Тимур Ібрагімов народився в січні 1985 року в Узбекистані, в місті Янгіюль. 1991 року, коли Тимуру було 6 років, його родина повернулася до Криму. У цьому ж віці Тимур отримав травму ока та є інвалідом дитинства. З 1998 по 2003 рік навчався і успішно закінчив славетну Танківську гімназію-інтернат для обдарованих дітей із поглибленим вивченням англійської мови. Після закінчення гімназії Тимур вступив до вищого навчального закладу на факультет філології іноземних мов, який ще не встиг закінчити. Під час навчання підробляв у кафе. Має неповну вищу філологічну освіту за спеціальністю «англійська та українська мова».
З 2007 року займався ремонтом та продажем комп’ютерної, телефонної техніки. Відкрив власну справу. У листопаді 2008 року Тимур одружився. У нього четверо дітей – двоє синів та дві доньки. Оскільки Тимур рано залишився без батька, він вважав за свій обов’язок і активно допомагав малозабезпеченим сім’ям, а також сім’ям, які залишилися без годувальників.
***
З 2014 року, не бажаючи залишатися осторонь проблем співвітчизників і єдиновірців, Тимур почав висвітлювати події, що відбуваються в Криму. Громадянською журналістикою він продовжував займатися аж до арешту.
11 жовтня 2017 року, рано-вранці, до будинку, де Тимур проживав разом зі своєю родиною, увірвалися співробітники ФСБ і провели обшук, який проходив у жорстких умовах. В результаті вилучили усі електронні носії. Все це відбувалося на очах у маленьких дітей, які зазнали сильного стресу, який і досі позначається на їхньому фізичному та психологічному стані.
Після обшуку Тимура було затримано за звинуваченням у тероризмі. На допиті Ібрагімов відмовився від свідчень і не визнав провину.
Звинувачується за ч. 2 ст. 205.5 («Участь у діяльності терористичної організації», до 20 років позбавлення волі), ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК РФ («Приготування до насильницького захоплення влади», до 10 років позбавлення волі). Під вартою з 11 жовтня 2017 року.
Айше Сейтаблаєва, вчителька в ліцеї для обдарованих дітей: «Він не був серед сплячих героїв. Які сидять на дивані і думають, «коли моя черга підійде, я тоді піду і допоможу». Він йшов напролом… Його затримали, бо він не був осторонь. Якщо десь когось затримують, – він ішов туди. Щоб допомогти, повідомити, підтримати. Вони ж не хочуть, щоб люди допомагали один одному».
***
11 жовтня 2017 року в Бахчисараї співробітники ФСБ затримали шістьох кримських татар: Тимура Ібрагімова, Марлена (Сулеймана) Асанова, Мемета Бєлялова, Сейрана Салієва, Сервера Зекір’яєва та Ернеса Аметова. 21 травня 2018 року були затримані у своїх будинках та заарештовані в межах цієї ж кримінальної справи Едем Смаїлов та Сервер Мустафаєв. За версією слідства, провина затриманих кримських татар полягала в причетності до діяльності ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» у Криму.
16 вересня 2018 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону оголосив вирок затриманим у межах цієї справи кримським татарам. Так, Марлену Асанову присудили 19 років колонії суворого режиму, Мемету Бєлялову – 18, Тимуру Ібрагімову – 17 років, Сейрану Салієву – 16, Серверу Мустафаєву – 14, Серверу Зекір’яєву – 13, Едему Смаїлову – 13. Ернеса Аметова визнано невинуватим і звільнено в залі суду. Усі підсудні відкидають звинувачення в тероризмі й стверджують, що їх переслідують за політичними та релігійними мотивами.
«Кримська солідарність» раніше детально окреслила низку порушень прав політв’язнів «другої Бахчисарайської групи Хізб ут-Тахрір». Як відомо, мешканці окупованої території перебувають під захистом Женевських конвенцій, що забороняють, зокрема, їхнє переміщення на території держави-окупанта чи за кордон. Правозахисники Регіонального центру з прав людини називають такі дії воєнним злочином і закликають мешканців Криму надсилати матеріали, які підтверджують цей воєнний злочин з боку Російської Федерації та окупаційної адміністрації півострова.
Як повідомили ГО «Кримська солідарність» та Центр прав людини ZMINA, громадянських журналістів, політв’язнів із так званої «другої Бахчисарайської групи Хізб ут-Тахрір» незаконно етапували до різних виправних колоній на території Росії.
Тимура Ібрагімова доставили в колонію в селі Клекотки Рязанської області, а Сулейман Асанов відбуватиме термін у виправній колонії селища Соснівка Республіки Мордовія.
Відомо, що багатодітного батька Сервера Зекір’яєва етапували до колонії Тульської області, що розташована щонайменше за 1500 кілометрів від його дому в Бахчисараї.
***
У політв’язня, фігуранта справи «другої бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір», громадянського журналіста Тимура Ібрагімова діагностували жовчнокам’яну хворобу, проте він не отримав жодних рекомендацій від лікарів, повідомляє ГО «Кримська солідарність». Як розповіла його дружина Діляра Ібрагімова, довгий час у чоловіка хворіла права сторона тіла. Він підозрював, що має проблеми з печінкою. На медичне обстеження бранець Кремля чекав пів року. УЗД йому провели в лікарні міста Рязань лише в травні, діагностувавши жовчнокам’яну хворобу. За словами Діляри, чоловіку видали папери про результати УЗД, проте без жодних рекомендацій щодо лікування чи дієти. Брати кров для загального та біохімічного аналізу російські медики відмовилися під приводом того, що нібито в заяві, яку Ібрагімов заповнював раніше, не зазначено, що потрібні ці аналізи. На думку дружини політв’язня, жовчнокам’яна хвороба в чоловіка могла розвинутися через те, що в засуджених немає гарячого харчування.
Ібрагімов має третю групу інвалідності, у нього встановлено імплант ока, який уже давно потрібно замінити. Проте кримський татарин до керівництва колонії не звертається, оскільки розуміє, що за таких жорстких тюремних умов це неможливо. Друге око, яке бачило добре, тепер бачить гірше – у чоловіка впав зір, він постійно відчуває сухість.
Як повідомляє ZMINA політв’язень, громадянський журналіст Тимур Ібрагімов, незаконно засуджений в РФ до 17 років позбавлення волі, схуд на 27 кілограмів після того, його етапували із СІЗО в Башкортостані до колонії № 5 села Клекотки Рязанської області.
***
З останнього слова Тимура Ібрагімова на суді: «Протягом понад 25 років я проживав у районі Бахчисарая в Криму, на тій землі, де жили наші предки. Мої предки – мусульмани Криму були нещадно репресовані, їх пригноблювали і переслідували впродовж 200 років, а в результаті їх було безпідставно оголошено зрадниками. У результаті 18 травня 1944 року відбулася депортація кримськотатарського народу. Ким же утискався мій багатостраждальний народ? Хто ж був джерелом його бід?
У 1783 року Російська імперія окупувала Крим, кардинально змінивши життя корінного народу наступні 200 років. У Криму створювалися непридатні умови для проживання та втілення релігії Іслам… Після приходу комуністів біди народу не закінчилися, гніт і гоніння тривали. У результаті 18 травня 1944 року, змушені залишити свої будинки та все своє майно, кримські татари були нещадно депортовані з рідної землі до Середньої Азії. Жінок, дітей та старих людей заганяли з вагони для худоби та вивезли до Узбекистану та Таджикистану. Під час насильницького переселення загинуло 30–40% мого народу. Чоловіки з-поміж кримських татар перебували на війні, захищаючи свою батьківщину, але після повернення з фронту їх відправили слідом за їхніми родинами. За що ж Російська імперія та її наступник Радянський Союз так ненавиділи мій народ? Чому вдавалися до такої мерзенної війни з ним?
У 1990-х, через 50 років, ми змогли повернутися до Криму, який на той час був у складі України. Протягом двох десятків років нам доводилося облаштовуватися з нуля. Як тільки ми облаштували свій побут і почали спокійно і мирно жити, так з 2014 року як вірусна інфекція в Крим знову заявляється тепер уже Російська Федерація, і відразу після окупації, провівши псевдореферендум, до будинків кримських мусульман знову постукало лихо.
На цьому спокійні дні для жителів Криму скінчились. На півострів повернулися всі ознаки російської присутності, а саме масові стеження, зникнення людей, залякування населення, терор і нечувані терміни за інакодумство та активну громадянську позицію. Ні про яку свободу слова та права в цій державі й мови не може бути.
Особисто я в цьому багато разів переконався. Свобода в цій країні на сьогоднішній день – лише брехлива етикетка, яку уряд цієї держави намагається показати усьому світу. Це, на жаль, ілюзія…
У 2003 році на закритому судовому процесі організацію «Хізб-ут Тахрір аль Ісламі» було внесено до списку терористичних. Ця організація з 1953 року і до сьогодні не здійснила жодного теракту, проте суд під патронатом ФСБ звинуватив Хізб-ут Тахрір у терористичній діяльності.
Таким чином, починаючи з 2003 року, в РФ було порушено сотні кримінальних справ за ст. 205.5 КК РФ. Величезні терміни почали отримувати доброчесні люди, яких почали звинувачувати в тероризмі, хоча їхня вина була лише в тому, що їхні думки відрізнялися від прийнятих державою, і в активній позиції. Переважна більшість справ за 205.5 статтею РФ сфабриковані спецслужбами. ФСБ насправді веде полювання на відьом.
