Тисяча гривень: шанс для редакцій і читачів. Можливо це й занадто голосно сказано про шанс. Але він справді є, хоч і не такий великий, як хотілося б журналістам друкованих видань. За рахунок програми «Зимова підтримка» всі охочі можуть передплатити періодику. Читачка однієї місцевої газети сказала: «Виписую на рік, і знаю, що разом з газетою проживу його. Така у мене традиція». Збирається скористатися коштами «Зимової підтримки», бо самотужки зробити не може, має малу пенсію.
Але якщо торік про таку можливість говорилося ледь не на кожному кроці, то досі мали інформаційне затишшя. Воно й не дивно: лише у п’ятницю минулого тижня Укрпошта надіслала редакціям повідомлення, у якому вказано, що уряд ухвалив рішення включити друковану пресу до переліку послуг, на які можна витратити 1000 гривень допомоги.
При цьому на сайті Мінсоцполітики від 15 листопада у роз’ясненнях про програму, у розділі як можна витратити гроші, періодика чомусь не вказується. Книги є, ліки є, продукти харчування є, але ні газет, ні журналів немає… Чи можливо забули, чи вважають, що час друкованих видань минув, чи не знають про існування такої послуги?..
Сьогодні триває передплата-2026, тож є надія, що тепер саме за рахунок «Зимової підтримки» можуть збільшитися тиражі видань. Адже, як повідомили для НСЖУ фахівці Укрпошти, які займаються напрямом періодики, минулого року серед усіх послуг, на які населення витрачало тодішню тисячу, була якраз передплата преси. Є надія, що і тепер читачі підтримають друковані видання. Принаймні, на це дуже сподіваються у редакціях. На цьому наголосила директорка ТОВ «Маяк-медіа» Ірина Гайова, їхня газета «Маяк» охоплює Корюківську громаду, що на Чернігівщині.
– Дрони знищують інфраструктуру, на вихідних було влучення у Центр дитячої та юнацької творчості, дивом ніхто не постраждав. Війна впливає на все… Лише по кілька годин у день маємо світло. Кожні півроку у нас зменшується тираж газети, – каже пані Ірина. – Позначаються війна, нестабільність, височенні поштові тарифи, цифровізація життя. Але ще ж вистачає людей, яким потрібна місцева, “своя” преса. Вони не готові відмовлятися від паперових видань. Зараз у нас разовий тираж складає 1400 примірників, якщо він зменшиться на 500, то у «Маяка» практично не буде майбутнього. Коштів для подальшого випуску газети вистачить хіба що місяців на два, уже й так економимо на усьому, працюємо втрьох. Продаж в роздріб не рятує. Коло читачів – переважно літні люди, у багатьох невисокі пенсії. Вартість газети на півроку – 426 грн. Ніби й солідна сума, але ж не вся наша. Пошта за доставку забирає ледь не половину. Я покладаю надії, що «Зимова підтримка» допоможе з тиражем, активно рекламуватиму таку можливість. Але, вважаю, це не вихід. Газетам потрібна системна державна підтримка, а також на місцевому рівні. Звісно, якщо влада зацікавлена в тому, щоб зберегти локальні медіа, у тому числі і на прикордонній Чернігівщині. Є грантова допомога. Але не всім випадає її отримати, ми мали таку, але поки що пишемо проєкти, подаємося, але безрезультатно.
Катерина Чубова багато років працює в системі Укрпошти у Червоній Слободі на Сумщині. Раніше в селі працювало стаціонарне відділення, було кілька листонош, сьогодні вона лишилася одна – і як завідуюча, і як листоноша, коло обов’язків надзвичайно широке.
– Найбільш популярною у нас є місцева газета «Рідний край», – розповідає жінка. –Але передплата йде дуже туго. У людей немає грошей. Ось недавно обслуговувала одну пенсіонерку, заплатила комунальні, пропоную їй виписати газету, товар придбати. А вона мені бідкається, що від пенсії у неї лишилося тільки 1400 грн, а ще майже місяць прожити треба. Який товар, яка газета?.. Думаю, у грудні передплата пожвавішає. Багато хто на ту підтримку надіється. Хтось планує передплату на три місяці чи на півроку. З однією пенсіонеркою була цікава розмова, вона каже, що має традицію – «Рідний край» передплачувати одразу на рік, тоді впевнена, що увесь рік і проживе разом з газетою. Але поки що вона відклала передплату. Чекатиме тисячу, тоді й пообіцяла оформити абонемент.
У багатьох відділеннях «Укрпошти» нині можна спостерігати черги з числа охочих подати заяви, аби мати «Зимову підтримку». На пошту йдуть всі, хто не може зробити це через інтернет. Причини різні – хтось не користується «Дією», у когось лише кнопковий телефон, тому люди й поспішають до поштових відділень, бо у банківських установах, на відміну від минулого року, нині заяви не приймаються. Поштовиками формуються списки заявників, на підставі яких і надходитимуть кошти.
Для багатьох редакцій саме передплата є основним джерелом фінансування. Можливість оформити її, використовуючи суму «Зимової підтримки», додає оптимізму Наталії Холодовській з газети «Честь Хлібороба» (Кіровоградщина). Вона вважає, що це не лише заохочення для читача, а й реальна підтримка місцевої журналістики.
– У нашій газеті я напишу покрокову інструкцію для передплатників, які бажають скористатися коштами «Зимової підтримки», аби мати газету, – пояснює пані Наталія. – Ще збираюся телефонувати головам старостинських округів, щоб вони теж по можливості опікувалися цією справою, бо знаю читачів, які через проблеми із здоров’ям не виходять з дому, таким людям потрібна допомога. І обов’язково надрукую свій номер телефону, щоб повідомляли про проблеми, якщо такі виникнуть. Надіятися лише на листонош не хочу, завжди може втрутитися людський фактор… А передплата нам дуже потрібна, не уявляю, щоб ми залишилися без газети. Кожен передплатник стає частиною великої справи – збереження українських видань. Тож тим, хто ще вагається, на що витратити свою тисячу, буду говорити, що саме зараз варто стати читачем і спонсором одночасно. Газета буде з вами, а ви – з нею, – підсумовує Наталія Холодовська.
Людмила Мазнова
