«Розповідаю світові про перемоги українців»: у НСЖУ нагородили переможців всеукраїнського конкурсу «Я — журналіст!»

846 учасників з усіх областей, які нині проживають в Україні та 12 країнах світу, зібрав ХІV всеукраїнський конкурс учнівських творчих робіт “Я — журналіст!”, засновником якого є секретар Національної спілки журналістів України Віталій Голубєв. 12 квітня у Спілці нагородили переможців та їхніх наставників.

Учасники конкурсу, що далекого 2009 року вперше пройшов у Рівному, а з 2016 став усеукраїнським — діти війни: старшокласники, які своїми творами, фото і відео прагнуть донести світу правду про життя в Україні під час повномасштабного вторгнення росії.

«Нещодавно  у нашій громаді ховали підлітка. Мого однолітка.  Його убила російська ракета. Ми  та наші батьки  постаріли, мабуть, на десять, а то і більше  років. «До» — ми  мріяли, сміялися, жили. «Після» — намагаємося вижити».

Це — уривок із роботи Валерії Скрипник із прикордонної Великої Писарівки на Сумщині.  «Наші ліжка — це матраци та купа ганчір’я в укриттях, наші школи  —    підвали та стіни коридорів, замість музики —  сирени.  Ми навчилися розрізняти звуки  ракет, мінометів, гранатометів, градів. Ми навчилася вираховувати напрям їхнього руху.  Особливо страшно вночі, коли темно і чути тільки «виходи», а ти чекаєш «прильот». І  небо з боку кордону помаранчево-криваве, а ти ховаєшся  і закриваєш  свої вікна ковдрою чи чорною плівкою, щоб не відсвічувало.  Страшно… Дуже страшно…»

Великописарівська громада, що на кордоні з державою-агресором, представлена на конкурсі більш як десятком робіт. Це стало можливим передусім завдяки Олексію Пасюзі — незламному редактору Великописарівської газети «Ворскла», який активно залучав своїх земляків до конкурсу, підтримував його матеріально, а нині виявив готовність опублікувати добірку робіт на сторінках газети. У кожному творі — біль дітей війни, вражаючі історії трагедій та водночас — героїзму, незламності простих людей. Іван Ковальов, один із переможців конкурсу, зібрав у своєму творі декілька історій мужніх жителів прикордоння, які під обстрілами продовжують робити свою справу. А його молодший брат-другокласник підготував… стінгазету, де малюнками описав своє дитинство, обпалене війною.

Учасники та учасниці конкурсу багато розповідають про рідних, які боронять Україну. До сліз вражають історії дітей, які втратили найдорожчих людей.

«Тату, сьогодні я провела свій перший урок», — усміхаючись, сиджу біля могили, кладу біля твоєї фотографії  цукерку. Але розумію, що  не почую від тебе відповідь. Ти можеш слухати мої розповіді і сльози, хоч я переконую тебе, що не плачу, але ти ж бачиш усе. А потім  ти приходиш до мене у сон. Ми згадуємо радісні наші миті, ти посміхаєшся,  обіймаєш мене, і мені здається, що все добре, так як і ти казав. Але, прокинувшись на ранок в сльозах, розумію, що тебе немає біля мене, і зустрінемося ми хіба що у сні. Це єдине місце наших зустрічей…»

Це уривок із роботи Оксани Дикої, студентки педагогічного коледжу з Бродів на Львівщині. На війні вона втратила тата. Саме з її роботи розпочалась церемонія нагородження переможців конкурсу. Зачитавши уривок із твору Оксани, засновник «Я — журналіста» Віталій Голубєв запросив усіх присутніх вшанувати пам’ять полеглих героїв, усіх жертв російської агресії хвилиною мовчання. А далі — напутні слова від Національної спілки журналістів України та Академії української преси, надійних багаторічних партнерів конкурсу. Саме завдяки НСЖУ та АУП другий рік поспіль володар Гран-прі отримує цінний приз — ноутбук.

• Щороку чекаю на нагородження переможців конкурсу і з радістю беру в ньому участь, — звернулась до учасників церемонії перша секретар НСЖУ Ліна Кущ. — Двері Спілки відкриті для юних журналістів та їхніх педагогів. Тож запрошую до спілкування, до співпраці.

До слова, Національна спілка журналістів України традиційно нагороджує переможців у спеціальній номінації «Журналісти важливі» — за висвітлення образу українського журналіста. Ось і цьогоріч троє школярів та їхні наставники отримали з рук Ліни Кущ павербанки, книжки та інші призи, а також Почесні грамоти НСЖУ.

