Американський філософ, політичний економіст та публіцист японського походження Френсіс Фукуяма написав листа заарештованому у «справі кримських мусульман» громадянському журналісту Осману Аріфмеметову. Як пише Центр прав людини ZMINA, у своєму листі Аріфмеметову автор «Кінця історії» пише, що Крим став жертвою російського реваншизму та територіальної агресії.
«Росія боїться демократичної України: якщо Україні вдасться перейти до ліберальної демократії, це підірве настрої Росії щодо України та регіону загалом. (…) Ситуація в Криму була невід’ємною частиною цієї боротьби. Журналісти, подібні до вас, відіграли важливу роль у збереженні правди, оскільки Росія й далі затьмарює медійну сферу дезінформацією… Ви були одним із перших громадянських журналістів, які висвітлили цю ситуацію 2015 року. Через ваш сміливий репортаж ми знаємо про затримання та ув’язнення Біляла Аділова та Тимура Ібрагімова, двох ваших колег-журналістів, і соромно, що служби безпеки ув’язнили вас у в’язниці аналогічним чином…» – написав філософ.
Центр прав людини ZMINA та Український ПЕН запустили правозахисну програму #Solidarity words, в межах якої 13 відомих українських письменників і журналістів стали персональними амбасадорами кримських журналістів, ув’язнених у тимчасово окупованому Криму та Росії. Прокуратура АРК спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини направила повідомлення в Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду, в якому відображено факти переслідування журналістів на території Криму.
Міністерство закордонних справ України виступило із заявою: «Осман Аріфмеметов, Руслан Сулейманов та Рустем Шейхалієв були засуджені до 14 років колонії суворого режиму… Таким чином, сумарний термін засудження всіх кримських політв’язнів наближається до 1300 років». У березні 2019 року громадянські журналісти були незаконно затримані за сфабрикованими звинуваченнями в організації та участі у нібито діяльності терористичної організації̈ та підготовці до насильницького захоплення влади. «Усі ці роки вони перебували під жорстким тиском судової системи РФ, методами якої є тортури та психологічний тиск. Їхнє ув’язнення стало вже традиційною помстою за проукраїнську позицію та супротив російській окупації Криму. Ці ганебні вироки є демонстрацією сили там, де є її немає, та черговим проявом зневаги до основоположних прав людини», – наголошують українські дипломати.
***
Осман Аріфмеметов народився 28 серпня 1985 року в Узбекистані, куди кримськотатарський народ був насильно висланий радянським режимом у 1944 році. Коли Осману було п’ять, родина повернулася до Криму, оселилися в Бахчисараї. Навчався в Долинській загальноосвітній школі Бахчисарайського району.
«Син був у класі лідером. Дуже любив вчитися, завжди був старанним і впертим, – згадує Емдіє Аріфмеметова, мати політв’язня. – Його вчителька історії, а Осман дуже любив і любить історію, розповідала: якщо йому не вдавалося добре зробити якесь завдання, то він переробляв і переробляв його, і не відставав від вчителя, аж поки нарешті не здасть все на відмінно… Поставив ціль – досягнув. Я б назвала його характер жорстким. Але водночас він дуже добрий і справедливий. Але добро завжди робить непоказно, тихо. Де міг допомогти – допомагав: то фізично, то фінансово, то порадою».
Після школи Осман вступив до Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського на факультет математики. З 2011-2014 р. працював програмістом. З 2015 року працював репетитором математики, займався програмуванням для дітей, навчав дітей мов програмування, планував разом із ними зробити дитячий інтернет-проєкт.
В університеті познайомився з Ремзі Бекіровим і Русланом Сулеймановим. Усі троє стали добрими друзями, а згодом – у селищі Строганівка – і сусідами. Разом вчилися, разом будувалися, разом стали активістами «Кримської солідарності», і разом – фігурантами «справи 25».
Осман — один із перших громадянських журналістів у Криму. 2019 року він вів прямий ефір, біжучи за тонованим мікроавтобусом спецслужб. У цій машині силовики вивозили Біляла Аділова, батька вісьмох дітей, якого викрали прямо з-під будівлі суду. У жовтні 2017 року Осман знімав наслідки обшуку в домі Тимура Ібрагімова.
27 березня 2019 року в Криму проходили наймасовіші обшуки в будинках кримських татар за останні роки. Слідчі дії проводили в селищах Кам’янка, Строганівка, Біле. У цей день заарештували 20 кримських татар, їм висунули звинувачення в тероризмі. Наступного дня затримали ще трьох кримських татар, а згодом – ще двох.
