Звільнений з російського полону кримськотатарський журналіст закликає готуватися до деокупації Криму та підтримувати ув’язнених колег
«Готуйте валізи, запаси, якісь необхідні речі, які допоможуть вам у разі військової операції. Відбудеться вона чи ні – будьте готові до неї. Найімовірніше, вона відбудеться», – такі слова адресував жителям окупованого Криму Наріман Джелял одразу після свого звільнення з російського полону.
Перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, журналіст Наріман Джелял (Джелялов) провів у російській неволі майже три роки. Його історія – яскравий приклад політично вмотивованого переслідування з боку окупаційної влади та водночас символ незламності духу і відданості своїм принципам.
«Навіщо ти поїхав на Кримську платформу?»
Наріман Джелял народився 1980 року в місті Навої в Узбекистані, куди його рідних було заслано під час депортації кримських татар 1944 року. У 1989 році, коли Наріману було 9 років, його сім’я повернулася до Криму.
Здобувши освіту політолога в Одеському національному університеті, Джелял активно включився в громадське та політичне життя Автономної Республіки Крим. Він працював журналістом, вів передачі на кримськотатарсьому телеканалі ATR, викладав історію і правознавство. З 2013 року Джелял став заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу.
Після окупації Криму Росією в 2014 році Джелял залишився на півострові, й далі відстоюючи права кримськотатарського народу та виступаючи проти окупації.
3 вересня 2021 року співробітники ФСБ РФ провели в будинку Нарімана Джеляла обшук. Його затримали разом з ще чотирма кримськими татарами – Ельдаром Одамановим, Асаном та Азізом Ахтемовими, Шевкетом Усеїновим.
Джеляла та братів Ахтемових звинуватили у підриві ділянки газопроводу, що стався 23 серпня 2021 року біля села Перевальне недалеко від Сімферополя. Однак справжньою причиною арешту була участь Джеляла у першому саміті «Кримської платформи» в Києві. Як згадував сам журналіст, під час допиту йому прямо сказали: «Навіщо ти поїхав на Кримську платформу?»
«Слідчі і суд знехтували законом і совістю»
За словами Джеляла, до нього та інших затриманих застосовувалися тортури. Їх били струмом, чинили психологічний тиск. Асана Ахтемова змусили дати неправдиві свідчення проти себе та інших.
«Мене посадили на стілець обличчям до спинки, ноги примотали скотчем до ніжок, руки до спинки. На вуха наділи дроти, дуже тонкі – за відчуттями схожі на нитки. Я відчув, що б’ють струмом – секунд 10 тривав розряд струму, потім припиняли і починали ще раз, зробили разів 6-7», – згадував згодом Асан Ахтемов.
Під час судового процесу стало очевидно, що справа сфабрикована. Єдиними «доказами» були свідчення трьох засекречених свідків, які легко спростовувалися. Жодних об’єктивних доказів причетності Джеляла та братів Ахтемових до вибуху на газопроводі представлено не було.
Незважаючи на відсутність доказів, 21 вересня 2022 року підконтрольний Росії «Верховний суд Криму» засудив Нарімана Джеляла до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму зі штрафом 700 тисяч рублів. Асан Ахтемов отримав 15 років колонії суворого режиму і штраф 500 тисяч рублів, Азіз Ахтемов – 13 років колонії суворого режиму й також штраф у розмірі 500 тисяч рублів.
У своєму останньому слові на суді Наріман Джелял сказав: «Висунуті щодо мене та моїх друзів звинувачення надумані та політично мотивовані. Матеріали кримінальної справи, свідчення свідків, самих обвинувачених дають об’єктивному та неупередженому суду стовідсоткову можливість ухвалити рішення про припинення цієї кримінальної справи. Суд мав усі підстави визнати більшу частину поданих доказів неприпустимими, проте не зробив цього… Ми вже переконалися, що слідчі у своїй роботі знехтували законом та совістю».
Джеляла етапували до в’язниці в Мінусінську Красноярського краю. Його дружина Левіза розповідала: «У новому ізоляторі явно концентруються ув’язнені за політичними статтями (зокрема, екстремізм, тероризм, диверсія, держзрада, участь у добровольчих батальйонах) та затримані жителі Херсонської та Запорізької областей». Через жорсткі умови утримання (необхідність з 6 до 22 години стояти на ногах без дозволу сісти чи лягти) в Джеляла з’явилася набряклість стоп та варикозне розширення вен на обох ногах.
