Чим живе, що цікавого робить ювіляр останніми роками, які заслуги має – читайте в цій замітці.
Актив доброчинців у сфері медіа, керівництво творчих спілок, Держкомтелерадіо, низки спортивних та інших громадських організацій, а також ветерани та співробітники української спецслужби привітали з нагоди 60-річчя від дня народження письменника-публіциста, секретаря Національної спілки журналістів України (НСЖУ), першого заступника голови наглядової ради ВБФ «Журналістська ініціатива» заслуженого журналіста України, полковника запасу Сергія Шевченка. З відомих причин (карантинні обмеження в країні) ювіляр як людина свідома й відповідальна приймав вітання переважно в телефонному режимі, перебуваючи цими днями на Київщині.
Сергій – особистість багатогранна і як митець, краєзнавець, і як активний громадський діяч. Він член правлінь обласних організацій творчих спілок журналістів і письменників, Українського фонду культури імені Бориса Олійника, член експертної ради Держкомтелерадіо України, член комітетів і журі з присудження низки літературно-мистецьких премій, координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (ВАКЖ)… Усюди ювіляр встигає і всюди він на висоті – на це, зокрема, звертали увагу, вітаючи Сергія, колеги й друзі, серед них заслужені журналісти України Олег Наливайко, Сергій Томіленко, Михайло Сорока, Олександр Скрипник, Олексій Семененко (всі – Київ), Марина Тепленко й Вадим Вітковський (Вінниця), Марія Веремчук (Львів), Володимир Ісаєв (Рівне) та багато-багато інших достойників – представників сфер медіа, науки, культури, мистецтва, спорту.
«Сергій Володимирович багато років адмініструє сайт благодійного фонду, він також професійно редагує художню прозу (романи, збірники публіцистики), упорядковує книжки, долучається до спортивних і доброчинних акцій преси, – зазначає заслужений журналіст України Людмила Мех, президент двох всеукраїнських журналістських об’єднань. – За його найактивнішої участі впродовж 2017–2019 років фонд проводив у партнерстві з НСЖУ, Держкомтелерадіо та ВАКЖ багатоетапну благодійну культурну акцію «Книжки – захисникам України». За цю важливу роботу ВБФ «Журналістська ініціатива» нагороджено дипломом лауреата Національного конкурсу «Благодійна Україна-2019» у номінації «Благодійність медіа» (II місце). Нагадаємо, так відзначено акцію, у період проведення якої лише торік творча команда журналістів-благодійників передала до бібліотечного фонду Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни, що в селі Циблі на Переяславщині (Київська область), 185 книжок сучасної української літератури. А загалом від початку проведення акції бібліотечний фонд медичного закладу поповнили (або стали подарунками воїнам-ветеранам) понад пів тисячі книжок – це сучасна поезія, публіцистика, романи та повісті провідних українських письменників. Вручення дипломів, як повідомили представники оргкомітету, відбудеться в Києві 11 серпня.
Як фаховий газетяр, знавець специфіки роботи спецслужб та просто надійна людина, якій можна довіряти, він є першим читачем трьох романів Анатолія Сахна, полковника у відставці, що цьогоріч підготував до видання чергову свою художню книжку – «Ліліпути на підборах» (за попередні видання, до речі, Анатолія Івановича 2019 року відзначено Міжнародною премією імені Володимира Винниченка). Як редактор Сергій Шевченко працював останніми роками також із рукописами романів Валерія Макеєва «Вірний Присязі!» (у книжковій серії «Воєнна проза»), генерал-майора Вячеслава Савченка «Морський вузол 2» (його перша книжка відзначена 2019 року Премією імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики в творах літератури і мистецтва). А ще досвідчений редактор опрацював рукопис і написав вступну статтю в книжці поетеси з Кременчука на Полтавщині Ольги Пилипчук «Нескорена Україна: Поезія і публіцистика» (2018) – авторку відзначено за її твір міжнародною медаллю Олександра Довженка. «Бувають поети, які чомусь бояться чи соромляться громадянських мотивів, уникають, так би мовити, плакатності в ліриці, – сказав про творчість поетеси Сергій Шевченко. – Для деяких авторів віршів, здається, взагалі не існує таких дорогих і вічних понять, як «батьківський край», «рідна земля», «український народ». Ольга Пилипчук належить до когорти майстрів слова – пристрасно щирих у зверненнях до святинь, відвертих у висловленні своїх найглибших почуттів, навіть коли почуття й думки бувають безжально гіркими… Вона з тих, кому державні знамена – одвічні святині і кому
Козацький дух
сурмить із глибини:
– Народе мій,
Вкраїну борони!
Була б моя воля – баладу «Дорога на Крути» (саме нею відкривається поетична частина творів цього видання) вмістив би до шкільної хрестоматії з української літератури. Без перебільшення, цей проникливий патріотичний твір, написаний вишуканою мовою, мали б знати всі українські діти».
Актуальній військовій тематиці в художній прозі й поезії Сергій Шевченко приділяє особливу увагу. Публіцистичні твори відповідного змісту є, зокрема, і в його збірці «Наган-країна» (2019), за яку авторові присуджено Київську обласну літературну премію імені Григорія Косинки (загалом це восьма літературно-мистецька й журналістська премія в творчій біографії публіциста). А ось так лауреат висловився, приміром, про виданий торік роман, з яким працював як перекладач і редактор: «Нова книжка Валерія Макеєва про операції української контррозвідки й захопливі пригоди спецагента Регента сприймається як детектив. Цікаво й переконливо, з елементами містики й тонким психологізмом автор змальовує події на війні, названій АТО. Вона обпалила і самого митця – адвоката, православного християнина. Письменник, як і головний герой його книжки, пройшов через пекло полону на тимчасово окупованих територіях України. У його творі є все: сила духу, філософія душі, божественне почуття кохання, біль утрати друзів, смертельні драми та неймовірні повороти долі… Водночас у все, написане майстром художнього слова, хочеться вірити як у документальну правду життя».
Сергій Шевченко 2020-го підготував до друку чергову збірку власної історичної публіцистики – вона, за задумом автора, становитиме двокнижжя з його відомим соціально значущим твором «Соловецький реквієм», виданим за державною програмою «Українська книга» (з цим збірником, нагадаємо, НСЖУ висувала публіциста на здобуття Шевченківської премії 2015 року). А з нагоди професійного свята і ювілею творчої спілки, що відзначався 2019-го, Сергія Шевченка нагороджено за заслуги перед Українським народом Почесною грамотою Верховної Ради України і грамотою Міністерства оборони України.
Вітаючи митця з його 60-річчям, журналістка Аріадна Войтко зазначила, що ці циферки (60 років) не про нього – Сергій же завжди молодий і бадьорий – і надіслала побажання своєму однокурсникові: «Залишайся й надалі, дорогий друже, таким же молодим, завзятим, відкритим до всього цікавого. Добра і щастя тобі на многії-многії літа, тримай добру творчу форму, бо в тебе є ще дуже багато чого сказати людям».
Насамкінець – ще один факт, що вінчає тему добрих справ і заслуг нинішнього ювіляра, ветерана військової служби: цього літа НСЖУ рішенням свого виконавчого органу (секретаріату) гласно й одностайно висунула кандидатуру Сергія Шевченка для нагородження орденом «За заслуги» III ступеня – з нагоди Дня Незалежності України. Чи буде розглянуто позитивно це подання в Офісі Президента України – побачимо. Потримаймо за колегу кулаки.
Джерело сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