***
«Коли силовики увірвалися до будинку Османа Аріфмеметова, ані його, ані дружини Аліє Нежмедінової з дітьми там не було, – пише журналістка Марія Семенченко. – Аліє Нежмедінова разом із маленькими Фатімою і Мустафою гостювали в будинку її батьків. Осман же поїхав разом із друзями на кілька днів у Ростов-на-Дону – відвідати судові засідання над кримськими татарами та передати їм посилки від рідних.
Аліє Нежмедінова змогла потрапити додому лише ввечері, коли обшук вже завершився. Маленька Фатіма, коли побачила будинок, сильно плакала і все запитувала, хто і навіщо зламав їхній дім.
«Це була жахлива картина – із підвалу витягли все й кинули біля порогу будинку: коляски дитячі, велосипеди, дошки, закрутки на зиму, – все, що там було. Двері вхідні вибити не змогли, тож їх вирізали болгаркою разом з коробкою», – згадувала Аліє згодом у розмові з журналістами.
Увесь цей час мати Османа намагалася до нього додзвонитися, але безуспішно. «Зв’язку не було… Ми думали, його вже немає в живих, що його убили – плаче Емдіє Аріфмеметова. – Зв’язку не було ні з ким. Ми цю добу з чоловіком ледь пережили».
Наступного дня рідні Османа дізналися, що його разом із Ремзі Бекіровим і Владленом Абдулкадировим затримали у місті Аксай, що в Ростовській області, коли вони обідали».
***
Всім, хто знав Османа до арешту, подобається його сміливість. Його прямота та вміння говорити правду. Він разом із Ремзі Бекіровим – один із перших цивільних журналістів у Криму. Коли знімав арешт та викрадення Біляла Аділова, дуже переживав за його долю, бо в нього вдома – 8 дітей.
Також Осман Аріфмеметов 11 жовтня 2017 року знімав результати обшуку в квартирі Тимура Ібрагімова, де силовики перевернули все у пошуках релігійної літератури. Тоді Тимур тільки забрав дружину з пологового будинку. Під час обшуку в будинку була 10-денна дитина. І Осман розповідав про це. На його сторінці ще десятки ефірів, фото та текстів за ці роки.
З 2016 року основною діяльністю Османа стає громадянська журналістика, зазначає журналістка Марія Семенченко.
«Крим фактично перетворився в інформаційне гетто, де робота професійних медіа дуже складна і небезпечна. Однак запит на інформацію все одно існує, і хтось повинен розповідати про репресії та переслідування. В таких умовах виникла громадянська журналістика. Люди, які ніколи не мали ніякого відношення до масмедіа, взяли телефони, планшети і почали знімати і ділитися в інтернеті тим, що відбувається на півострові. Дуже швидко вони стали практично єдиним джерелом правдивої інформації із захопленого Криму», – пише у листах Осман Аріфмеметов.
У лютому 2017 року він відсидів 5 діб адміністративного арешту разом із 9 іншими кримськими татарами, затриманими у передмісті Сімферополя, у Кам’янці за те, що вони прийшли підтримати сусіда Марлена Мустафаєва, у будинку якого силовики проводили обшук. Усі затримані знімали те, що відбувалося, на телефони і вели стрим-трансляцію. У день затримання Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров та інші громадянські журналісти з ранку до пізнього вечора перебували в автобусі, що не опалювався. Весь день їм не давали їсти та пити.
18 липня 2019 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій є заклик до Росії звільнити всіх українських політв’язнів, включаючи Аріфмеметова. 17 квітня 2019 року представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір засудив арешт активістів «Кримської солідарності», закликав до їхнього негайного звільнення.
6 листопада 2019 року колективним лауреатом Національної премії за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка Національна спілка журналістів України визнала кримськотатарських цивільних журналістів, які переслідуються у Криму, включно з Аріфмеметовим.
11 грудня 2019 року міжнародна неурядова організація «Комітет захисту журналістів» включила чотирьох кримськотатарських громадянських журналістів до своєї спеціальної доповіді про журналістів, кинутих у в’язницю за виконання своєї роботи, включаючи Аріфмеметова.