Незважаючи на важкі умови, Левіза, яка мала можливість його відвідати, підкреслювала: «Наріман такий самий спокійний і незворушний, морально стійкий. Попри всі складні випробування, яким його піддають незаконно і несправедливо, гідність і величезна сила волі залишаються непохитними».
«Увага до доль журналістів у полоні – запорука визволення»
28 червня 2024 року стало відомо про звільнення Нарімана Джеляла в рамках обміну полоненими. Того дня Президент України Володимир Зеленський повідомив про повернення з російського полону 10 українців.
Одразу після звільнення Наріман Джелял заявив про готовність долучитися до процесу визволення інших українських в’язнів Кремля. «Я особисто готовий долучитися з цього моменту до того, щоб повернути їх якнайшвидше додому», – заявив Джелял. Він також закликав жителів Криму готуватися до деокупації півострова: «Я хочу звернутися до жителів Криму: будьте уважні, зрозумійте, що життя там ненормальне. І треба готуватися до того, що буде».
19 серпня 2024 року Наріман Джелял відвідав Національну спілку журналістів України. Він наголосив на важливості уваги суспільства до доль журналістів, які чинили інформаційний спротив окупантам:
«Ваша увага і увага нашого суспільства до доль журналістів, які чинили справжній інформаційний спротив окупантам, які чинили, я можу сказати, подвиг, – це запорука того, що ще хоч одне журналістське прізвище додасться до списку тих, кого будуть звільняти», – підкреслив Джелял.
Він також зазначив, що статус журналіста збільшує шанси на звільнення: «Повірте, жодних специфічних ризиків для журналістів немає. Є ризики для будь-якого нашого бранця».
Наріман Джелял вважає, що найбільшим викликом для України після деокупації стане повернення жителів Криму в «український ментальний простір».
«Дуже багато жителів Криму хочуть повернення. Є ті, хто цього, безперечно, хочуть. Є ті, хто хотів би почути чіткі відповіді від української держави, що саме робитимуть. Це все треба проговорювати, пояснювати, щоб люди були готові до цього. Але головний меседж – те, що «ми раді і хочемо вашого повернення, ми вам допоможемо». Україна має це сказати», – зазначив він.
За словами голови НСЖУ Сергія Томіленка, історія Нарімана Джеляла – це історія незламності духу, відданості своїм принципам і боротьби за правду. Вона нагадує нам про важливість підтримки тих, хто продовжує боротися за свободу в окупації, і про необхідність докладати всіх зусиль для звільнення українських бранців Кремля.
«НСЖУ вимагає негайного та безумовного звільнення всіх незаконно утримуваних українських журналістів, – наголошує Сергій Томіленко. – Кожен день їхнього перебування в полоні – це удар по свободі слова та елементарним правам людини. Ми закликаємо міжнародну спільноту посилити тиск на російську владу та використати всі можливі дипломатичні канали для звільнення наших колег. Журналісти не повинні бути заручниками у цій війні. Їхня робота – висвітлювати правду, а не страждати за неї у в’язницях».
А сам Джелял у книзі почесних гостей НСЖУ написав: «Від імені всіх ув’язнених журналістів дякую за увагу і підтримку! Не зупиняйтеся та вимагайте звільнення колег! Журналісти важливі!»
За даними Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, станом на 2024 рік Росія незаконно утримує 217 українських політв’язнів, серед яких 60% – кримські татари. Історія Нарімана Джеляла дає надію, що завдяки спільним зусиллям українського суспільства та міжнародної спільноти всі вони рано чи пізно зможуть повернутися додому.
Створено в межах проєкту «Підвищення обізнаності цільових груп в Україні та за кордоном про військові злочини росії проти журналістів у 2024 році та посилення суспільного тиску задля звільнення полонених журналістів», який реалізує Національна спілка журналістів України за підтримки шведської некомерційної правозахисної організації Civil Rights Defenders.
Інформаційна служба НСЖУ
