Преса нерідко виконує свої професійні обов’язки в небезпечних умовах, а в час війни працює ще й у смертельній небезпеці.
Міжнародна некомерційна організація зі штаб-квартирою в Німеччині допомагає українській пресі, що працює в найгарячішій точці світу, пише Borg.expert.
Розпалена в центрі Європи війна принесла горе й нещастя мільйонам людей. Народ України зазнав геноциду, вчиненого сусідньою державою-терористом. У боях гинуть оборонці рідної землі, на тимчасово окупованих територіях і в тилу страждає цивільне населення. Потрапляють до списків жертв і ті, кого називають «солдатами правди» – журналісти.
З вогненної весни-2022 читачі вебсайту Національної спілки журналістів України (НСЖУ) стали частіше помічати в публікаціях абревіатуру ECPMF (англ. – European Centre for Press and Media Freedom). Як зазначає членкиня виконкому цього Європейського центру свободи преси та ЗМІ, громадсько-політична діячка, яка тривалий час була депутаткою Європарламенту, режисерка-документалістка Ребекка Гармс, письменники й журналісти захищають країну та культуру своїм пером. «Вони ведуть репортажі з фронту, пишуть про вигнання й повернення, про руйнування та відбудову, розповідають про великих і маленьких людей, про життя без електрики й опалення, про допомогу задля самодопомоги й про те, як під час війни люди впадають у відчай, але підтримують одне одного, і про те, як вони співають пісні проти війни у своїх сховищах і підвалах», – написала Ребекка Гармс, закликавши допомагати українським журналістам.
Я мав змогу особисто спілкуватися з німецькою колегою на міжнародній конференції у Братиславі (Словаччина) й обмінятися думками. Вона добре обізнана із ситуацією, приїздила до Києва й відвідувала НСЖУ. Знає, що серед журналістів немало тих, хто пішов у військо захищати свою країну. Вона каже: якщо журналісти не воюють на фронті, вони й далі працюють. Вони пишуть, перебуваючи й на окупованих територіях. «Багато хто з них документує для цього воєнні злочини, – зазначає пані Гармс у своїй публікації на вебсайті ECPMF. – Часто саме журналісти першими потрапляють у визволені населені пункти або на місця воєнних злочинів. Багато хто з них навчилися за цей час записувати свідчення як докази для суду… Завдання українських журналістів полягає також у тому, щоб російське керівництво та його поплічники відповіли перед спеціальним міжнародним трибуналом за цю злочинну війну й незліченні злодіяння».
Преса нерідко виконує свої професійні обов’язки в небезпечних умовах, а в час війни працює ще й у смертельній небезпеці. Репортери показують світу звірства окупантів, викривають пропагандистів рашизму. Майстри пера й мікрофона доносять світові правду про те, як українці дають відсіч ворогові, як агресор намагається нищити національну культуру й саму ідентичність волелюбного народу. Тому і ЗМІ, і їхні представники в час війни – це, як вважають рашистські загарбники, їхня воєнна ціль.
Згадаймо спробу знищення Київської телевежі 1 березня 2022 року. Той ракетний обстріл забрав життя Євгена Сакуна – українського фотокореспондента видання «LIVE» і кореспондента EFE. Далі були непоправні втрати на Київщині, Донеччині, Луганщині… Це, зокрема, загублені життя іноземних і українських медійників (Брент Рено, Максим Левін, Фредерік Леклерк-Імхофф, Арман Солдін…), і тяжкі травми та поранення журналістів, і їхні зруйновані домівки, і розграбоване окупантами майно редакцій та знищена репортерська техніка…
Гаряча весна-2022 спонукала ECPMF – об’єднання, засноване 2015 року в Лейпцигу – започаткувати в партнерстві з Європейською федерацією журналістів, Асоціацією журналістів Косова та урядом цієї балканської країни унікальну програму підтримки українських медійників «Journalists-in-Residence Kosovo» («Резиденція в Косові»). Ініціативу, до речі, виявили саме косовари. Нині цей проєкт називають серед найкращих програм для творчих людей, яких війна змусила виїхати на певний час за кордон для подальшої активної діяльності в інформаційній сфері. Отож дистанційна робота, перебування в безпечних умовах під захистом міжнародного права – це насамперед можливість залишатися в професії тим медійникам, які потребують цієї корпоративної підтримки.
Відколи на сайті НСЖУ стала частіше з’являтися абревіатура ECPMF, творча спілка рекомендувала в програму майже два десятки людей з різних регіонів країни та з Києва. Журналісти готують публікації переважно для українських ЗМІ. Так, приміром, статті Людмили Мех вмістили видання «Голос України», «Профспілкові вісті», сайти НСЖУ й ВБФ «Журналістська ініціатива». Публікація переможниці в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» Марини Животкової (вона виїхала до Косова з тимчасово окупованої частини Луганщини) передрукована в спецвипуску газети «Ми з України!». Киянка Ольга Сметанська дистанційно працює для видання «Факти і коментарі», готує інтерв’ю з відомими у світі людьми. Творчі доробки учасників проєкту є на сайтах МІА «Вектор ньюз», Укрінформу та низки регіональних онлайнових ЗМІ.
Основу групи українських медійників у Косові становлять творчі особистості з різних куточків держави. Серед них – заслужені журналісти України, активні громадські діячі НСЖУ і фонду «Журналістська ініціатива». Є професіонали з великим досвідом роботи в редакціях регіональних ЗМІ, блогери, фрилансери, дописувачі в соцмережах.