13 грудня 2019 року політв’язень Осман Аріфмеметов став переможцем другого літературного конкурсу «Кримський інжир» у номінації спеціальна відзнака «Свобода слова». Крім того, Осман Аріфмеметов увійшов до списку фіналістів у номінації «Проза українською мовою про Крим». У конкурсі брало участь оповідання Османа Аріфмеметова «Моя депортація», в якій він описав етап зі слідчого ізолятора Сімферополя в СІЗО Ростова-на-Дону.
3 лютого 2020 року міжнародна правозахисна організація Freedom House закликала Росію переглянути вироки кримськотатарським журналістам, пов’язаним із правозахисним рухом «Кримська солідарність». Осман Аріфемемтов правозахисним центром «Меморіал» (Росія) визнаний політичним в’язнем.
***
Головний редактор сайту «Грати» Антон Наумлюк так розповідав журналістці Марії Семенченко, яка на сайтах ПЕН-Україна та «Читомо» опублікувала його історію «Я мрію про вільний Крим»:
«Я якось одночасно познайомився з усіма, хто живе у селищі Строганівка, – з Османом Аріфмеметовим, Ремзі Бекіровим, Русланом Сулеймановим. Усі вони діяли як громадянські журналісти «Кримської солідарності» і були джерелом інформації для всіх українських ЗМІ, які висвітлювали те, що відбувається на півострові, – розповідає журналіст. – Потім ми доволі часто перетиналися й багато працювали разом під час судових засідань і обшуків в оселях кримських татар. Я бачив їхню роботу зблизька…»
Журналіст і правозахисник Антон Наумлюк згадує, що близькі друзі Ремзі та Осман – абсолютно різні за характерами: «Осман доволі мовчазний і значно менш комунікабельний, ніж його друг Ремзі Бекіров, який весь час має теми для обговорення – книжки, історія, журналістика, він дуже жваво все це обговорював. А Осман – лише те, що вважав важливим».
Антон Наумлюк говорить, що йому подобаються тексти Османа – чіткі, вивірені, без зайвої лірики. «Осман за освітою математик, і я саме тому дуже люблю його тексти, бо в них не так багато лірики, якихось роздумів, філософствувань, притаманних текстам багатьох затриманих кримчан. Це здебільшого люди інтелігентні, з вищою освітою, начитані, тому вони часто розмірковують, рефлексують. У Османа все чіткіше. Як людина з математичним складом розуму він намагається виокремити основне», – зауважує Антон Наумлюк, який наприкінці березня 2021 року, коли в Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону почався розгляд по суті «другої сімферопольської справи «Хізб ут-Тахрір», запропонував Осману писати репортажі із судових засідань для видання «Ґрати». Осман погодився.
«Я знав, що Осман добре пише і що він може писати більш-менш відсторонено, але при цьому вміє передати емоції та почуття, які в нього виникають як в ув’язненого. Я йому запропонував писати якісь репортажні нотатки з кожного засідання – як його привезли, що він відчував, коли увійшов до зали суду, коли побачив адвокатів, що відбувалося в суді, як поводилися суддя, прокурор, самі хлопці, їхні родичі. І крім фактів про те, що там в суді відбувається, ще спробувати передати стан людини, яка перебуває по ту сторону ґрат», – розповідає Антон Наумлюк.
Він порівнює репортажі, колонки, листи ув’язнених кримських татар з нотатками інтелігенції, яка перебувала за ґратами у радянські часи.
«Тексти Османа так само інформативні й водночас гуманістичні. Один з його текстів був про те, що людина, яка провела певний час за ґратами, перестає відчувати зв’язок із тими, хто на волі. Осман бачить своїх родичів, він їм страшенно радий, але вони його вже не розуміють, і він їх теж, – каже Антон Наумлюк. – Про це в кримськотатарському середовищі не заведено говорити, тому що це закрите суспільство, де всі одне одному допомагають і де не говорять на загал про слабкості чи труднощі. Цей текст для багатьох став неочікуваним. І це дуже важливо – те, що Осман торкається тем, які би ніколи не зачепив на волі. А з іншого боку – це важлива розмова для самих читачів, передусім, для кримських татар».
Антон Наумлюк підкреслює, що з кожним текстом Осман професійно розвивається. «Це дуже помітно. Ти бачиш, як він торкається тем, яких раніше ніхто не торкався. Що він не боїться це робити – і робить акуратно, коректно. Інколи я редагую його репортажі й ловлю себе на думці: «Його мама прочитає цей текст і їй, напевне, буде боляче». Але він готовий на це йти, тому що вважає, що про це важливо розповісти. Він для себе цю журналістську задачу побачив і втілює в життя. Мені взагалі здається, його журналістський потенціал значно більший, ніж писати замітки із зали суду», – зауважує журналіст.
