ятаємо!»
«Із глибоким сумом сприйняла звістку про загибель на фронті нашого колеги-журналіста Дмитра Богуславського – людини щирої душі й відкритого серця, – каже координаторка Івано-Франківського центру журналістської солідарності НСЖУ Вікторія Плахта. – Сьогодні в жалобі разом із родиною вся медійна спільнота Прикарпаття, яка добре знала й шанувала родину Богуславських. Світлої пам’яті Дмитро й Людмила, яка народилася на Івано-Франківщині, неабияк переймалися справами прикарпатських журналістів, намагалися допомогти всім, хто до них звертався. Дмитро, який у числі перших пішов захищати рідну земля, запам’ятається відданістю обраній справі, доброзичливістю й комунікабельністю. Направду, він – зразок людської гідності й добропорядності, який безмежно любив батьків, дружину, сина…»
«Він найкращий, кого я знала з системи ДСНС! – пише колега Дмитра по роботі у цій службі Ірина Савіна. – Я пам’ятаю, як привезла дівчинку Марійку, першокласницю (вона врятувала на льоду свого однокласника – всі діти злякалися, що він тоне, а мала не розгубилася, найшла палицю і витягла його з льодяної ополонки) і це вже був вечір, цілий день нагородження, ми з поїзда і зразу в міністерство, а мала попросила пити, Діма тоді був заступником керівника пресслужби, він почув взяв і мене, і малу, завів в кабінет, і накормив і напоїв. А потім більше години слухав маленьку Марійку, яка йому щебетала спочатку віршики всі, які знала, потім про щось своє, дитяче довго розповідала. Я ще тоді здивувалася – така посада і такий людяний чоловік…»
Дмитро був високоосвіченою людиною – закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Його колеги та побратими знали його як принципову, відповідальну людину, віддану справі захисту України.
Поховають Дмитра у неділю, 24 листопада, в Києві на Алеї героїв Лісового кладовища. Докладніше про час і місце прощання буде повідомлено згодом.
Національна спілка журналістів України висловлює щирі співчуття родині, друзям та колегам Дмитра Богуславського. Його загибель – непоправна втрата для української журналістської спільноти та всієї України.
Світла пам’ять Герою!
Інформаційна служба НСЖУ
Фото: фейсбук / Дмитро Богуславський
