Історія життя відомого українського актора і телеведучого Павла Лі та її трагічне завершення – це не лише історія блискучого таланту, що обірвалася на своєму початку. Це також – історія українця, який просто хотів жити і працювати, реалізовувати себе, будувати плани на майбутнє, а довелося загинути 6 березня 2022 року від куль осатанілих російських солдат на задньому сидінні автомобіля в Ірпені під Києвом…
– Мамочко, я дуже потрібний тут!.. – відповів незадовго до загибелі волонтер Павло Лі на благання своєї мами поїхати з небезпечного міста. Марія Василівна розуміє свого сина – це був цілком властивий для цього «зіркового таланту» вибір.
Сьогодні найрідніша для Павла людина – мама – розповідає Національній спілці журналістів України про його життя та загибель.
Павло народився 10 липня 1988 року в Євпаторії в родині корейця-музиканта Романа Миколайовича Лі і галичанки-хореографа Марії Василівни Лі. Мама згадує, що він з дитинства цікавився сценою, любив запах театральних завіс. З початкових класів брав участь у театральних виставах. Хлопця помітили представники Київської дитячої академії мистецтв і запросили його на навчання до столиці.
У 2004 році Павло отримав свою першу повноцінну кінороль – в українському трилері «Штольня». Згодом знявся ще в низці кінофільмів, останній із яких – «Мирний-21» – розповідає про подвиг луганських прикордонників у 2014 році. Відоме фото Павла у військовій формі – зі зйомок саме цього фільму. Також брав участь у «Фабриці зірок», активно дублював українською мовою кіно, став режисером дубляжу, в театрі грав із Народною артисткою України Адою Роговецвою. Створив власні курси акторської майстерності.
Працював Павло Лі й телеведучим каналу «Дім».
– Працювати на телебаченні Павлові дуже подобалося, – розповідає Марія Лі. – В нього весь час виникали якісь ідеї. Бувало, запрошував мене розповісти про Карпати, поговорити з режисером Ахтемом Сеітаблаєвим…
З початком широкомасштабної війни Павло прийшов у міську раду Ірпеня – міста, де жив у останні роки, й попросив, щоб його взяли в тамтешню волонтерську групу. Волонтери приймали дзвінки від людей, реагували на різні критичні ситуації, розвозили гуманітарну допомогу літнім людям, хворим, багатодітним сім’ям, які залишилися в місті й не могли про себе подбати.
5 березня у волонтерський штаб надійшла інформація, що в Ірпінь зайшли рашисти. Зникла електрика, розпочалися масовані обстріли. Волонтери мусили припинити розвозити гуманітарку. Всі разом заночували в квартирі радниці міського голови, депутатки міськради Віолети Дворнікової. Наступного дня, 6 березня, мали евакуйовуватися. Але Павло Лі, Ірина Мигитко і Тарас Мельник вирішили перед цим з’їздити по своїх домівках. Тоді ніхто не знав, що ту частину міста, куди вони вирушили, було вже окуповано…
Повернулися тільки Ірина і Тарас. Вони повідомили, що Павла російські військові розстріляли під час руху автівки вулицею міста.
За кілька днів після загибелі Павла волонтерові Максиму Шевченку вдалося розшукати і вивезти з Ірпеня його тіло. Мама Павла забрала його до себе в Карпати, де у місті Ворохта його 18 березня поховали за християнським звичаєм (Павло був віруючим).
Указом Президента України від 6 червня 2022 року актора та телеведучого Павла Лі за поданням НСЖУ було нагороджено з нагоди Дня журналіста орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Марія Лі ініціювала встановлення в Ірпені поблизу місця загибелі Павла меморіального знаку. 31 березня 2023 року пам’ятник було відкрито. А провулок Московський в Києві тепер має ім’я Павла Лі.
Докладніше про життя і загибель Павла Лі читайте в серії публікацій інформаційної служби НСЖУ:
Останні дні Павла Лі. Правдива історія (частина 1).
Останні дні Павла Лі. Правдива історія (частина 2).
Останні дні Павла Лі. Правдива історія (частина 3).
Максим Степанов, служба інформації НСЖУ
