Право на інформацію є основоположним для кожної людини, а журналісти виконують функцію «сторожового пса демократії» або «суспільних агентів» контролю за владою. Регулюють цю діяльність вітчизняні, європейські та міжнародні норми законодавства. Про це учасникам практичного вебінару з медіа-права, який відбувся в рамках проекту «Стимул для незалежної журналістики в регіонах України», розповіли фахові юристи ГО “Платформа прав людини”. Захід організувала Національна спілка журналістів України за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
Виконавчий директор ГО “Платформа прав людини”, адвокат Олександр Бурмагін підкреслює, що національні та міжнародні гарантії свободи слова – це фундамент діяльності журналіста.
«Це не декларативні засади, які можуть стати в нагоді в багатьох конфліктних чи спірних ситуаціях. Потрібно знати юридичний фундамент вашої професійної діяльності», – зазначив він.
Зокрема, йдеться про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Комітету з прав людини ООН, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та інші документи, котрі захищають свободу слова й гарантують журналістську професійну діяльність.
«Ми більше знаємо про європейський механізм, оскільки він є більш ефективним і має зобов’язувальний характер для держави. На жаль, рішення Комітету з прав людини ООН часто ігноруються. Передусім, ідеться про практику Білорусі по свободі слова та проведення мирних зібрань. Там багато рішень комітету, але оонівський механізм не має таких серйозних важелів впливу, як європейський», – каже Олександр Бурмагін.
Він наголосив, що рішення ЄСПЛ є обов’язковими для кожної країни Ради Європи, в тому числі для України. Починаючи з 1976 року, проти України вже є близько десяти рішень по статті 10 (свобода слова та вираження переконань і свобода поширення інформації). У 1997 році Україна ратифікувала Конвенцію і визнала позицію ЄСПЛ. Це великий обсяг стандартів, підходів і гарантій, які стосуються журналістської діяльності і свободи слова.
«Однак, якщо в наших національних законах написано щось, що суперечить підходам ЄСПЛ, то мають застосовуватися стандарти і рішення Європейського суду і Конвенції, тому що це міжнародний договір, а він має пріоритет над національним законом. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та ЄСПЛ діють у межах Ради Європи, а спеціальний комітет слідкує за виконанням рішень Європейського суду. Якщо країна не виконує або неналежно виконує рішення ЄСПЛ, то на країну починають тиснути, впритул до виключення з Ради Європи», – зазначив медіа-юрист.
Цей європейський механізм є більш ефективним і наближеним до українських реалій, тому юристи використовують його і в Україні. Зокрема, йдеться про положення про оціночні судження та захист джерел інформації, які Олександр Бурмагін назвав «священною коровою» ЄС.
«Європейський суд наполягає, що оціночні судження повинні мати мінімальну основу, бо розмивається статус журналіста, а це, у свою чергу, знижує рівень довіри до нього. Європейський суд дуже жорстко ставиться до того, що держава втручається в цю гарантію й починає зобов’язувати журналістів розкривати джерела своїх розслідувань. Вперше почали формувати захист джерел у справі «Гудвін проти Великобританії» в Європейському суді. Це було розгромне рішення для Британії, Європейський суд сказав: ви не можете без ретельного обґрунтування та нагальної суспільної потреби зобов’язувати журналіста розкривати джерела. Британія виплатила сатисфакцію за порушення статті 10 і змінила своє законодавство», – зазначив юрист.
Україна має власний аналог справи «Гудвін проти Великобританії» – справу проти Наталії Сідлевської. Печерський суд надав дозвіл, щоб прокуратура отримала від компанії мобільного оператора за півтора року інформацію з її телефону. Про цей прецедент розповіла в контексті перевірки інформації та захисту джерел, звільнення від відповідальності та гарантій і механізмів доступу до публічної інформації Людмила Опришко, адвокатеса, медіа-юристка ГО «Платформа прав людини». Вона понад 20 років захищає журналістів по справах про захист честі, гідності й ділової репутації, спростування інформації, відшкодування моральної шкоди у разі поширення недостовірної інформації тощо.
«Це базові
речі, якими ми займаємося чи не щодня, – сказала Людмила Опришко. – Я
представляла в Європейському суді справи редакцій газет проти України, багато
справ перебувають на комунікаціях з урядом».
Вона підкреслила, що перевірка інформації – одна з головних речей для
журналістів-розслідувачів.
«Факти потрібно перевіряти перед тим як оприлюднювати, – зазначила вона. – Є великі проекти, які завжди направляють всі свої матеріали на допублікаційну експертизу. Це важливо, тому що це питання юридичної безпеки».
Людмила Опришко розповіла, як журналісту себе убезпечити в сучасному світі, сповненому викликів, коли інтернет став головним інформаційним інструментом для роботи медіа.
«Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становить інформація з інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищими, ніж ризик, який надходить від преси. А це впливає на підходи, які використовують журналісти електронних та друкованих ЗМІ», – наголосила вона.
За словами медіа-експертки, Європейський суд усе частіше звертає увагу на те, чи дотримуються журналісти етичних норм.
«На перший план виходить Концепція відповідальної журналістики. Журналісти мають діяти добросовісно, щоб надавати суспільству точну, достовірну інформацію з дотриманням етичних норм. Відповідальна журналістика передбачає належну перевірку інформації, а також збалансованість при її висвітленні, включаючи можливість захистити себе особам, яких критикують. Критика та образа мають максимально розрізнятися», – зазначає вона.
Крім того, в мовах збройного конфлікту на сході України відповідальна журналістика не повинна сприяти поширенню фейків та дезінформації, а також підривати довіру до державних інституцій України.
Медіа-експертка навела приклади з судової практики та відповіла на запитання учасників вебінару, які стосувалися їхньої практичної діяльності.
Юридичний вебінар у рамках проекту «Стимул для незалежної журналістики в регіонах України» став можливий за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
