Головними проблемами для друкованих медіа прикордонних і прифронтових територій є критичні логістичні перешкоди, загроза безповоротної втрати історичних газетних архівів та відсутність прозорого розподілу місцевих бюджетних коштів на інформаційну діяльність. На цьому наголосила головна редакторка та видавчиня газети «Білопілля» (Сумська область) Наталія Калініченко під час спільної онлайн-зустрічі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України й НСЖУ. За її словами, попри цілеспрямовані обстріли та зруйновані приміщення, місцева преса залишається для людей єдиним зв’язком із життям.
Наталія Калініченко розповіла, що приміщення її редакції в Білопіллі зазнало цілеспрямованих чотирьох влучань боєприпасів протягом двох діб, що змусило частину колективу виїхати до Сум, тоді як інші працівники продовжують приймати оголошення безпосередньо в підвалі Білопілля. У зв’язку з цим вона звернула увагу на юридичну невизначеність щодо функціонування медіа в зоні бойових дій:
«Наша редакція частково релокована, а частково продовжує працювати на місці. І тут виникає важливе питання: що взагалі вважається офіційною релокацією медіа? Як визначити статус редакції, якщо частина працівників виїхала, частина залишилася, приміщення зруйноване, а газету продовжують доставляти в громаду?»
Газету доводиться друкувати у Вінниці, везти «Новою поштою», а далі шукати будь-які способи доставки в місто, де скасовано транспортне сполучення та зачинено поштові відділення. Попри це, мешканці та їхні родичі з-за кордону чекають на кожен номер як на підтвердження того, що життя триває.
Особливе занепокоєння редакторка висловила щодо збереження унікальних газетних фондів. Газета «Білопілля» має 107-річну історію, і в умовах, коли ворог повністю знищує населені пункти прикордоння, друковані підшивки залишаються єдиним свідченням історії:
«Це не просто питання зберігання старих газет. Це пам’ять та історія територій, багато з яких сьогодні фактично знищені. У нашому прикордонні повністю спалено до 20 населених пунктів, а п’ятикілометрова прикордонна зона зазнала масштабних руйнувань. Наша газета має 107-річну історію. Тому збереження архіву — це питання збереження пам’яті про громади, які можуть зникнути».
Вона закликала знайти системні рішення для термінового вивезення та оцифрування таких архівів, адже орендувати безпечні приміщення самотужках виснаженим редакціям фінансово непідйомно.
Торкаючись фінансового боку, Наталія Калініченко підтримала колег щодо потреби прозорих механізмів підтримки. Вона зазначила, що кошти, які виділяють обласні ради та адміністрації на інформаційну діяльність, до районних видань практично не доходять через юридичні перепони та тендерні процедури:
«Проте не всі люди читають Facebook, TikTok чи інші соціальні мережі. Газета залишається доступним джерелом інформації, її можна зберегти, перечитати й підшити до архіву. Натомість дописи в соціальних мережах можуть швидко зникати або змінюватися».
Редакторка також закликала Міністерство культури звернути увагу на затримки фінансування вже діючих ініціатив, через які перед друкарнею виникають борги, а видання важливих матеріалів для шкіл, бібліотек та ЦНАПів опиняється під загрозою зупинки.
Нагадаємо, головною метою спільної онлайн-зустрічі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Національної спілки журналістів України, стало вивчення реального стану справ у прифронтових редакціях і напрацювання практичних рішень для збереження місцевої журналістики.
Раніше ми розповідали про те, що однією з найгостріших тем на онлайн-зустрічі стала доставка газет у нинішніх умовах.
Також під час зустрічі секретар Національної спілки журналістів України та головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко наголосив на потребі системної підтримки локальних медіа.
А головний редактор газети «Зоря» (селище Золочів Харківської області) Василь Мирошник пропонує створити систему інформаційної підтримки локальних медіа.
Дискусія з цього приводу: