Національна спілка журналістів України розпочинає новий проєкт, у якому ставить за мету методами розслідування провести конкретний правозахисний аналіз справ журналістів, які засуджені в Криму, власне, лише за служіння ідеї утвердження свободи слова, за надання в своїх матеріалах гласності тим фактам і діям, які є російськими злочинами проти цих людей.
Російська окупаційна влада ще й сьогодні, після майже десяти років репресій і порушення міжнародного права, стверджує, що біля двох десятків наших колег-журналістів і громадянських журналістів засуджені справедливо і у відповідності до закону. Правозахисники багато разів спростовували це твердження. Однак ми вважаємо: щоб остаточно поставити крапку і встановити незаконність справ, за якими засуджено наших колег, слід порівняти докази і висновки, викрити ті методи, якими російські спецслужби фальсифікували ці справи, вказати на всі факти підкидань речових доказів, механізми фальсифікацій.
Ми виходимо з пріоритету свободи і прав людини загалом, і свободи слова та свободи думки зокрема (які, до речі, є конституційним правом і в Російській Федерації, а отже порушення їх є злочином і проти конкретних законів, і проти Конституції Росії), без яких суспільство не може успішно жити і розвиватися. Академік Андрій Сахаров в есеї «Роздуми про прогрес, мирне співіснування та інтелектуальну свободу» писав, що «Людському суспільству необхідна інтелектуальна свобода. Свобода отримання і поширення інформації, свобода неупередженого і безстрашного обговорення, свобода від тиску авторитету і забобонів. Така потрійна свобода думки – єдина гарантія від зараження масовими міфами, які в руках лицемірів-демагогів перетворюються в диктатуру…»
Якби, припустимо, Росія в 2014 році окупувала та приєднала Крим законно (а міжнародне право передбачає і такий розвиток подій), то їй не треба було б витискати з Криму незалежні ЗМІ, не потрібно було б запроваджувати цензуру, затискати свободу слова і свободу думок, переслідувати і репресувати, аж до засудження на великі строки, журналістів. Право було б на її боці. І журналісти це б підтвердили. В процесі вільного обговорення зробленого Росією вільний світ прийшов би до висновку, що Росія вчинила законно.
Але нині присутність цензури, закривання і витискання незалежних ЗМІ, перешкоди для свободи слова – це і є найперші і найголовніші свідчення того, що російські чиновники самі усвідомлюють, що приєднали Крим незаконно, а отже і тимчасово. Росія сьогодні опустилась до того, що засуджує жителів Криму навіть за лайк в інтернеті. Але Москва і її маріонетки в Криму не врахували, що ніде ще в світі методами цензури, репресіями проти журналістів незаконні акти не перетворилися на законні й не отримували визнання і підтримки суспільства. Навпаки, все незаконне, всі злочини рано чи пізно стають відомими, і за них настає відповідальність. Нема сумніву, що незабаром це станеться і в Криму.
Журналістика – не злочин! Це істина, і російська окупаційна влада не могла засудити наших колег журналістів безпосередньо за журналістику. Їм довелось викручуватись і фальсифікувати справи, підшукуючи інші статті і, підробляючи факти, підкидаючи вибухівку і речові докази, тортурами домагатись визнавати очевидну брехню, користуватися послугами підставних таємних свідків та сфальсифікованими експертизами. Саме це і стане предметом нашого розгляду. Наша мета подивитися в кожному конкретному випадку, як намагання засудити чесну людину стає злочином влади, який ніколи не вдасться виправдати і який буде назавжди чорною плямою на одязі окупантів, в які б білі тоги вони не наряджалися.