Наумлюк пам’ятає, як в 2016 році на головній площі у Сімферополі висів величезний екран, на якому постійно крутили відео вибухів на Волгоградському вокзалі. «З підписом, що будьте уважні та обережні, довкола вас терористи, спостерігайте за незнайомими людьми, залишеними без нагляду сумками. Була така накачка агресії та істерії, – розповідає журналіст. – На міжнародному майданчику ці репресії значно простіше представляти як боротьбу з можливим тероризмом, аніж як переслідування нелояльного населення в Криму. Спочатку всі досить насторожено ставилися до новин про «Хізб ут-Тахрір». Зараз такого вже немає. Ніхто вже не боїться, всі вже розкусили, в чому суть звинувачень і справи загалом…»
***
У серпні 2022 року Емдіє Аріфмеметову, матір політв’язня Османа Аріфмеметова було притягнуту до адміністративної відповідальності з боку судових приставів. Причиною стало те, що в залі Південного окружного військового суду Ростова-на-Дону жінка привіталася із сином. Судові пристави розцінили це як порушення правил поведінки, негайно вивели її із зали для складання протоколу за статтею 17.3 КоАП РФ – за непокору законним вимогам пристава. Емдіє заявила, що вона просто відповіла на вітання, оскільки за її національними та релігійними переконаннями не можна залишати його без відповіді.
Бахчисарайський «районний суд» у Криму припинив адміністративне провадження через відсутність складу правопорушення у справі Емдіє Аріфмеметової, яка звинувачувалася у непокорі вимогам судового пристава. За версією співробітника суду, жінка привіталася із ув’язненим сином Османом Аріфмеметовим, що заборонено регламентом.
«Жодних доказів немає, що я розмовляла із сином чи ні. Я сказала, стояла на своєму, що я тільки привіталася з сином кримськотатарською мовою. І суд виправдав, бо не було доказів», — прокоментувала Емдіє Аріфмеметова рішення.
***
Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону 24 листопада 2022 року виніс вирок п’ятьом кримським татарам, яких обвинувачують у причетності до ісламської партії «Хізб ут-Тахрір». Серед них Осман Аріфмеметов, якого засудили до 14 років колонії. Останнє слово в суді Осман Аріфмеметов планував сказати кримськотатарською мовою, але суд йому не дозволив. «Ґрати» тоді опублікували його виступ повністю. Ось деякі цитати з нього:
Осман Аріфмеметов: «2016 став для мене переломним. У селі, де я жив, у будинках кримських мусульман пройшли обшуки. Їх обвинувачували у тероризмі. Це мої сусіди, багатодітні батьки, яких я знав близько 10 років. Звичайно ж, я не повірив у казки ФСБ. Я згадав усе, що говорили дідусі та бабусі, про що писала історія. Потрібно було діяти. Я взяв у руки планшет і почав знімати на камеру. Відео викладав в інтернет, щоб наш народ і вся світова спільнота могли розібратися і побачити, що насправді в Криму немає жодного тероризму та терористів. Як не було впродовж 30 років.
Я ходив на судові засідання, вів трансляції із зали суду. Як тільки в соцмережах публікували інформацію, що десь у Криму триває обшук, я їхав на місце із планшетом у руках. Приносив передачі політв’язням у СІЗО Сімферополя та Ростова. Приїжджав до Південного окружного військового суду, щоб робити репортажі й просто підтримати несправедливо ув’язнених.