• Приємно бачити, як багато молоді обирає професію журналіста, але водночас надзвичайно важливо, щоб цей вибір був свідомим, — додав Президент Академії української преси Валерій Іванов. — Потрібно зважати на всі ризики журналістського ремесла, на високу суспільну відповідальність медійника, а надто нині, під час повномасштабної війни.

Саме такий свідомий професійний підхід продемонстрували володарі Гран-прі конкурсу — третьокурсники Машинобудівного фахового коледжу Сумського державного університету Ольга Ларіонова та Нікіта Зіборов. Вони підготували змістовне інтерв’ю з бойовим медиком із Сумщини Дмитром Білоконським. До слова, студенти-журналісти з Сум, вихованці викладачки і медіатренерки Наталії Пономаренко, шість років поспіль брали участь у конкурсі «Я — журналіст!» і досі жодного разу не отримували призових місць. Але наполеглива праця викладачки, постійної учасниці проєктів Академії української преси, дала результат: цьогорічний доробок її студентів отримав найвищі бали від усіх членів журі, які оцінювали роботу Нікіти Зіборова та Ольги Ларіонової. Переможці до останнього не знали, що саме їхня робота здобула найвищу оцінку серед доробків 846 конкурсантів. Тож коли шестирічна Іванка Голубєва, донечка засновника конкурсу, оголосила з екрану імена переможців, це стало для них справжнім сюрпризом!

Цього року до конкурсу долучились не лише учні 8-11 класів та студенти коледжів та профтехів, а й школярі молодшої вікової категорії — учні 5-7 класів. Наприклад, п’ятикласник Олександр Кресан із Ніжина на Чернігівщині розповів, як вони з друзями купили тепловізор для військових. А наймолодша учасниця — учениця першого класу Сабіна Москаленко, вона підготувала інтерв’ю з місцевими волонтерами і отримала спеціальну відзнаку!

Ще одне розширення рамок цьогорічного конкурсу — це участь у ньому студентів закладів вищої освіти. Така спроба — перша за 15 років існування конкурсу, але вона відразу ж продемонструвала великий інтерес студентства до «Я — журналіста»: учасниками цьогорічного конкурсу стали студенти 20 закладів вищої освіти, від Ужгорода до Слов’янська! Перемогла серед студентів четвертокурсниця Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка Владислава Мешко, яка захоплюючи розповіла про проекти молодих науковців, у яких вона як студентка-біологиня бере найактивнішу участь, поєднуючи роботу, навчання та громадську діяльність. «Я оточила себе з усіх боків наукою й розумними однолітками: на роботі в Інституті – експериментую й досліджую, в організації – популяризую науку разом з своєю командою. Я б дуже хотіла, щоб у майбутньому мої дослідження допомагали українцям у боротьбі з непліддям. Тому планую лишатись і працювати в Україні», — розповідає про себе Владислава. У подарунок переможниця отримала книгу одного зі своїх улюблених письменників — Макса Кідрука, який особисто звернувся до Влади з екрану.

Особлива неформальна, родинна атмосфера відзначення переможців і душевні життєві історії його учасників і героїв — “фірмова” риса конкурсу “Я — журналіст!”. Навіть географія не стала на заваді проведенню конкурсу: попри те, що його учасники, крім України, нині мешкають у 12 країнах — від США і Канади до Великобританії та Хорватії — «Я — журналіст!» поєднав усіх відчуттям причетності до великої спільної справи. Скажімо, Марія Клименко з Миколаєва, яка нині навчається в Лондоні, звернулась до всіх присутніх через відеозв’язок. Дівчина увійшла до числа переможців із роботою про свого брата, який, маючи декілька мільйонів підписників у соцмережах, створив понад 3000 відео для європейців та американців про війну в Україні.

Засновник конкурсу, секретар НСЖУ Віталій Голубєв каже: підтримуючи юних колег, прагне показати їм: їхня праця потрібна в Україні, і ці діти мають перспективу в  нашій державі. “Сам був юнкором і знаю, як важливо у віці 14-15 років відчути підтримку, розуміння суспільства, отримати поштовх до подальшого розвитку”, – пояснює Віталій. На його переконання, діти та вчителі, втомлені вимушеним онлайном, неабияк потребують таких майданчиків для спілкування як нагородження переможців конкурсу. А участь у ньому дозволяє дітям осмислити власний травматичний досвід і водночас розповісти про приклади незламності своїх співвітчизників, принагідно відволікшись бодай на трохи від не завжди корисної та достовірної інформації з соцмереж. «А тому це не просто ще один освітній проєкт. Це складова зміцнення українського інформаційного простору, посилення національної інформаційної безпеки», — переконаний Віталій Голубєв.

