Процес реформування Державного підприємства «Редакція журналу «Охорона праці», правонаступником якого є ТОВ «Редакція журналу «Охорона праці» (далі – Товариство), перетворився для його колективу на багаторічні змагання з бюрократичною системою. Маючи гарантоване законом право на оренду власного приміщення, працівники не можуть ним скористатися через юридичні колізії.
А передісторія така. Два з половиною роки тривав процедурний процес зміни статусу, який оголив чимало неузгодженостей та «білих плям» і в законодавстві, і у стосунках колективу з державними органами.
Та, здавалося, коли труднощі були позаду, справжнім випробуванням для журналістів стали майнові перипетії (як тут не згадати невмируще булгаківське «Квартирне питання тільки зіпсувало їх»?!). Про це йдеться в листі на ім’я голови Національної спілки журналістів Сергія Томіленка, який надіслав головний редактор видання «Охорона праці» Дмитро Матвійчук.
«У 1995 році Державним підприємством «Редакція журналу «Охорона праці» було придбане приміщення для розміщення служб редакції журналу та ведення його статутної діяльності, – розповідає Дмитро Матвійчук. – Як і передбачено законом про реформування, Товариство дотрималося відповідної процедури щодо передачі приміщення у державну власність. Так, 26.12.2017 р. наказом Державної служби України з питань охорони праці №151 «Про передачу об’єктів з балансу ДП «Редакція журналу «Охорона праці» на баланс ДП «Головний навчально-методичний центр Держпраці» вирішено передати з балансу підприємства «Редакція журналу «Охорона праці» (код ЄДРПОУ 21601181) на баланс Державного підприємства «Головний навчально-методичний центр Держпраці» (код ЄДРПОУ 23379396) будівлю видавництва (нежитловий двоповерховий будинок загальною площею 1066 кв метри), що розташовані за адресою: місто Київ, вул. Попудренка 10/1.
Також згідно з пунктом 4.1 цього наказу на директора Державного підприємства «Головний навчально-методичний центр Держпраці» Субботіна В.М. покладено обов’язок щодо дотримання вимог частини другої статті 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації.
До Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву було направлено заяву про намір укладення договору оренди та проект договору, складений на підставі типового договору оренди. Також цей намір був підтверджений документально у відповідності з вимогами закону».
Однак не так сталося, як гадалося.
«На початку грудня 2019 року ДП «ГНМЦ», вочевидь, з умислом, надав РВ ФДМУ по м. Києву відповідь, безпідставно і без належних доказів звинувативши Товариство у створенні перешкод для договору оренди, а також що Товариство ніби використовує приміщення не для ведення основної діяльності, – зазначає автор листа. – ДП «ГНМЦ» свідомо проігнорував лист Фонду Державного майну України, на який посилалося РВ ФДМУ по м. Києву про надання відповідного переліку документів для процедури рецензування акту оцінки, що унеможливило подальшу процедуру укладання договору оренди. Зроблено це було з єдиною метою – зашкодити укладанню договору оренди та створити будь-яким чином умови для заволодіння приміщенням у своїх власних інтересах. Це загальмувало, а потім і зовсім безпідставно зупинило процес укладання договору оренди».
Листування тривало понад десять місяців, але проблеми не вирішило.
Як зазначає Дмитро Матвійчук, «у період з листопада 2018 року по січень 2020 року ми подали більше 30 звернень до різних інстанцій щодо необхідності завершення процесу реформування та укладання договору оренди. Розвиток подій приніс розчарування, прийнятий ВРУ закон ігнорується відповідними виконавчими органами, які створюють перешкоди для передачі в оренду приміщення. На цій підставі ми вважаємо, що процес реформування Товариства не закінчився, оскільки не виконані всі норми закону».
За словами головного редактору журналу, не виконують вимоги закону дві організації – Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Державне підприємство «Головний навчально-методичний центр Держпраці» для того, аби виселити колектив із приміщення. Щоб досягти цієї мети, приміщення визнали аварійним, влаштовували перевірки, видавали приписи і навіть була спроба відключити комунальні послуги.
«У жовтні 2019 року Суботін В.М. звернувся офіційно з листами до АК «Київводоканал», ТОВ «Єврореконструкція», ТОВ «Київські енергетичні послуги» про зупинення надання Товариству комунальних послуг (тепла, води, світла). Цинізму немає меж, адже цим ставилось за мету виселити на порозі зими на вулицю колектив, який купив приміщення за власні кошти, 25 років забезпечує інформаційно сферу охорони праці», – цитуємо лист Дмитра Матвійчука.
Справа дійшла до суду: у грудні 2020 року ДП «ГНМЦ» подало на Товариство заяву «про зобов’язання припинити користуватися приміщенням та звільнити його у зв’язку з відсутністю договору оренди та права користування приміщенням». Судова тяганина триває й досі, і, судячи з усього, їй немає кінця і краю. Звичайно, колектив здаватись не збирається і має намір захищати свої права в європейських інституціях, втративши віру в українське правосуддя.
Ситуацію, що склалася, коментує Людмила Опришко – адвокатесса, медіа-юристка ГО “Платформа прав людини”.
«Ця справа стосується питань, про які ми попереджали раніше, в тому числі під час тренінгів. Ще тоді, коли новий закон про оренду державного та комунального майна був проєктом, – зазначає вона. – На жаль, дійсно складається патова ситуація, коли держава гарантувала всім роздержавленим ЗМІ право на отримання в оренду приміщення, в якому вони знаходились на момент реформування (стаття 9 Закону України “Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ”), але не забезпечила це право належним механізмом реалізації під час прийняття в новій редакції Закону України “Про оренду державного і комунального майна”.
От і виходить, що реформоване ЗМІ має право на оренду приміщення, але не може його реалізувати на практиці навіть в судовому порядку, оскільки відсутній механізм реалізації цього права, який дозволить укласти договір оренди на пільгових умовах, визначених законом про реформування.
В цьому випадку потрібно ставити питання по внесення змін до чинного Закону України “Про оренду державного і комунального майна” для того, щоб внести туди положення, які забезпечать можливість передачі майна в оренду реформованим ЗМІ на умовах, визначених статтею 9 закону про реформування. Але, на це потрібен час і певний коридор можливостей. І чи багато наразі таких потенційних орендарів? Під одне – два підприємства чи буде хтось підлаштовуватись?
Що стосується порад для самого ТОВ “Редакція журналу “Охорона праці”, то їм, безумовно, потрібно оскаржити ухвалені судові рішення в касаційному порядку. Доцільно пошукати практику Європейського суду з прав людини по статті 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право мирно володіти своїм майном. Принципи, сформульовані у цих рішеннях ЄСПЛ потрібно покласти в основу касаційної скарги. Можливо, після завершення судових процедур в українських судах варто буде розглянути питання про звернення до Європейського суду із скаргами на порушення права мирно володіти своїм майном і, можливо, порушення права на свободу слова. якщо редакція внаслідок втрати приміщення не зможе працювати.
Тому для того, щоб вичерпати всі заходи правового захисту, ще в українських судах потрібно наводити практику ЄСПЛ. До речі, вона інколи має вплив і на суддів вищих інстанцій.
На жаль, це все, що я можу наразі рекомендувати. У цій справі дуже обмежений арсенал правових засобів».
НСЖУ й надалі триматиме розвиток цієї ситуації в полі зору та інформуватиме про наступний перебіг подій щодо редакції журналу «Охорона праці». Також Спілка журналістів напрацьовує рекомендації щодо законодавчого вирішення проблем реформованих ЗМІ.