Одного з таких днів, коли я вів зйомку під час чергової облави, мене та ще дев’ятьох активістів грубо затримали і заарештували на п’ять діб. Суддя Київського районного суду Сімферополя Віктор Можелянський ухвалив рішення за 15 хвилин. Мене обвинуватили в тому, що я нібито заважав проїзду цивільного транспорту на проїжджій частині, а мій планшет віддали Центру протидії екстремізму як знаряддя скоєння злочину. Досі мені незрозуміло, як я використовував планшет для перешкоджання проїзду транспорту. Кидав під колеса машин? Планшет був цілий, не тріснутий. Чому його забрав ЦПЕ? Можелянському усе це було байдуже: він виконував вказівки ФСБ…»
«Жодного відношення до терористичних організацій і тероризму я не маю. Протягом 30 років життя в Криму на моїй пам’яті не було жодного теракту, я не чув і про терористів, доки не прийшла Росія зі своїм нелюдським законодавством і тугою за минулим. Єдиний теракт, який я пам’ятаю у Криму, стався у 2019 році у Керчі. Спочатку влада говорила, що це хлопець «кримськотатарської зовнішності» влаштував стрілянину в технікумі. Я пам’ятаю той день. Вийшов на роботу вранці і відчував на собі погляди перехожих, в їхніх очах був страх. Ці відчуття були у мене вперше. Тоді я ще не встиг прочитати новини, але зрозумів, що щось сталося. Вже на роботі дізнався, які поспішні та безвідповідальні заяви зробили офіційні особи. У середині дня з’явилися деталі: стрілянину влаштував світловолосий слов’янин Владислав Росляков… Тоді я на собі відчув, як влада Росії зводить суспільство з глузду. За сім років життя за нової влади я жодного разу не відчував себе у безпеці. Всюди страх. Досі не розумію, як живуть люди, які народилися тут — у Росії, і провели тут увесь час…»
«Одне з обвинувачень мене у «таємному об’єднанні та підготовці віруючих мусульман до антиконституційної діяльності». Слідство серйозно вважає, що вчителі, торговці, будівельники могли організувати переворот, аби захопити владу і змінити Конституцію? Я все життя хотів облаштуватися: завести сім’ю, побудувати будинок, на що в мене постійно бракувало коштів. Ми не маємо ані зброї, ані фінансів, ані зв’язків у вищих ешелонах військово-політичного керівництва. У моїй хаті знайшли тільки книги, які самі ж і підкинули.
Як робиться переворот і захоплення влади, я вже бачив у 2014 році. Тоді, 27 лютого, навчена група військових у повному обмундируванні захопила будівлю уряду Криму, і наступного дня під дулами автоматів зібралися депутати, які вирішили провести референдум про приєднання до Росії. Керівництво зізналося, що група була частиною російської армії. Нині вже ніхто не приховує цей факт… У нас не було і немає ресурсів. Та й мети повалити владу в Росії також немає. Після 2014 року на моїх очах розгорталися репресії проти кримських татар, кримських мусульман. Але я та мої друзі ніколи не закликали до насильства. Про це свідчать мої численні пости на сторінках соцмереж, інтерв’ю ЗМІ, зокрема на телеканалах…»
«Росія зловживає своїм квазіекстремістським і терористичним законодавством, проводить показові релігійно-мотивовані і політичні процеси проти громадських активістів, у тому числі проти кримських татар, щоб у Криму панувала атмосфера страху. Для цього є термін — «державний тероризм». Він використовується для позначення державного насильства проти цивільних осіб. Під атаками державного тероризму зазвичай розуміють незаконні затримання, вбивства, тортури і страту громадян без суду та слідства, які виконують представники силових структур — поліція та інші органи правопорядку.
У декларації, ухваленій 1987 року на Женевській конференції з питання тероризму, йдеться, що державний тероризм проявляється у «практиках поліцейської держави, спрямованих проти своїх громадян», а саме «у спостереженні, розгоні зборів, контролі за новинами, побиттях, тортурах, хибних арештах, масових арештах, показових судах, убивствах…
Світова спільнота бачить у кримських татарах цивілізованого партнера, а російська влада своїми діями ввела країну в ізоляцію і зробила її світовим ізгоєм. Ви призначаєте нас терористами, ставитеся до нас як до терористів, хоча жодного теракту ми не готували. Настане день, коли в Росії шукатимуть винних у політичних репресіях, переслідуванні активістів, журналістів, правозахисників. І призначать терористами вже вас. Як найнижча ланка цієї системи, як виконавця незаконних усних тіньових доручень…»
***
Депутати Європарламенту написали листи незаконно утримуваним Росією українським політв’язням Осману Аріфмеметову, Ремзі Бекірову, Євгену Каракашеву, Сергію Філатову, – повідомив Центр прав людини ZMINA. У своєму зверненні автори пишуть, що їм боляче бачити, як безкарність силовиків у випадках викрадень, арештів і нападів на активістів створила атмосферу повного страху в Криму.