Суди та судді прикривають та сприяють роботі спецслужб щодо викорінення інакодумців. Такі суди більше схожі на цирк чи спектакль, де імітують рівноправність сторін тощо. Я такого лицемірства ще в житті не бачив… Я, Ібрагімов Тимур Ізетович, батько 4-х малолітніх дітей, інвалід 3 групи по зору, добропорядний мусульманин і сім’янин, сьогодні перебуваю в цьому “акваріумі”, не вчинивши жодного злочину…
Протягом 3-х років я перебував в місцях позбавлення волі в нелюдських умовах далеко від родини та рідних. На сьогоднішній день мені запросили 20 років суворого режиму плюс 2 роки обмеження волі. За що? Я не наркоман, не вбивця, не ґвалтівник, за що так багато? Розумом цього не збагнути! Я мусульманин і я мрію, як і всі мусульмани світу, жити за ісламськими канонами. Це мої бажання та переконання, і я нікому їх не нав’язую. Я здійснюю намаз, тримаю піст, здійснив хадж; моя сім’я також живе відповідно до ісламу. Ми з моєю дружиною дружно разом прожили 10 років спільного життя, нам чужі брехня та лицемірство, алкоголізм і наркоманія, шахрайство та злодійство, перелюб та інші гидоти. Все це нам чуже – це наші думки – це наше життя – це ми. Але, не зважаючи ні на що, РФ бачить у мені та в інших хлопцях тут загрозу для себе.
Навіщо їм це все потрібне? Навіщо заарештовувати мусульман, які, крім блага, цьому суспільству нічого не несли? Це і є фізичне викорінення… Нас переслідують тому, що ми мусульмани з активною громадянською позицією, які не залишають у біді нужденних. До 2014 року ми й не думали, що можемо бути звинувачені в такому. Тероризм прийшов до Криму разом із Росією, бо Росія і є втіленням тероризму.
Я не терорист і не загарбник, я в чужу країну не вривався і псевдореферендуми не проводив, не викрадав людей, не вривався зі зброєю та дітей не лякав. Мені все це гидко. Я сам став жертвою репресій просто за те, що я дотримувався своєї релігії. За розмову в мечеті сьогодні загрожує до 21 року позбавлення волі. Я не націоналіст, я абсолютно неупереджено ставлюся до інших націй. Я вважаю, що людину прикрашає розум, а не колір шкіри або її походження. Я не маю ненависті до інших релігій, іслам це категорично забороняє. Я себе винним не вважаю і не визнаю своєї провини. Та й визнавати мені нічого. Я не збираюся потурати фантазіям слідчих та прокурора.
Я вимагаю у вас зупинки цього судилища та припинення переслідування нас та нашого народу. Дайте нам спокій, зрештою. Що ви хочете від нас? Ви вже більше двох століть ллєте нашу кров. Ви повинні негайно звільнити нас із зали суду і компенсувати нам кожну хвилину, проведену в ув’язненні. Хоча навряд чи взагалі таке можна компенсувати. Сім’ї, залишені без батьків, сльози матерів та дружин – це не компенсувати нічим. Дайте спокій Ісламу і не лізьте в наше життя!
***
Європейська Федерація Журналістів (ЄФЖ) приєдналася до ініціативи Національної спілки журналістів України із закликом до негайного звільнення колег, яких переслідують в окупованому Криму. Європейська федерація журналістів скерує досьє на ув’язнених Росією десятьох кримськотатарських громадянських журналістів для міжнародного дипломатичного контролю на Спеціалізовану Платформу Ради Європи із захисту журналістів.
Генеральний секретар ЄФЖ Рікардо Гутьєррес у своєму відеозверненні закликав Російську Федерацію негайно звільнити кримськотатарських журналістів. «Я вважаю, що сьогодні, як ніколи раніше, необхідно сприяти міцній солідарності з журналістами, яких переслідує російська влада в Криму. Ми вважаємо наших колег політичними в’язнями. Вони сидять у в’язниці лише за те, що виконують свою роботу в інтересах суспільства. Крим став зоною, де більше не поважають міжнародне право та верховенство права», – зазначив Гутьєррес у своїй промові.
Інформаційна служба НСЖУ
В публікації використано матеріали ГО «Кримська солідарність», сайту «ПЕН-Україна», видання Крим.Реалії проекту «Радіо Свобода», Центру прав людини ZMINA, видання «Грати», QIRIM.News і інших. Інформаційна служба НСЖУ висловлює глибоку подяку колегам за люб’язно надану можливість.
