У Києві відбулася акція «Порожні стільці», на якій згадували журналістів, яких Росія утримує в полоні
На Софійській площі в Києві відбулася правозахисна акція «Порожні стільці» на підтримку журналістів, письменників, діячів культури та правозахисників, які перебувають у російському полоні, засуджених російськими судами або зниклих безвісти. Акцію організували Український ПЕН-центр та Центр громадянських свобод.
З ініціативи Міжнародного ПЕН з кінця 1980-х років щороку 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника або День «Порожніх стільців» (Empty Chair Day). Порожні стільці на правозахисних акціях по всьому світу цього дня стали символом авторів, які незаконно постраждали, які не можуть бути з нами через в’язницю, переслідування, зникнення або вбивства.
«Більшість військовополонених та цивільних ув’язнених зараз перебувають на території Російської Федерації та на тимчасово окупованих територіях в стані інкомунікадо. Ці люди перебувають в повному інформаційному вакуумі. Лише станом на сьогодні підтверджено 1700 цивільних людей, які знаходяться в місцях несвободи на території Російської Федерації. Це ті, чиї імена ми знаємо, тоді як більшість — це люди з невідомими нам поки що іменами», — зазначила старша менеджерка напряму подолання наслідків війни Центру громадянських свобод Наталія Ящук. Вона нагадала, що 2 жовтня парламентська Асамблея Ради Європи одноголосно ухвалила резолюцію, в якій закликає звільнити всіх українців з російської неволі та вимагає від Російської Федерації дотримуватись положень міжнародного гуманітарного права. У преамбулі резолюції зазначено, що станом на 18 вересня 2024 року, загалом 65 956 військовослужбовців та цивільних осіб зареєстровані як зниклі безвісті або захоплені в полон.
З 2018 року Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод організує цього дня правозахисну акцію, щоб нагадати українцям та світу про журналістів, письменників, художників та всіх українців, які не можуть бути цього дня з нами через російську агресію. Мета заходу об’єднати зусилля всіх, хто підтримує Україну та бореться за визволення незаконно ув’язнених цивільних осіб та військовополонених громадян внаслідок війни Росії проти України.
«Світ несправедливий, але все в наших силах. Віра допомагає, віра в те, що ми можемо, можемо говорити про людей, які зараз в полоні, яким зараз дуже погано, які не можуть випити свою ранкову каву, обійняти своїх рідних, поцілувати своїх рідних, бути з ними поруч. Давайте ми будемо максимально говорити про це, вірити, молитися, щоб кожного дня таких стільців ставало дедалі менше, і щоб у майбутньому їх взагалі не стало», — закликав амбасадор заходу Роман Ясіновський, який є одним з героїв спільного поетичного проєкту Центру громадянських свобод та Фундації Катерини Осадчої «Тримайся! Тримаюсь!» .
«У кожного політв’язня чи полоненого свій пейзаж за вікном, іноді навіть його немає, бо в місці ув’язнення часто немає вікон, – розповів колишній ув’язнений журналіст, заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял. – Полонених утримують у підвалах, де не можна ані почути зовнішній світ, ані вдихнути свіже повітря. Фокус життя, коли ти перебуваєш за ґратами, дуже звужується. Наглядачі максимально намагаються ізолювати людину від того, щоб до неї доходила бодай якась правдива інформація. Але буває так, що сила нашого прагнення і наше бажання передати хоча б вісточку до людини, пробивається крізь товсті метрові стіни російських таборів та в’язниць. Це надважливо робити. Я певен, вони там знають, що ми їх підтримуємо. Коли перебуваєш в ув’язненні, будь-яка інформацію про те, що про тебе пам’ятають і всім про тебе нагадують, допомагає та пробивається тонкою ниткою світла, за яку ти тримаєшся. Ниткою, яка веде тебе до виходу», — сказав Наріман Джелял.
Під час акції на Софійській площі у Києві рідні, близькі та колеги розповіли історії зниклих безвісти, заарештованих та полонених українських письменників, журналістів, художників та правозахисників.
