Статус журналіста збільшує шанси на звільнення – в цьому переконаний кримський політик і журналіст, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, який провів у російській неволі майже три роки
19 серпня кримського колегу вперше після його звільнення привітали у Національній спілці журналістів України. Участь у зустрічі взяли голова НСЖУ Сергій Томіленко, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, секретар НСЖУ і відомий кримський журналіст Микола Семена, представниця штаб-квартири Європейської федерації журналістів Анна Довга, яка цими днями перебуває в Україні, і дружина полоненого українського журналіста Сергія Цигіпи Олена Цигіпа.
– Ваша увага і увага нашого суспільства до доль журналістів, які чинили справжній інформаційний спротив окупантам, які чинили, я можу сказати, подвиг, – це запорука того, що ще хоч одне журналістське прізвище додасться до списку тих, кого будуть звільняти, – сказав Наріман Джелял.
Він зазначив, що завдяки подіям у Курській області обмінний фонд України збільшився, і це дає додаткову надію на визволення з полону в тому числі й журналістів.
Наріман Джелял також наголосив, що будь-яка згадка про тих, хто перебуває в російській неволі, додає їм сил триматися.
– Висока оцінка з боку інших людей додає впевненості в тому, що ти все робив правильно, а це допомагає тобі почуватися більш-менш захищеним у тому числі від психологічного тиску, – сказав Наріман-бей. – Бо тобі в неволі завжди кажуть інші в’язні: «Навіщо ти це робив, сидів би тихо – нічого б із тобою не було». Тож людина, яка не має внутрішніх сил, внутрішньої основи, може почати «провалюватися». Це дуже погано. Тому те, що ви робите, – надважливо!
Наріман Джелял наголосив, що увага до осіб полонених журналістів не створює для них додаткові ризики, як дехто вважає.
– Повірте, жодних специфічних ризиків для журналістів немає. Є ризики для будь-якого нашого бранця, – сказав кримський колега.
За його словами, російський режим у давно окупованому Криму більш-менш стабілізувався, тоді як на нових окупованих територіях, зокрема, Херсонщини і Запорізької області, є особливо «дикунським».
– Людей, захоплених там, треба рятувати! – наголосив Наріман Джелял.
Він також зробив запис у книзі почесних гостей НСЖУ: «Від імені всіх ув’язнених журналістів дякую за увагу і підтримку! Не зупиняйтеся та вимагайте звільнення колег! Журналісти важливі! Н. Джелял»
Про свій власний досвід підтримки ув’язненого чоловіка та про його досвід отримання інформації ззовні в російських місцях несвободи розповіла дружина українського журналіста – бранця кремля Сергія Цигіпи Олена Цигіпа.
На важливості співпраці з міжнародними журналістськими організаціями в питаннях визволення полонених журналістів наголосив секретар НСЖУ, колишній бранець кремля Микола Семена.
– Ми на своєму рівні багато говоримо про необхідність припинення тортур щодо полонених українців, про звільнення українських журналістів. Але ця робота стає значно ефективнішою, коли до справи долучаються міжнародні організації, такі як Міжнародна та Європейська федерації журналістів, – підкреслив Микола Михайлович. – Усі звільнення, яких ми домоглися, сталися за участю міжнародних організацій або інших держав.
Він також наголосив на важливості пошуку нових форм впливу на Росію.
А представниця штаб-квартири ЄФЖ Анна Довга говорила про важливість роботи зі звільнення журналістів із російської неволі.
– Ми політично підтримуємо Національну спілку журналістів України, допомагаємо передавати інформацію від НСЖУ до європейських інституцій, – сказала Анна Довга. – Вважаю, що ми повинні розширювати наш діалог із людьми, які мають досвід полону, поранення, роботи на передовій. Цей досвід торкається не лише твого розуму, а й серця…
Інформаційна служба НСЖУ