У листопаді 2022-го балканські країни й, зокрема, Республіку Косово відвідав генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррес. Він зустрівся з українськими учасниками проєкту. На тій зустрічі автор цих рядків зазначив, що його колеги використовують надану можливість для активної роботи на інформаційному фронті, готують публікації для своїх редакцій, беруть участь у спілкуванні наживо з телеглядачами в Косові. Очільник ЄФЖ наголосив на важливості професійної солідарності й висловив задоволення розвитком співпраці з НСЖУ (йдеться, зокрема, про створення в Україні центрів журналістської солідарності в низці областей). Рікардо Гутьєррес зауважив, що втілена в Косові програма професійного захисту корисна як для Києва, так і для Приштини.
А в серпні 2023 року завітав до столиці Косова керівний директор ECPMF доктор Лутц Кінкель. Організація, яку він очолює, має бачення суспільства, в якому «свобода ЗМІ дає змогу вести відкритий діалог і кожний може шукати, діставати та поширювати інформацію». Центр діє на основі Європейської хартії свободи преси та Хартії ЄС про основні права. «Місія центру – просувати, зберігати та захищати свободу ЗМІ, – каже доктор Кінкель. – Ми робимо це за таким принципом: відстежуємо порушення проти свободи преси й медіа, надаємо практичну підтримку журналістам та залучаємо різні зацікавлені сторони. Поле діяльності – уся Європа».
А в час війни, можна додати до слів керівника центру, програма професійної підтримки й захисту українських журналістів – одна з найбільш важливих. Показово, що Лутц Кінкель відвідав Приштину саме в час відзначення Дня незалежності України. Це слушний привід зустрітися як з учасниками програми – медійниками з держави синьо-жовтого прапора, так і з першими особами органів влади Косова (уряд цієї держави фінансує проєкт), а також із німецькими та іншими іноземними дипломатами на Балканах.
Доктор Кінкель має чималий досвід практичної журналістики, керівної роботи та глибокі фахові знання. Він працював у німецькій пресі понад два десятиліття: був редактором «Spiegel-Online» и tagesschau.de, згодом очолив онлайн-редакцію журналу «Stern» у Берліні. У Гамбурзькому університеті здобув ступінь магістра, вивчав історію, політику, економіку, викладає журналістику в гамбурзькій Академії публіцистики.
У його команді, яка організаційно забезпечує розвиток програми «Journalists-in-Residence Kosovo» – старший юрисконсульт Флютура Кусарі, яка живе в Приштині. До Косова пан Кінкель прибув із Сергієм Медведєвим, уродженцем Естонії, нині координатором проєктів для українців. Пишу «проєктів», бо успішно втілено в життя програму ECPMF «Голоси України», якою надано фінансову й технічну підтримку українським журналістам, що працюють у зонах бойових дій. Це були стипендії, професійна підготовка, гранти на заміну пошкодженого чи втраченого обладнання тощо. До програми увійшла й груднева конференція «Re:Cover» у Братиславі, яка зібрала понад 200 журналістів з України та інших держав.
На конференції колеги вели мову про те, як війна змінила їхню роботу та якою буде в майбутньому медіаландшафт в Україні. Учасники стипендіальної програми також мали доступ до професійної підготовки з цифрової безпеки, психологічної стійкості під час війни та протидії дезінформації. Цієї осені ECPMF з партнерами планує провести ще одну міжнародну конференцію в польському Кракові. Там фокус уваги учасників передбачається зосередити на впливі повномасштабного вторгнення на український медіаландшафт (на висвітлення війни, документування воєнних злочинів, фізичну та психологічну безпеку тощо). Конференція покликана об’єднати журналістів і медіаекспертів, які вестимуть діалог про те, як війна змінює журналістику.
У тісному контакті з німецькими партнерами перебуває голова правління Асоціації журналістів Косова (AGK), професійний телевізійник Джемайль Реджа. Цьогоріч він відвідав Україну в дні роковин початку великомасштабної війни. Зробив серію репортажів для європейських ЗМІ. А його документальний фільм про міжнародну програму «Journalists-in-Residence Kosovo» переглянули 25 серпня в кінотеатрі «Армата» в Приштині сотні глядачів, серед яких були президентка Косова Вйоса Османі, чинні й колишні лідери країни, іноземні посли, працівники преси.
Джемайль Реджа в лютому зустрічався в Києві з головою Національної спілки журналістів України Сергієм Томіленком, першою секретарем НСЖУ Ліною Кущ та іншими представниками партнерської організації, яка дає рекомендації до участі в програми. Крім українців, до речі, в Косові надано прихисток також п’ятьом колегам з Афганістану, яким на батьківщині загрожує небезпека через їхню професійну діяльність.
У дні святкування незалежності України з українцями в Приштині зустрілися прем’єр-міністр Альбін Курті, віцепремєрка й очільниця міністерства закордонних справ і діаспори Косова Доніка Гервалла-Шварц, мер столиці Перпарім Рама. Журналісти мали змогу спілкуватися з іноземними дипломатами зі США, ЄС, ФРН, Великої Британії, Японії, Франції, Італії, Нідерландів, Болгарії… Основний висновок, зроблений автором цієї статті зі спілкування в Приштині з керівництвом ECPMF і Республіки Косово такий: європейські партнери не залишать українських журналістів без підтримки.
«Слава Україні!» – це вже не лише популярне вітання в «резиденції» медійників у Косові і не лише фраза, якою закінчують промови друзі Києва. За кордоном ці вистраждані, политі народною кров’ю слова – немовби пароль, сполучений з відомим відзивом «Героям слава!». Цей відзив – умовна відповідь, якою люди доброї волі відрізняють своїх від ворогів.
Сергій Шевченко, м. Приштина (Косово)
Фото автора
