Микола Кобилюк: «Писав про воїнів, а потім записався до них»

«На війні я — солдат, стрілець. У душі – все ж таки журналіст. Тож у перервах між нарядами й чергуваннями іноді пишу репор­тажі для рідної газети. Як прави­ло, це публікації про пережите нашим підрозділом на фронті, про тих, хто живе на деокупова­них територіях», – так говорить про свою службу на самому кордоні з росією 34-річний журналіст із Чернівців Микола Кобилюк. До війни він працював у найчитабельнішому тижневику Буковини «Молодий буковинець» головним редактором сайту, є автором кулінарної передачі «Велика пательня» на місцевому телеканалі ТВА та власним кореспондентом інформаційного агентства УНІАН на Буковині.

Нині ж батько двох дітей – на фронті. Інтервʼю з колегою підготувало видання «Високий замок» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».

«Після ши­рокомасштабного вторгнення росії в нашу державу я розпочав службу в армії. Повістки, як та­кої, не було. Просто склав най­необхідніші речі в рюкзак і по­прямував до військової частини», – розповів Микола.

Після інтенсивної військової підготовки на полігонах і в пункті постійної дислокації його підрозділ потра­пив на передову. Наразі викону­ють бойові завдання на самому кордоні з росією.

«Попри те, що більшість людей з нашого підрозділу теж не мають військового досвіду, хлопці дуже активно й відпові­дально протистоять ворогові, – ділиться журналіст. – Серед моїх по­братимів є депутати і чиновни­ки, вчителі, юристи, ІТ-фахівці, підприємці, актори, безробіт­ні й навіть священники. Чимало серед нас — учасників АТО/ООС. Кожна з цих персон — це окрема історія, окрема ненаписана кни­га, яка по-своєму вражає».

Додає: страху на війні не позбутися. Не варто «ге­ройствувати», не варто соро­митись того, що тобі страшно. Треба лише адекватно реагува­ти на небезпечні ситуації. Не ви­суватись, куди тебе не просять, і в разі небезпеки ховатись яко­мога глибше.

На запитання, що привезе із фронту, коли повертатиметься додому, відповідає:

«Привезу листи і малюнки моїх дітей та невеличкого іграш­кового ведмедика, яку мої хлоп­ці надіслали у посилці на фронт. Тарасик і Андрійко, наче справ­жні командири, дали ведмеди­ку завдання повернути татка до­дому живим і здоровим. Я вірю і сподіваюся, що цей ведмедик обов’язково виконає наказ».

Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду.