Чому ШІ відмовився брати інтерв’ю у відомої людини
Світ невпинно розвивається, а штучний інтелект набуває все більшого поширення у всіх сферах нашого життя. Не виняток і медіа. Сьогодні ШІ вже створює новини та інший інформаційний контент. І постає питання: чи зможе штучний інтелект повноцінно замінити журналіста? Чи можливо таке, що ШІ навіть перевершить якість створеного професіоналами контенту? Чи зможе створити якісне інтерв’ю?
Як інтерв’юера всесвітньо відомих людей, серед яких П’єр Карден, П’єр Рішар, Моріс Хеннесі, Форд Коппола, лауреати Нобелівської премії Дан Шехтман та Раджендра Пачаурі та чимало інших видатних постатей сучасності, ці запитання мене дуже хвилюють.
Тренд-аналітики вважають, що вже у найближчий час ситуація може кардинально змінитися
Досвід медіакомпаній свідчить, що алгоритми ШІ можуть впоратися із завданнями, які зазвичай виконують журналісти-початківці. І навіть якщо згенерований штучним інтелектом контент потребує удосконалення, на це йде значно менше часу та зусиль, ніж на створення контенту з нуля. На сьогоднішній день найбільш освоєні штучним інтелектом жанри – новини та рекламні статті під SEO-запити. Проте тренд-аналітики вважають, що вже у найближчий час ситуація може кардинально змінитися – і ШІ буде спроможним створювати контент найкращий з можливого, а жанрова лінійка значно розшириться. Та чи стосуватиметься це жанру інтерв’ю?
Як журналіст, який досліджує нові тренди та інновації у медіа, перш за все, я вирішила звернутись власне до ШІ з проханням взяти інтерв’ю у відомого актора, з яким мені пощастило спілкуватись.
Відповідь була така: «Вибачте, але я не можу взяти інтерв’ю у конкретної особи, оскільки я лише інтелектуальний агент. Але я можу допомогти вам з питаннями або іншими інформаційними запитами, які вас цікавлять».
Інтерв’ю – товар, який дуже швидко псується
Перш за все, необхідно розуміти, як працює ШІ. Скажімо, з наявних у інтернеті інтерв’ю відомої людини він зможе сконструювати нове, підібравши під запитання потрібні відповіді. Тобто створити дещо схоже на дайджест, який для читача може здатися навіть цікавим. Проте чи погодиться з існуванням такого згенерованого ШІ інтерв’ю відома людина, від імені якої це інтерв’ю видається? Звісно, ні, бо вона його не давала. Ні, тому що обставини життя людини та її погляди змінюються. Навіть на таке запитання: «Що, на вашу думку, є щастя?» людина у різні періоди свого життя може відповідати по-різному. Інтерв’ю – товар, який швидко псується. Найбільше цінується свіже, як щойно приготований лимонад. Не втрачає цінності лише одна категорія інтерв’ю – зі всесвітньо відомими особистостями (навіть після їх смерті). Такі ексклюзивні інтерв’ю можуть набувати такої цінності, як антикваріат. Згадаємо лише інтерв’ю відомого американського журналіста Уолтера Айзексона, які лягли у основу створеної ним біографічної книги «Steve Jobs: A Biography», що вийшла після смерті відомого інноватора та мала у всьому світі величезний резонанс.
Наведу приклад зі свого досвіду. Близько двадцяти років назад я створила серію інтерв’ю з відомими людьми України (акторами, співаками, дизайнерами, спортсменами…) про дизайн їхніх помешкань, які відвідувала. Окрім запитань про особливості інтер’єру, розпитувала власників будинків про стиль життя та традиції у родинах. А років п’ять тому керівництво одного медіа звернулось до мене з доволі дивною пропозицією «осучаснити» ці інтерв’ю для їхнього видання, змінивши заголовок та деякі моменти у тексті. Звісно, я відмовилась, пояснивши, що така «косметична реновація» неможлива, адже за цей час хтось із героїв моїх інтерв’ю, можливо, розлучився чи продав будинок, де проходила наша зустріч. За такий період у людини могли змінитися й уподобання щодо дизайну оселі, адже світ рухається вперед. Отож, щоб створити інтерв’ю на цю тему, треба знову зустрітись з цими людьми і поспілкуватись. Це поширюється і на ШІ: з кількох старих інтерв’ю, тим більше різних авторів, нове ніяк не зробити, бо це буде абсурд.
Ще одна ситуація з мого досвіду. Якось для одного медіа я створила серію інтерв’ю із лідерами галузі, більшість із яких були власниками компаній. Цей проєкт набув великого резонансу, а через певний час медіа вирішило відновити проєкт, очевидно, не залучаючи інтерв’юерів. Редакційна колегія склала, опираючись на мої попередні інтерв’ю, перелік запитань і запропонувала відповісти на них наступному співрозмовнику письмово. Він це зробив, проте інтерв’ю вийшло не тільки нецікавим, а нечитабельним взагалі. Редколегія надіслала мені цей текст з проханням його врятувати, трохи підредагувавши. Я відповіла, що врятувати його можна, тільки взявши це інтерв’ю, як кажуть, з нуля. І я це зробила. Співрозмовник виявився надзвичайно цікавою особистістю, він – професіонал та інноватор. Інтерв’ю вийшло резонансним. Ви запитаєте: у чому секрет? У уточнюючих запитаннях, які я не завжди залишаю у тексті, адже іноді вони виконують лише технічну функцію. Отож, тільки живий розум може керувати процесом розмови: спрямовувати її у певне русло, уточнювати те, що потребує роз’яснень, швидко та влучно реагувати на сказане. Іноді у цьому сенсі інтерв’ю нагадують гру у пінг-понг…
«Якісне живе інтерв’ю, як натуральна їжа, а згенероване ШІ – як шматок пластику замість справжнього сиру чи хліба»
А ще як авторка серії інтерв’ю з мішленівськими шеф-кухарями та рестораторами додам: не можна описати смак пармезану, не скуштувавши його. Отож, якісні медіа ніколи не зможуть обійтись без живої журналістики, зокрема без професійних інтерв’юерів, що створюють ексклюзивний контент. Якісне живе інтерв’ю, як натуральна їжа, а згенероване ШІ – як шматок пластику замість справжнього сиру чи хліба.
Кілька років назад мені пощастило спілкуватися з співзасновником Apple соратником Стіва Джобса легендарним Стівом Возняком. На запитання про конкуренцію ШІ з людиною, він відповів: «Штучний інтелект аж ніяк не загрожує людству. Раніше я думав, що настане момент, коли ми зможемо спілкуватися з комп’ютером, як з людиною. Але зараз я іншої думки. Попри величезну кількість досліджень, вчені так поки і не докопалися, що ж і як відбувається в людському мозку. Якби ми розуміли це, відтворили б його подобу. Але ніщо не замінить людський мозок та розум».
Та чи можемо ми, журналісти, ігнорувати ШІ? Ні. Ми маємо освоювати технічні інновації, без яких медіа сьогодні неможливі. Й при цьому розуміти: Штучний інтелект спроможний генерувати текст, але він не може замінити людську творчість.
І ще: щоб не боятися конкуренції ШІ, варто уміти робити те, що штучному інтелекту не по силі.
Ольга Сметанська