«Ми глибоко стурбовані переслідуванням людей за їхні політичні погляди, релігійні переконання та тим фактом, що число цих ув’язнених уже досягло 118 і може зростати далі. Ми обурені тим, що в XXI столітті багато людей у Криму зазнають середньовічних форм тортур, жорстокого й такого, що принижує гідність, поводження, не можуть вільно висловлювати свою думку й протестувати проти репресій, – мовиться у зверненні, – Ми цінуємо мужність усіх вас, мужність, з якою ви несете свою долю. Ми плануємо розповісти про ці переслідування і обговорити це питання на різних заходах з прав людини, що проводяться в Європі. Щоб якомога більше європейців – з Праги, Брюсселя, Страсбурга, Женеви й багатьох інших європейських міст – усвідомили, що за проблемою окупації Криму та порушеннями прав людини стоять реальні людські долі… Ми запевняємо вас, що вживемо всіх можливих заходів, щоб питання звільнення всіх політв’язнів із Криму залишалося актуальним і не зникло з європейського порядку денного. А поки ми просимо терпіння і мужності… Ми будемо готові допомогти вам усім, чим зможемо. Бережіть себе і не впадайте у відчай. Пам’ятайте, що після кожної ночі обов’язково настане день, якою б довгою не здавалася ця ніч», – написали євродепутати.
***
Париж, 25 листопада 2022 р. – Як повідомлялось раніше, Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав Аріфмеметова та Шейхалієва винними в участі у забороненому ісламському угрупуванні «Хізб ут-Тахрір», яке Росія вважає терористичною організацією, та у підготовці насильницького захоплення влади. Перші чотири роки терміну вони відбуватимуть у в’язниці, а решту — у колонії суворого режиму; їхня свобода буде обмежена протягом одного року після звільнення, повідомив представник суду. За інформацією «Кримської солідарності», після звільнення журналістам буде заборонено залишати свої будинки на ніч, їхати з району проживання чи міняти місце проживання, а також брати участь у масових заходах; журналісти також будуть зобов’язані звітувати перед владою двічі на місяць.
У відповідь на повідомлення ЗМІ про те, що російський суд засудив кримськотатарських журналістів Османа Аріфмеметова та Рустема Шейхалієва до 14 років позбавлення волі кожного, Комітет із захисту журналістів зробив таку заяву: «Драконівські заходи щодо кримськотатарських журналістів Османа Аріфмеметова та Рустема Шейхалієва, засуджених до 14 років тюремного ув’язнення, демонструють твердий намір російської влади заглушити будь-які незалежні голоси про Крим», — заявила в Нью-Йорку Гульноза Азії, координатор програми.
«Цей вирок – тривожний сигнал для всіх, кому небайдужа свобода преси в Росії та в окупованому Росією Криму. Російська влада має негайно звільнити Аріфмеметова, Шейхалієва та всіх інших ув’язнених представників преси».
Як повідомляє «Кримська солідарність», Аріфмеметов та Шейхалієв не визнали своєї провини. Представник організації Лутфіє Зудієва повідомила, що журналісти готуються оскаржити вирок.
***
Сьогодні кримський громадянський журналіст Осман Аріфмеметов перебуває в СІЗО російського міста Новочеркаська, де знайомиться з матеріалами справи для подачі апеляційної скарги. В своїх журналістських і літературних творах, які вже перемагали в кількох літературних конкурсах, він талановито описав усі нюанси нинішньої репресивної і терористичної системи Росії. Водночас, немає сумніву, що, крім уже написаного, Осман Аріфмеметов у нових творах розкаже про свої поневіряння в пенітенціарній системі путінської Росії. Таким чином, серед більше десятка кримськотатарських журналістів, що потрапили під каток російських новітніх репресій, неодмінно виникне новий Олександр Солженіцин, – і це цілком можуть бути чи Осман Аріфмеметов… чи Ремзі Бекіров… чи хтось інший з їхніх колег! – який напише і свій «Один день Івана Денисовича», і своє «Червоне колесо», тільки вже на сучасній путінській основі. Виходячи з цього, можна бути впевненим, що в сучасної Росії нема іншого майбутнього, крім всесвітньої ганьби, провалу імперської агресивної політики та міжнародного суду.
Інформаційна служба НСЖУ
У публікації використано матеріали сайтів «Кримська солідарність», Центру прав людини ZMINA, Товариства «Меморіал», сайтів ПЕН-Україна та «Читомо», видання «Ґрати», Паризького Комітету з захисту журналістів. Кримської правозахисної групи та інших. Інформаційна служба НСЖУ висловлює глибоку подяку колегам за люб’язно надану можливість.
