Журналістська спільнота Херсонщини, як і все населення області, на початку широкомасштабного ворожого вторгнення була не інформована і дезорієнтована. Спочатку думали, що за один-два тижні прочитаємо на сайтах і в газетах, почуємо з радіо і телебачення повідомлення, як покотяться і полетять російські зайди з України.
Активні виступи жителів Херсонщини завершилися терором окупантів, і люди, хто як міг, вибиралися з окупації, тікали від жахіть, що коїлись в Херсоні і по всій нашій області. Зараз частину Херсонської області звільнено, але ворог постійно, вдень і вночі бомбардує і обстрілює визволену територію.
Тим не менше, у Нововоронцовці молода членкиня НСЖУ Ірина Кошарська, яка, до речі, весь час залишалася в окупації, знайшла в собі мужність видавати місцеву газету «Вісті». Наша велика подяка центральному офісу Спілки, голові НСЖУ Сергію Томіленку і першій секретарю Ліні Кущ, які підтримують цю газету, виділили кошти на перший випуск.
Також завдяки підтримці Спілки і зусиллям редактора Анатолія Жупини продовжує виходити обласна газета «Новий день».
Решта газет з різних причин відновити випуск не можуть. Про що говорити, коли, скажімо, Берислав так нещадно обстрілюється, що там руйнується абсолютно все, під нуль. Така само ситуація спостерігається і в інших громадах області.
На жаль, є поодинокі медійники, які пристали до ворожого берега. Були вони яскравими журналістами, тримачами телевізійного каналу, за яким, наскільки відомо, стояли великі проросійські гроші Сальда. Зараз цим питанням займаються відповідні правоохоронні органи.
З колегами, які й досі перебувають в окупації, підтримуємо контакти. Але задля їхньої безпеки обмінюємося короткими фразами, запитуємо про здоров’я, про дітей, про погоду тощо. Нам важливо почути, що з нашими колегами на окупованій території все в порядку.
Багато наших колег виїхали в інші регіони України, багато хто опинилися в Канаді, Америці, в європейських країнах. Це такий форс-мажор, про який ми ще говоритимем і після нашої Перемоги. А поки що підтримуємо зв’язок з усіма нашими журналістами, які виїхали, і часто від них чуємо, як вони мріють, щоб швидше відсунули ворога з Херсонщини, і тоді можна буде повернутися додому та почати працювати.
Звичайно, хотілося б, щоб звільнення було якомога швидше, і ми могли починати повноцінно працювати. Але поки що реальність складна, особливо після підриву рашистами Каховської ГЕС, затоплення територій, де найближчі десятиріччя життя навряд зможе відновлюватися.
Голова Херсонської обласної організації НСЖУ Валерій Долина
