Про те, як розпізнавати російську пропаганду в медіа, протистояти їй та боротися з нею, медійникам розповіла координаторка об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Наталія Войтович. На тренінгу йшлося про методи та способи російського інформаційного впливу на українське суспільство, про маніпуляції, фейки та дезінформацію. Російська пропаганда почала активно діяти ще за часів СРСР. Продовжує свій вплив й досі. Наталія Войтович зауважила, що знищити повністю її неможливо, але треба вчитися протидіяти їй.
–Ми бачимо збройну війну, можемо про неї говорити, відчувати. Люди доволі часто не помічають іншу війну, яка ведеться ще до збройного протистояння – інформаційну. І одним з інструментів цього протистояння є пропаганда. Ворог у нас дуже вміло використовує цей інструмент, який дуже сильно вдаряє по нас і розхитує ситуацію зсередини країни. Тому важливо вміти виявити пропаганду, не вестися на неї та не поширювати. Від цього також залежить наше майбутнє та мотивація або демотивація громадян захищати свою державу, – зазначає випускова редакторка студентської газети «МоЖу» Валерія Маркуш.
Також журналістам розповіли про якісну журналістику як інструмент протидії російській пропаганді.
–Якісна журналістика є інструментом боротьби з пропагандою. Можемо простежити це на прикладі фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова. Цей фільм, та й, зрештою, усі матеріали, які створювали на основі відео та фото, що передавали журналісти з оточеного росіянами міста – це дуже якісна журналістика. Вона висвітлює правду! Страшну, але правду. Про те, через що довелось пройти журналістам, страшно навіть подумати, але вони показали усьому світові, що відбувалося тоді у Маріуполі. Ця журналістика надзвичайно небезпечна, але саме вона стала інструментом протидії пропаганді окупантів, – каже Наталія Войтович.
Завдання журналістів – доносити людям правду. Коли ми бачимо неправдиву інформацію, або відверті маніпуляції, маємо спростовувати це і доводити протилежне. Протистояти російській пропаганді, спростовувати фейки та боротися з дезінформацією – один з найважливіших напрямів роботи сучасного журналіста. На зустрічі обговорили чимало прикладів того, як дезінформація змінювала хід історії.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Аліна Штемпель