Як побудувати бесіду, яка транслюється у прямому ефірі, щоб співрозмовник у межах відведеного відтинку часу зміг цікаво і зрозуміло викласти свої думки – це був один з аспектів зустрічі у Запорізькому Центрі журналістської солідарності з циклу «Місцеві медіа: творчі надбання і перспективи» з молодою журналісткою телеканалу МТМ, аспіранткою факультету журналістики ЗНУ Мар’яною Сарапій.
Зустрічі з молодими успішними медійниками стали вже традиційними у Центрі, адже журналістська молодь Запоріжжя, започатковуючи нові інтернет-медіа та творчі проекти про відбудову і духовне оновлення, переконана у тому, що кожен відповідальний за те, яким буде наше життя після перемоги. Зокрема, гостями центру були представники сайту «Відбудова. Запоріжжя», інтернет-видання «Soda», іноваційних проєктів релокованого з Мелітополя медіа «РІА. Південь», віжн-радіо «На дотик». Тепер журналістській спільноті в Центрі журналістської солідарності своє бачення презентувала молода журналістка телеканалу МТМ і науковиця Мар’яна Сарапій.
–Ми з вами зараз багато пишемо, знімаємо, показуємо про війну. І це абсолютно правильно, бо саме журналісти зараз документують історію війни, історію подвигу воїнів ЗСУ, волонтерів, пересічних українців, розповідаємо про людські долі, водночас фіксуючи злочини російських загарбників проти людяності, проти нашої країни. Бо ніщо не повинне піти в забуття, навіть коли стане історією. Саме про це йдеться у моїй дисертації, де я розглядаю питання медіатизації пам’яті в запорізьких медіа. Тож в цьому плані моя робота і мої наукові дослідження тісно переплітаються, – розповідає Мар’яна Сарапій.
Також вона заважила, що, водночас, ми не можемо говорити і писати тільки про війну.
–Бо життя – багатогранне і різнопланове – продовжується. І це дає нам сили, віру в перемогу і розуміння, готовність до того, що після війни на нас чекають відбудова і духовне оновлення, без яких неможливо розбудувати нову, вільну і демократичну Україну. Саме у руслі цього розуміння я створювала абсолютно мирний проект «Книжковий клуб», який виходить в прямому ефірі. З різними за статусом, підготовкою, заняттями і вподобаннями людьми ми обговорюємо книжкові новинки, які виходять друком українською мовою – вітчизняні бестселери і зарубіжні, але підкреслюю, це принципово – україномовні. Я дуже хочу повернути в наше життя гарні книжки, культуру читання, особливо ж – сучасних українських авторів, бо ми ще так мало їх знаємо. Без цього, я переконана, не відбудеться духовне оновлення нації, яке стало б рушієм нових демократичних змін в Україні після нашої перемоги у війні. І жвавий інтерес глядачів до нашого книжкового клубу щоразу утверджує мене в доцільності створення саме цього проекту, – підкреслила журналістка.
Мар’яна Сарапій розповіла колегам про низку професійних особливостей підготовки програм, поділилася думками, як краще вести бесіду, щоб співрозмовник зміг цікаво і зрозуміло викласти свої думки. І в цьому плані програма у прямому ефірі дає широкі можливості для відкритої щирої розмови, для дискусії і роздумів.
Також журналістка представила колегам запис однієї з програм, в якій вона з воїном ЗСУ, депутатом міської ради Олегом Коломійцем обговорює книгу Бориса Джонсона «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію», що вийшла друком українською мовою.
–Програма вийшла надзвичайно цікавою. Неможливо було відірватися, хоч на екрані нічого не відбувалося, просто говорили ведуча та її співрозмовник, але час промайнув, як одна мить! Красномовні паралелі були проведені між подіями, що описані в бестселері, і тим, що відбувається нині в Україні і в світі, це були глибокі роздуми і висновки автора, дружнього Україні англійського політика. Багато думок викликала ця розмова у журналістів, які були на презентації програми! Їхній висновок був одностайним: цю книгу треба прочитати обов’язково. Думаю, для авторки програми це найкраща оцінка. Вона зазначила, що саме так закінчується кожна програма, про що свідчать відгуки глядачів. Людям потрібна гарна книга, як складова культури загалом, бо саме це – основа нашого духовного оновлення на шляху до європейської, вільної України – зазначила учасниця презентації проекту «Книжковий клуб», гуляйпільська журналістка Тамара Борт.
У молодої енергійної журналістки – багато наснаги і не менше творчих задумів і планів, якими вона охоче поділилася з колегами. А наостанок щирої професійної розмови запорізькі журналісти-письменники Пилип Юрик та Іван Кушніренко подарували Мар’яні Сарапій свої нещодавно видані книжки – для бібліотеки її нового проєкту.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників медіа, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Валентина Манжура
