Як повідомляє сайт Крим.Реалії, правозахисна організація Freedom Now від імені засудженого в анексованому Криму фрілансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка подала петицію до Робочої групи ООН із безпідставних затримань. Ця комісія ООН розслідує випадки безпідставних арештів та затримань.
Заклик звільнити засудженого в анексованому Криму фрілансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка все частіше звучить із різних міжнародних майданчиків. 21 листопада у Нью-Йорку Алсу Курмашева, журналістка татаро-башкирської служби Радіо Свобода, під час вручення їй Міжнародної премії за свободу преси згадала про своїх колег у в’язниці. У тому числі й Владислава Єсипенка. Вона заявила, що «журналістика – не злочин», і журналісти мають бути звільнені.
У жовтні, на Міністерській конференції з питань людського виміру Формули миру в Монреалі, Катерина Єсипенко, дружина Владислава, розповідала про тортури, які застосовували до нього в російському ув’язненні, та про політично вмотивоване переслідування чоловіка.
«У листі до президента Байдена, який я відвезла до Вашингтона, Владислав написав: «Від електричного струму мій мозок закипав, а серце вискакувало з грудей». Немає більшого обурення, ніж коли людину перетворюють на безмовну безсилу тварину. Чотири довгі роки ув’язнення завдали моєму чоловікові величезних збитків. Його фізичне здоров’я постраждало. Його психологічне здоров’я погіршилося, оскільки він побоюється, що світ про нього забуде», – розповіла Катерина Єсипенко в Монреалі.
У коментарі для Крим.Реалії Адам Ледмат, юрист Freedom Now пояснив намір міжнародної правозахисної організації подати петицію від імені Владислава Єсипенка: «Я впевнений, що Робоча група ООН із безпідставних затримань дійде висновку, що основні права Владислава Єсипенка були порушені. Ми продовжуємо закликати до негайного звільнення Єсипенка та скасування його вироку відповідно до міжнародних прав людини», – повідомив юрист.
Згадки про Робочу групу ООН із безпідставних затримань (WGAD) не часто можна зустріти в українському інформаційному полі. Робоча група ООН із безпідставних затримань – одна з 46 спеціальних процедур, створених у рамках офісу Уповноваженого ООН з прав людини, розповідає аналітик «Крим SOS» Євген Ярошенко. Її специфіка в тому, що будь-то фізична особа, юридична чи громадська організації, держустанова чи бізнес-асоціація можуть звернутися туди зі скаргою на факт затримання, що має ознаку безпідставного. І це можна зробити без проходження всіх судових процедур усередині країни.
«Ситуація з Владиславом Єсипенком яскраво підпадає під категорію, передбачену Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. Зокрема порушення права на свободу вираження поглядів. Ця стаття використовується як один із універсальних механізмів захисту журналістів», – пояснив Євген Ярошенко.
Група складається із 5 експертів. Їх обирають на 6 років, і вони репрезентують різні регіони світу. До групи входить український представник. Нині це Ганна Юдковська, колишня суддя Європейського суду з прав людини від України. Вони приймають рішення щодо скарг, передають рішення до Ради ООН з прав людини та комунікують з урядами тих країн, де було встановлено порушення, зазначає Євген Ярошенко. Висновок цієї комісії можна використовувати як додатковий доказ у судових розглядах у країні. Скарга до групи не перешкоджає зверненню заявника до Європейського суду з прав людини.
Цю групу називають квазісудовим органом. Але вона не має повноважень для примусового виконання їхніх рекомендацій. «Звіти цієї робочої групи не мають обов’язкової юридичної сили. Тому, на жаль, Росія може не враховувати рішення таких спеціальних процедур ООН. Але ігнорування таких звітів є підставою для багатьох держав запроваджувати санкції проти порушників прав людини», – розповів Євген Ярошенко журналістам сайту Крим.Реалії.
2021 року, коли у підконтрольному Росії Сімферопольському районному суді ще продовжувався розгляд справи Владислава Єсипенка, Українська Гельсінська спілка з прав людини подала позов проти Росії до Європейського суду з прав людини у зв’язку з його переслідуванням. Знову ж Росія може не виконувати його рішення, оскільки у 2022 році вийшла з його юрисдикції, однак висновок ЄСПЛ буде більш політичним, з розрахунком на те, що в майбутньому Росія може змінити своє рішення, вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
«Ми говоримо про те, що де-юре рішення Європейського суду повинні виконуватися Росією на підставі того, що скоєні порушення та розгляд справи, стосувалися періоду, коли Російська Федерація була ще у системі Європейської конвенції з прав людини», – вважає Олександр Павліченко.
Поки-що всі міжнародні правові механізми, до яких зверталася Україна щодо Росії, не дали результату. Росія на них не реагує, оскільки не визнає їх юрисдикції. Тому для того, щоб домогтися звільнення незаконно затриманих російськими силовиками громадян України, важлива участь країн-посередників. Це стосується і Владислава Єсипенка, та інших журналістів, які були затримані в анексованому Криму, вважає Олександр Павліченко.
«Він (Владислав Єсипенко) наразі є представником цієї вже доволі численної групи українських медійників, яких понад 40, що перебувають у місцях несвободи у Росії та на окупованих нею територіях. Фактично, це чіткий індикатор переслідування за професійну діяльність, пов’язану з медійністю, із залученням до висвітлення того, що відбувається на безпосередньо окупованих територіях України. І це, на жаль, реальність, на яку має бути реакція на рівні міжнародних політичних інститутів», – заявив Олександр Павліченко.
Один із позитивних моментів, зазначає правозахисник, у тому, що Росія почала звільняти українських політв’язнів, які вже були засуджені російським судом. До 2024 року такої практики не було. «Звільнень таких досить мало, і велика кількість перебуває ще у місцях несвободи. Це великий мінус, звісно. І якоїсь, скажімо, стратегії чи програми щодо того, коли та яку кількість буде передано в Україну з тих, хто перебуває на території Російської Федерації чи на окупованих територіях України, українських громадян, на жаль, ми не маємо. Тобто, це питання переговорів, питання координаційного штабу. І нагадаю, що такі процеси відбуваються у тиші, і вони жодним чином ніяк не висвітлюються щодо того, де, коли, як, за якими персоналіями відбуваються такі переговори», – зазначив Павліченко.
2024 року з російського полону вдалося звільнити кількох цивільних політв’язнів. Так, вийшли на волю перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, який провів у російській неволі майже три роки. У вересні вдалося визволити з російського СІЗО Лєніє Умерову – кримчанку, яку у грудні 2022 року російські силовики затримали після перетину грузино-російського кордону під час спроби відвідати батька у Криму. Чи буде Владислав Єсипенко наступним?
Інформаційна служба НСЖУ