Оксана Михалевич, адвокатка батьків викраденого росіянами журналіста Дмитра Хилюка, розповіла його історію: «Дмитра з батьком затримали біля дому в селі Козаровичі, що на Київщині. Їх утримували в нелюдських умовах, вони ночували прямо на підлозі і накривалися папером, їх не годували. Через кілька тижнів російські військові звільнили батька Дмитра і сказали, що самого Дмитра відпустять лише після «перемоги» окупантів, у якій ті були впевнені. Згодом Дмитра відвезли у Білорусь, а потім в Росію. Де він зараз — невідомо, бо його постійно перевозять. Міністерство оборони РФ вже підтвердило факт утримання Дмитра, і ми робимо все, що можемо, аби звільнити його».
У заході взяли участь багато людей, зокрема, рідні, близькі та колеги ув’язнених. Вони розповіли історії зниклих безвісти та ув’язнених і українських полонених. Серед учасників акції була жінка, яка підтримує зв’язок із Володимиром Дудкою. У листопаді 2016 року в Севастополі російські силовики затримали Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудку, звинувативши їх у «підготовці диверсій на замовлення української розвідки». У 2019 році Дудку і Бессарабова засудили до 14 років ув’язнення. Після повномасштабного вторгнення жінка переписувалася з Дудкою, а потім це стало неможливим, оскільки наша пошта зупинила співпрацю з Росією. «Зараз я пишу теж через ініціативу «Листи до вільного Криму», але я не можу отримувати відповідь від нього, тому я не знаю, чи йому доходять ці листи, чи ні. Хочеться вірити, що доходять», – каже жінка.
Фото: НСЖУ
Ув’язненими в Росії залишається близько трьох десятків журналістів. 15 жовтня журналісти України почали збирати підписи під заявою, якою вони закликають ООН, ОБСЄ, ПАРЄ та Міжнародний Комітет Червоного Хреста, до активних дій у зв’язку із вбивством у російському полоні української журналістки Вікторії Рощиної. «Міжнародні інституції, наділені мандатами захищати права людини, повинні діяти рішуче і негайно. Ми закликаємо міжнародні організації вжити невідкладних заходів для перевірки стану і захисту прав цивільних українських журналістів, що наразі перебувають в полоні РФ», – йдеться у заяві. Ініціативу колег підтримав Національний комітет IFAP («Інформація для всіх»), голова якого Ольга Герасим’юк передала заклик розслідувати злочин, скоєний щодо Вікторії Рощиної, до ЮНЕСКО. У зверненні наголошено: недавня трагедія стосується безпеки всіх журналістів, які продовжують виконувати свою місію.
За інформацією Національної спілки журналістів та Міжнародної федерації журналістів, станом на зараз Росія вбила щонайменше 104 медійників. З них – 77 ті, хто мобілізувався до лав ЗСУ. 18 загинули, виконуючи свої професійні обов’язки. Росія спеціально цілить в журналістів на полі бою, бо боїться правди.
За даними ГО «Кримська солідарність» значна частка полонених журналістів припадає на медійників Криму. Це Сейран Салієв, Марлен Асанов, Тимур Ібрагімов, Сервер Мустафаєв, Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Амет Сулейманов, Ернес Аметов, Азіз Азізов та Рустем Османов, Вілен Темер’янов, Руслан Сулейманов, Рустем Шейхалієв, Асан Ахтемов. В полоні окупантів перебувають громадянська журналістка Ірина Данилович, фрілансер Крим.Реалій Владислав Єсипенко.
В акції також взяла участь колишня незаконно ув’язнена Людмила Гусейнова, громадянська журналістка, правозахисниця, яка перебувала в полоні в донецькій в’язниці «Ізоляція» з жовтня 2019 по жовтень 2022 року. Людмила Гусейнова і Наріман Джелял в кінці акції зайняли свої стільці, знявши з них таблички – українська журналістська спільнота поповнилась двома звільненими журналістами, прийде час будуть звільнені і решта.
Інформаційна служба НСЖУ
