Створення YouTube-каналу не займе у вас багато часу, а його наповнення може стати можливістю висвітлення поглядів чи думок на ситуації. Якщо зрозуміти, як працює YouTube та дотримуватися простих правил зацікавлення глядача – успіх гарантований. Про те, які мають бути етапи підготовки відео, про те, як влало стартувати з новим канадлм та про роботу в кадрі говоримо з журналістом 24 каналу, автором YouTube-каналу «Фарід говорить» Фахрудіном Шарафмалом.
– YouTube-канал «Фарід говорить» на сьогодні має 234 тисячі підписників. Фаріде, з чого слід розпочинати ведення власного YouTube каналу?
–Загалом перше – це ідея, друге – це завести нову сторінку для свого YouTube-каналу, і третє – спробувати запитати відео. Цей процес, напевно, найскладніший, тому що він вимагає підготовки, написання сценарію, виставлення кадру, але я, на початку цим не парився взагалі. У мене замість лампи був друг, який стояв з ліхтариком, і кульок надягав для того, щоб розсіювало світло. Дружина крутила суфлер, а дружина мого друга давала нам камеру на зйомки. Спочатку ми взагалі знімали на телефон. Головне зробити його. Розповсюдити серед друзів, бо ваші друзі – перші глядачі.
Передовсім треба подумати про те, що подобається і вибрати тему – про що хочеться розповідати, писати, записувати відео. Все починається не з ідеї заробляти гроші чи здобувати популярність, а з того, що треба любити те, що ти робиш. Найголовніше, це, на мою думку, не відкладати на потім. Коли я починав, то обмірковував ідею приблизно рік. Хоча я розумію, що насправді створити канал займає трошки більше, ніж 15 хвилин. Треба зареєструвати новий аккаунт, створити канал і написати дизайнеру свої побажання щодо картинки – як вона має виглядати для глядачів. І все. Це перший крок. Далі бажання робити відео з’явиться саме по собі.
Ще один важливий пункт – YouTube дуже любить регулярність. Треба інколи змушувати себе випускати відео регулярно, а не в умовний четвер, а коли немає настрою, то випустити наступне відео через місяць. Тоді відео йде в рекомендації і не дає підписникам забути, що такий канал існує. Ну, а світло, блогерська техніка, модні петлички – все це потім з’являється, в тому числі завдяки монетинації.
–Які сьогодні можна залучити методи просування, окрім того, щоб просто переслати посилання на канал друзям?
–Найпростіше – це замовити рекламу в інших блогерів, але я не фанат такої ідеї, тому що сам рекламую тільки ті, які мені подобаються. Я не прихильник цього лише через те, що найкращий приріст аудиторії дає сам YouTube. Тобто, дуже довгий час можна працювати на маленьку аудиторію. У мене так було рік – тоді на каналі було 10 тисяч підписників. А на другий рік – уже 200 тисяч. І ось ці 190 тисяч виросли завдяки природному приросту. Я не рекламував канал, а робив для них, для 10 тисяч.
Реклама ж як працює? Блогер робить рекламну інтеграцію, каже: підпишіться на цей канал, бо там з’явилося відео про умовного Джона Кеннеді. Туди зайдуть тільки ті, кому подобається Джон Кеннеді, вони наступні відео не дивитимуться. І це зіпсує статистику каналу. А люди, які натрапили на ваше відео в рекомендаціях, подивились його, з нього перейшли на інше відео, підписалися – вони будуть дивитися більшість ваших відео.
Відповідно, наступні відео збиратимуть більше переглядів і залучатимуть більше підписників. Оце найкращий спосіб, хоча найважчий.
Усі інші способи – легкі, але не факт, що дадуть якийсь результат.
Ще можна замовляти рекламу в телеграм-каналах, купити в Google Ads, але це достатньо дорого і не завжди спрацьовує, бо є люди, які користуються платним YouTubeом, і їм просто не покажеться ваша рекомендація.
–З вашого досвіду, як влучити з темою, щоб цільовій аудиторії сподобалось? Як зрозуміти, що саме «залетить»?
–Теоретично, ніяк. Є відео, на які я роблю ставку. Наприклад, я пишу і думаю, так, оце відео точно зайде, а воно не заходить. А є відео, яке я роблю, і не впевнений, що воно піде, а виявляється, що в результаті набирає найбільшу кількість переглядів на каналі.
Втім, можна користуватися формулою, популярною серед ютуберів. Вони роблять 3-4 відео на звичайну тему і одну закидають якусь прикольну, яка точно зайде. От я теж так роблю – ніколи не випускаю суперкласні відео підряд. У мене можуть бути якісь спецслужби-ноунейми, мафія, нікому не відома, а потім дуже смачна тема, яка прямо в яблучко – і воно буває стріляє, а буває, що ні. Тут не вгадаєш, треба просто все робити регулярно і не опускати рук, якщо щось не вдається.
–А як щодо того, що зараз дуже популярний тік-ток і його формат коротких відео, як зацікавити увагу глядача надовше?
–Аудиторія YouTube і тік-току між собою не перетинаються. У мене останнім часом є відео від 45 хвилин, які зібрали багато переглядів.
Є правила, як привернути увагу глядачів до відео. Це хороший заголовок, який відповідає дійсності. Також правило привабливої картинки. Перше, що глядач бачить взагалі в YouTubeі – це картинку, потім заголовок, тоді клікає на відео і у вас є 15-30 секунд, щоб зацікавити. Туди можна якийсь цікавий факт закинути або почати з цікавої історії, чи дати статистику. На початку я так робив і це дійсно дає результат. Зараз у мене може бути вступ 4-5 хвилин, я не орієнтуюсь на оці правила. Просто роблю так, як я відчуваю, а не думаю, як скоротити до 30 секунд чисто заради того, щоб відео зібрало перегляди. Хто зацікавлений, подивиться рано чи пізно. Можливо, не сьогодні, не завтра, може, навіть не через місяць і не через рік. І мене це не хвилює, тому що це відео все одно знайшло свого глядача.
–Як здебільшого проходить підготовка до відео? Які основні етапи?
–Перше і найголовніше – написання сценарію. Я роблю його упродовж тижня. Я собі постійно щось підчитую, потім записую це в блокнот. Тоді вже починаю розписувати і дошуковувати інформацію.
Далі час на зйомку, він залежить від того, скільки невдалих дублів. У мене відео на 50 хвилин, а запис може тривати десь годину – достатньо швидко йде, бо я спочатку пишу чистовик, потім на наступний день вичитую, на наступний день ще раз і тільки тоді записую.
Потім треба знайти відео для монтажера. Раніше я сам монтував, і це було довше. Зараз мені потрібно просто знайти фрагменти, розписати тези дизайнеру і монтажеру. Вони вже монтують, а я маю час на інший сценарій.
Після затверджую відео, яке вони скидають, переглядаю, розписую тайм-коди, думаю над описом, заголовком. І тоді вже публікація на YouTube.
Ну, сумарно все займає приблизно тиждень.
–Що найскладніше для вас у роботі в кадрі?
–Певно, не сутулитись. Інколи ще буває дуже спекотно, бо в мене маленька студія. І літом, наприклад, найскладніше просто досидіти до кінця, а загалом нічого складного немає, бо я в тележурналістиці працюю восьмий чи дев’ятий рік і звик до цього.
–Не виникає ефекту перевтоми від постійного переповідання?
–Немає, тому що я стараюсь не робити щось однакове, а чергувати всі ці відео, щоб не було, наприклад, три відео підряд про спецслужби. Я роблю за тематикою так: спецслужба, мафія, тоді історія про якусь країну, потім Beerджест, потім ще якийсь новий формат. Далі йду до когось, наприклад, на стендап, і від цього всього просто відпочиваю.
І я ще просто люблю читати абсолютно про все. Я собі взяв за звичку, якщо я бачу якийсь невідомий факт або слово, я його гуглю, і так я дізнаюсь теми до відео. Плюс, ще підписники скидають. Я зрозумів, що ця фішка дуже прикольна: якщо ти чогось не знаєш, це можна погуглити. Воно насправді, класно працює, якщо є будь-який блог.
–Що можете порадити початківцям, які планують створення свого каналу?
–Можу порадити не розчаровуватися завчасно.
Скоріше за все, блогер стикається з тим, що його відео нікому не цікаві, оскільки їх дивиться 200-300 людей. Якщо розібратися у статистиці YouTube, то стає зрозуміло, що глядачі не дивляться цей контент не тому, що людина нецікава, а тому, що YouTube її просто не пропонує. І для того, щоб він це все запропонував, треба час. А для того, щоб цей час десь взявся, то треба наполегливість і треба постійна праця.
Класно, якщо у вас є людина, яка вас завжди підтримає в цьому, бо самому інколи буває дуже важко. Справді образливо, тому що ви робите відео, витрачаєте умовно 10 днів на створення цього контенту, ви вклали в нього всю душу, це подивилось 17 чи 170 людей, і все – воно стало, перегляди не ростуть. І вам не хочеться робити інше відео, але одного дня ви прокинетесь, і це відео, яке зібрало колись 170 переглядів, збере там 1700, а потім 10 тисяч 700, а потім 100 тисяч.
Розчарування малою кількістю переглядів рано чи пізно зникне і переросте в більшу межу. Якщо раніше ви розчаровувались, бо відео зібрало 170 переглядів, то пізніше ви будете розчаровуватись, коли воно збере 170 тисяч.
–Чи змінилося щось у створенні відео від початку війни? Можливо, якийсь дискурс тем або загалом якісь є зміни?
–Змінилося. Я на початку війни прибрав рубрику «Beerджест», де оглядав новини, поки в мене не закінчиться пиво, але от нещодавно повернув. Загалом курс каналу лишився той, який і був – про спецслужби, мафії. Поступово ще будуть додаватися, напевно, нові рубрики, цікаві глядачам. Плюс багато люди пропонують самі в коментарях і теми, і рубрики можливі, і інтерв’ю. Канал не може бути завжди однотипний, рано чи пізно або ви вирішите щось змінити, або підписники порадять. Головне – комунікувати з ними, спілкуватися, відповідати на коментарі, інколи люди радять дуже хороші речі.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Дар’я Маркова
