Журналіст Василь Васильович Прохорович відзначив поважний трудовий ювілей : у колективі редакції Більмацької районної газети «Рідний край», що в Запорізькій області, він працює уже сорок п’ять років! Такого солідного журналістського стажу немає більше у жодного працівника видання.
Із трудовим ювілеєм його привітали працівники газети і райдрукарні. Секретар первинної організації НСЖУ, редактор-директор видання Костянтин Причиненко щиро поздоровив свого колегу і вчителя з визначною датою. Він передав вітання від керівництва Спілки журналістів і вручив Подяку Голови НСЖУ Сергія Томіленка, від очільників обласної організації НСЖУ Наталії Кузьменко і Валентини Манжури. До вітань приєдналися керівники району, колеги з друкарні, товариші по перу… Були квіти, грамоти, подарунки…
На журналістський шлях наш колега ступив ще старшокласником, коли наприкінці 60-х років його старший брат Дмитро подарував фотоапарат. Василь так захопився фотосправою, що його знімки стала публікувати наша районка. До прийому на роботу в редакцію було надруковано дві сотні знімків сількора.
Перша посада Василя Прохоровича — літературний працівник, потім його перевели на посаду старшого літпрацівника. На той час наставниками молодого журналіста були Василь Єлисейович Усик, Петро Федорович Отрішко, Владислав Іванович Ярошенко… Своїми вчителями наш колега також вважає Григорія Романовича Хвостика, Олександра Олексійовича Кліценка, Леоніда Дмитровича Шеку, Миколу Петровича Ємченка.
Василь Прохорович писав на різні теми, та переважно висвітлював молодіжні проблеми. Публікації часто ілюстрував фотознімками. Через кілька літ прийняв естафету у фотокореспондента Валерія Івановича Підпалого.
На посаді фотокора Василь Васильович пропрацював більше двох десятиліть. У сфері фотожурналістики наш колега досяг вершин майстерності. Його світлини друкували усі обласні газети, київські видання, найчастіше «Сільські вісті» (на той час це була найтиражніша газета в Україні, наклад її сягав 2,5 мільйона екземплярів).
Друкували фотознімки Василя Васильовича і столичні видання тодішнього СРСР. Про майстра світлопису із сільського райцентру широко розповів журнал СЖУ «Журналіст України».
У 1983 році Василя Прохоровича прийняли у члени Спілки журналістів.
Ось уже сімнадцять років Василь Васильович Прохорович очолює сільськогосподарський відділ редакції. Та із фотокамерою не розлучається. Він добре засвоїв журналістське правило: із фотоілюстрацією будь-який матеріал незмінно виграє. У районній газеті він виступає на різноманітні теми. Публікується в обласній та всеукраїнській пресі. У творчому доробку нашого колеги є не тільки власне журналістські твори, а й краєзнавчі розвідки, літературні оповідки. Він є співавтором книжки «Гусарка» і ряду брошур. Його перу належить ілюстроване видання «На землю предків». Побачила світ і солідна книга «Криниця баби Василини».
У 1986 році нашого земляка запрошували на посаду фотокора у «Запорізьку правду». Агітувати на роботу в обласну газету приїхав Микола Миколайович Бордюжа. Від імені тодішнього головного редактора Миколи Іванович Пересунька обіцяв квартиру у Запоріжжі протягом року. Та Василь Прохорович відмовився від райдужних перспектив і залишився у рідній райгазеті.
Наш колега – активіст громадського життя. Багато літ очолює профспілковий осередок редакції. І тепер Василь Васильович, як і завжди раніше, друкує свої матеріали та фото не лише у нашій газеті.
– Сорок п’ять літ роботи в пресі,– поділився Василь Васильович, – минули, як один день. Школа першого редактора Василя Єлисейовича – на все життя. Приходить натхнення – пишу вечорами, у вихідні. Журналістика – це не лише професія, це спосіб життя.
На фото: ювіляру – Подяка від Голови НСЖУ