Російська армія завдала масштабних руйнувань для української енергетики, що вилилось у відключення світла. Його може не бути по 12 годин на добу, тож аби залишатися на зв’язку у блекаути, львівські медійники приходять до Західноукраїнського центру журналістської солідарності НСЖУ.
Журналісти постійно потребують зв’язку та стабільного інтернету, аби вчасно писати та публікувати важливі новини, аналізувати події та розповідати світові правду. Втім, важка ситуація зі світлом все ж впливає на продуктивність та можливість швидко проінформувати громадян.
Часто разом зі світлом зникає не лише мережа інтернету, а й мобільний зв’язок. Тож медійники зі Львова об’єдналися у центрі на вулиці Соломії Крушельницької, 5.
–Насправді, через дуже тривалі відключення світла у Львові важко працювати на стрічці новин. Десь не «тягне» мобільний інтернет, десь взагалі майже немає звʼязку. Та на допомогу завжди приходить ЦЖС у Львові. Координатор Центру Наталія Войтович завжди привітно зустрічає. Особливо тішить пропозиція випити склянку холодної води, кави чи чаю, вони дуже рятують в цю спеку. Завдяки Центру читачі вчасно дізнаються про актуальні події в країні та світі, а ми успішно працюємо в справжній журналістській та дружній атмосфері, – зазначив журналіст редакції «Вголос» Павло Дак.
У центрі проведений оптоволоконний інтернет та постійно є світло. Журналісти мають змогу зарядити пристрої, плідно попрацювати та насолодитися спілкуванням з колегами.
–Те, що немає інтернету, коли зникає світло – це проблема. А ще складно вдома працювати. Тож час від часу забігаю до центру НСЖУ, бо тут завжди є люди, є комунікація, можна ідеями поділитися. Це класний варіант коворкінгу, якого мені бракує інколи, і круто, що він безплатний. А ще хороша локація, бо це буквально центр міста, і ти можеш піти в парк, що поруч, чи в МакДональдз на перекус, – поділився редактор стрічки 24 каналу Назарій Лазур.
Центр журналістської солідарності об’єднав журналістів та надав всю необхідну підтримку. І це не лише технічне забезпечення, а й моральна допомога. Адже це місце, де можна висловити свої переживання і тебе точно зрозуміють.
–Коли світла немає тривалий час – це взагалі складно. Втім, коли ти приходиш у місце, де працюють люди, які мають такі ж труднощі і розуміють тебе, то усвідомлюєш, що ти не один такий в цьому світі. Усім складно, але якось простіше, коли можна прийти, пожартувати, поспілкуватися і, звичайно, зробити роботу. Це допомагає не лише працювати, а й морально триматися, – зауважив журналіст аналітичного відділу 24 каналу Іван Магуряк.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Дар’я Маркова
