Військові називають її рятівницею, адже саме завдяки Євгенії багатьом із тих, хто зараз на фронті, вдалося отримати тактичні аптечки, берці та інше необхідне спорядження.
Киянка Євгенія Сорока залишила роботу юристом у Києві і стала волонтеркою у львівському штабі. Матеріал про неї вийшов на сайті «Леополіс» у межах проєкту «Ми з України!»
Серед членів команди – переселенці з Києва, Борисполя, Ірпеня, Миколаївщини, а також місцеві, львівʼяни. Знайшли один одного через волонтерів і обʼєдналися в одну команду.
«Ми як родина, маємо загальну мету й налаштовані на важку працю заради спільної мети», – каже Євгенія, чиє життя 24 лютого також розділило на «до» і «після». Зізнається: не була готова до того, що війна розпочнеться з Києва.
«Мені серед ночі подзвонила сестра і сказала про те, що відбувається. Ми з сином і нашим собакою поїхали за місто. Побули там дні 4, посиділи у підвалі. Кілька днів боялися виїжджати. Сподівалися, що війна швидко скінчиться. Батьків я відправила до Львова евакуаційним поїздом трохи раніше, а самій було важко прийняти рішення. Але все ж налаштувалися і поїхали», – розповідає вона.
Основну роботу довелося поставити «на паузу», бо поєднувати її з волонтерством нереально.
«Я вдячна своїм колегам та керівництву, що вони поставилися до цього з розумінням. Адже тут я можу принести більше користі», – додає волонтерка.
Та волонтерська діяльність, насправді, в рази важча. Адже працювати доводиться практично без вихідних. Звісно, якісь паузи робити доводиться, бо хлопцям треба відпочивати – постійні відвантаження це важка фізична робота.
Вантажі приходять переважно зі Сполучених Штатів, їх надає благодійний фонд United Help Ukraine.
«За трохи більше, ніж три місяці нашої роботи з нашого складу було відвантажено більше 500 тонн такої допомоги. Вона не припиняється, обертів ми не збавляємо», – каже волонтерка.
Переважно, звісно, це гуманітарка, спрямована на підтримку, зокрема, внутрішньо переміщених осіб, але дуже багато необхідного отримують і військові – тактичне спорядження, взуття, форма, аптечки та інша тактична медицина.
Наразі вона не збирається повертатися до Києва, бо переконана: важливіша місія – це допомога.
«У 2014 році я займалася волонтерством, але якось «точково», а зараз можу сказати про повне занурення», – підсумовує Євгенія Сорока.
Про героїзм простих людей у часи війни і має на меті розповісти проєкт «Ми з України!».
Учасники проєкту – медіа з різних регіонів України – розповідатимуть широкій аудиторії історії людей, які здійснюють героїчні вчинки кожен на своєму місці.
До проєкту можуть долучитися всі ЗМІ, які хочуть подавати відповідні матеріали про наших співвітчизників.
