Атака російськими «шахедами» в ніч проти 22 грудня 2023 року принесла горе і розпач у багато українських родин. У Києві один із ударів прийшовся на квартиру відомого українського телеведучого Андрія Ковальського
У момент атаки вдома була вся сім’я журналіста – дружина Тетяна Хитрик та двоє малолітніх дітей. У інтерв’ю інформаційній службі НСЖУ Андрій Ковальський розповідає подробиці надзвичайної події.
«Вся квартира за секунду опинилася в цьому диму»
– Дружина сиділа ось на цьому дивані, я був кімнаті, діти теж були в кімнатах. В якийсь момент дружина просто почула цей звук «шахеда» жахливий. Вона повернулася у вікно і побачила, що ця залізяка летить просто на неї. Вона миттю зметикувала, вибігла звідси і побігла, накрила дитину, тому що за цією стінкою, вона гіпсокартонна, – там спальня сина. Вона накрила сина собою, і в цей момент пролунав вибух, – розповідає Андрій Ковальський.
Журналіст пригадує, як оселя зайнялася полум’ям та наповнилася димом і сильним смородом.
– Я вибіг з кімнати, побачив вибиті вікна, купу скла. Стеля обгоріла. Тут була просто така яскрава пожежа і гаряче повітря зі смердючим димом, тому що з цього дрона вилилось щось таке, що смердить і горить, – продовжує розповідь Андрій. – Смердить так, що я не міг дихати, до блювотиння смердить. Вся квартира за секунду опинилася в цьому диму. І добре, що дружина швидко зібралася, крикнула мені: «Винось дітей».
Допоміг вогнегасник, який подарували друзі на новосілля. На момент отримання презенту ніхто й подумати не міг, що колись він стане у пригоді та ще й за таких обставин.
– Ми ще завжди жартували, сміялися. Ну в кого ті вогнегасники є? І люди казали: «Та навіщо той вогнегасник?» Він стояв кілька років. А тут виявилось, що цей вогнегасник і вберіг життя, ну, принаймні від шалених наслідків, – каже журналіст. – Бо не дали розповсюдитись пожежі саме дії моєї дружини Тетяни. Я поки виносив дітей, вона знайшла цей вогнегасник, розібралася, як ним користуватися, і загасила полум’я, яке перекинулось уже на диван і килим. Пожежні прибули хвилин через 20, але вони зайшли зі словами: «А ви що, вже все погасили?» Тетяна врятувала не тільки нашу квартиру. Я думаю, вона пів будинку врятувала, тому що була пожежа дуже-дуже жахлива.
«Дуже тішить, що наша журналістська спільнота не залишилася байдужою»
Тепер родина журналістів повністю змінила своє ставлення до пожежної безпеки. Коли квартиру відновлять після руйнувань, насамперед її оснастять вогнегасниками.
– Я планую перезарядити цей вогнегасник і, можливо, ще кілька штук купити. Бо це повинно бути зараз в кожній квартирі, в кожному домі, в кожній машині, а то бажано і не один, – каже Андрій.
Квартира медійників наразі не придатна для життя. Вікна вибито, стіни повело, стеля та меблі вигоріли. Подружжя очікує на рішення комісії щодо ймовірності та вартості відновлення житла.
Наслідки дронової атаки. Фото надав Андрій Ковальський
– Ми ще навіть не можемо збагнути, яка сума буде потрібна для відновлення. Тому що для того, щоб це зрозуміти, треба все розібрати. Але ми не можемо нічого робити, поки не буде ухвалено остаточне рішення щодо будинку. Як його відновлювати? Чи можна відновлювати? Тому що над нами є серйозні пошкодження, і поки вони не будуть ліквідовані, доти ми не можемо повноцінно відновлювати свою квартиру. Ми про це зараз воліємо не думати. Ми зараз живемо в друзів. Вони віддали нам свій будиночок за містом, і ми там з дітками у відносній безпеці, – розповідає журналіст.
Діти Андрія – молодшого шкільного віку: синові Назару 8 років, а дочці Поліні 6 років. Для них той обстріл не минув безслідно – малеча пережила неабиякий стрес.
– Діти злякались. Зараз із дітьми працюють психологи, тому що діти зовсім маленькі, 6 і 8 років. Ми їх, наскільки могли, оберігали. Вони були сонні, ми їх закрили. Вони не бачили цього, але вони знають, що путін розбомбив нашу квартиру, що нам нема де жити, що росіяни вороги. Кажуть, що незворотних наслідків немає, тобто треба працювати в ігровій формі, і я думаю, що все буде добре, – каже Андрій.
Слова підтримки та фінансову допомогу на відновлення житла Андрій Ковальський почав отримувати від колег з перших годин після інциденту. До збору долучилася і Національна спілка журналістів України – зі спеціального Фонду екстреної допомоги мережі Центрів журналістської солідарності постраждалій родині медійників виділили грошову допомогу.
– І дуже тішить, що наша журналістська спільнота не залишилася байдужою до цієї ситуації. Друзі-журналісти, напевне, всі написали мені слова підтримки, а багато хто і матеріально підтримав, – каже Андрій Ковальський. – Дуже приємно, що навіть Спілка журналістів України відгукнулася і прийшла на поміч. Я дуже вдячний всім, тому що це було неочікувано приємно, що люди, українці не байдужі до чужої біди.
«Безпечного місця в Україні зараз немає ніде. Зовсім»
Зараз подружжя медійників намагається з оптимізмом дивитися у майбутнє і вважає за щастя те, що ніхто з членів сімʼї та сусідів тієї ночі не постраждав.
– Була тривога. Але, знаєте, як напевно багато людей, ми подивилися, що летять дрони. Ну дрони – це начебто така не найбільша небезпека. Тому що дрони наші хлопці збивають, і збивають багато. Ми ходили в укриття, коли була загроза балістики, «кинджали», ракети коли летіли. А коли дрони, то якось трошки легковажно ставилися до цього. Але тепер точно так не буде, тому що, дякувати Богу, ми всі живі, ми всі неушкоджені, постраждало тільки майно. І тому, можливо, це як нагадування зайве, що безпечного місця в Україні нема ніде, і треба максимально берегтися. Тому що клята русня підступна, вона б’є по цивільній інфраструктурі і по житлових будинках, – каже Андрій Ковальський. – Ми бачимо, що за останні дні тільки скільки в Україні розбито цивільних будинків, скільки загинуло людей цивільних, які просто живуть в звичайних будинках. Тому коли тепер лунає тривога, як от сьогодні – ми йдемо в укриття, це в нас уже до панічного такого відчуття доходить. При тому, що ми розуміли, що на Київ не летить – читаємо телеграм-канали, але не довіряємо вже нічому. Тому що безпечного місця в Україні зараз немає ніде. Зовсім. Навіть якщо не пишуть, що туди летить, туди може прилетіти. Як сталося з нами.
Інформаційна служба НСЖУ
