Щоб добре орієнтуватися в потоках новин і мати об’єктивну картину подій, треба ретельно аналізувати контент і відфільтровувати неправду. Це правило стало беззаперечним в умовах війни, коли в медійному просторі з’явилося чимало ворожої інформації, яка маскується під українську. Як же фільтрувати джерела інформації в період війни? Знайти відповіді на це запитання запорізьким журналістам допомогла під час тренінгу Центрі журналістської солідарності НСЖУ доцентка кафедри журналістики Запорізького Національного університету Олена Усманова. Вона звернула увагу учасників навчання на необхідність завчасно розпізнавати маніпуляції і не вірити їм. Контент необхідно створювати і поширювати дуже відповідально. Адже все, що пов’язане з війною, – надзвичайно соціально чутлива і вразлива інформація.
Одним із найпоширеніших джерел новин вже давно стали соціальні мережі. Однак в них нерідко зустрічається не тільки правдива інформація, а й фейки, перекручування, емоційно забарвлені повідомлення. Тож перш ніж скористатися інформацією із соцмереж для себе особисто чи для розповсюдження, слід користуватися так званим правилом трьох джерел, тобто, перевірити факти, які в ній викладені офіційних джерелах. Зробити це можна на сайтах державних органів влади, Міноборони, СБУ, Генштабу чи командування ЗСУ, тощо. І лише після цього її можна поширювати.
Олена Усманова порадила журналістам не гнатися за сенсацією, краще витримати паузу для ретельнішої перевірки новини. Якщо ж немає впевненості в точності і правдивості інформації, не слід поширювати її ні в розмовах, ні в соцмережах, а тим більше, – у своїх виданнях.
–Чимало уваги на тренінгу було приділено аналізу інформації, яку розповсюджують росіяни. Це стосується, зокрема, спроб перекласти відповідальність російських військових за ракетні обстріли українських міст на ЗСУ. Цим самим ставиться за мету посіяти паніку і зневіру серед наших людей, дезорієнтувати їх, – поділилася своїми думками після тренінгу редакторка газети «Трудова слава» з прифронтового Оріхова Світлана Карпенко. – Саме зараз ми бачимо такі спроби на прикладі ракетних обстрілів «Охматдиту» в Києві, та й у нас, в області, коли рашисти говорять, що стріляли по військових цілях, а насправді знищують цивільні об’єкти, людей і, що найстрашніше – дітей. Тож ми, коли готуємо матеріали про війну, особливо ретельно перевіряємо інформацію і розповідаємо людям, як розпізнати російські фейки і не вірити їм.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Ніна Деркач, Валентина Бистрова
Фото авторок