“Я — журналіст!” —волонтерський проєкт: жодної копійки бюджетних коштів на його проведення за всі 15 років не використано. Так само конкурс не фінансується політичними силами. Більшість членів журі працюють на волонтерських засадах. Серед них цього року — й секретар НСЖУ Микола Семена. Микола Михайлович — жива легенда української журналістики: понад 50 років у професії, не визнав анексію Криму, був засуджений російським судом, автор кількох книг, зокрема, “Людина, що поборола сталінізм” про Мустафу Джемілєва і “Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму 2014-2016 рр”. Микола Семена особисто привітав переможців конкурсу і вручив відзнаки в найчисельнішій номінації — «Стаття».

Левову частку витрат на проведення конкурсу несе його засновник. Допомагають меценати — книжки для нагородження переможців (а головними призами традиційно є саме сучасні українські книги) надали видавництва «Каламар», «Лабораторія», «Ранок», «Саміт-книга»; письменник Макс Кідрук і видавництво «Бородатий тамарин», фотограф і видавець Олександр Харват, благодійниця Галина Миронова. А партнером спеціальної номінації «Надійний тил», яку засновник конкурсу цьогоріч створив для стимулювання учасників розповідати про позитивні приклади роботи соціально відповідального бізнесу, став віце-президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати та Національної туристичної організації України, засновник проєкту «Життя в стилі ECO», кандидат економічних наук Тарас Демкура.

Також минулого та цього року до нагородження переможців долучились усі бажаючі завдяки збору, який організував засновник конкурсу. Особливо зворушливою і важливою для команди конкурсу є підтримка з боку переможців минулих років. Для прикладу, володар Гран-прі 2023 року Олександр Кононенко з Миколаєва подарував цьогорічним учасникам більше 10 коробок цукерок, а переможець 2011 року Петро Катеринич, нині доктор філософії з журналістики, викладач Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та фотохудожник із міжнародним визнанням, не лише погодився долучитися до роботи журі конкурсу, а й зробив вагомий донат на його підтримку.

А підтримка проєкту — надзвичайно важлива і необхідна впродовж довгого часу, адже його проведення не обмежується нагородженням переможців у Києві. Після проведення базового всеукраїнського заходу Віталій Голубєв практикує нагородження і в регіонах — зокрема, в Рівному, де конкурс з’явився півтора десятиліття тому й звідки учасників особливо багато. Адже цьогоріч, як і торік, Рівненська область, завдяки підтримці обласної військової адміністрації, Департаменту освіти і науки, Управління культури і туризму, обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та Управління освіти Рівненського міськвиконкому, делегувала найбільше конкурсантів серед усіх регіонів України — 136. Своєрідною сенсацією цьогорічного конкурсу стала й надзвичайно активна участь школярів та студентів Івано-Франківщини: якщо в минулі роки ця область делегувала не більше десятка конкурсантів, то цьогоріч учасників з Прикарпаття — у сім разів більше! Тож і вони, на переконання Віталія Голубєва, заслуговують на додаткове стимулювання. «Хотів би відзначити сприяння у проведенні конкурсу з боку керівників освіти Івано-Франківської області та міста Івано-Франківська — Віктора Кімаковича та Вікторії Дротянко, — наголосив Віталій Голубєв. — А начальниця управління освіти з Дубна, що на моїй рідній Рівненщині, Наталія Іваницька навіть виявила бажання приїхати на церемонію нагородження до столиці разом із своєю вихованкою Варварою Кіхтенко та її вчителькою Юлією Лавренюк. Така підтримка конкурсу для нас дуже цінна».

За словами Віталія Голубєва, ще не один тиждень після підбиття підсумків конкурсу він відправляє посилки з заохочувальними відзнаками дітям, які не увійшли в число переможців, але роботи, історії яких вразили журі. «Адже за кожною такою історією — дитина, драма, доля. За кожною — Україна», — говорить засновник конкурсу. А частину учнів він нагороджує безпосередньо в їхніх навчальних закладах. «Я відкритий до запрошень поспілкуватися з юними журналістами безпосередньо там, де вони навчаються», — зазначив Віталій Голубєв.

Ознайомитися з повним списком переможців та лауреатів конкурсу, переліком їхніх вчителів, відзначених Подяками, а також умовами отримання дипломів за участь і подяк за підготовку учасників тим, хто увійшов до числа переможців, можна на сайті «Я — журналіст!» за покликанням.