–Якщо, працюючи, журналіст віддає більше сили та часу, психологічної енергії, уваги, співчуття, ніж отримує визнання, подяки, відчуття сенсу та важливості його роботи, то в певний час виникає емоційне (професійне) вигоряння? – розповіла психологиня Світлана Пуршак на тренінгу-навчанні для журналістів «Передумови професійного вигорання, як його запобігти журналістам та працівникам медіа» у Центрі журналістської солідарності в Чернівцях.
– Професійному вигорянню сприяє насамперед нечутливість до себе та нездатність помітити свою втому та стрес, поки не стане надто пізно. Якщо занурення в роботу дуже велике, то спочатку просто не помічається втома, – зауважує Світлана Пуршак.
Специфіка вигорання у журналістів пов’язана з тим, що інформприводи за природою своєю неконтрольовані: якщо трапилося щось важливе, журналіст «бере тему» і працює, незважаючи на втому чи перевантаження. Бере інтерв’ю, шукає інформацію, не відкладаючи все на завтра.
– На вигорання журналістів дуже впливає саме цей ненормований графік й відсутність контролю, – наголошує наша експертка.
На першій стадії вигорання можна помітити такі симптоми:
- небажання контактувати з інформацією: не хочеться читати пошту або вчергове переглянути стрічку новин;
- нетипова харчова поведінка: людина їсть незвично мало, або незвично багато. Тобто, щось різко змінюється;
- нетипова поведінка щодо місця: хочеться кудись поїхати, змінити місце перебування;
- викликає роздратування телефонний рингтон через небажання контактувати з новими людьми;
- частіше дратують близькі чи колеги.
Як запобігти журналістам професійному вигоранню:
- стежити за режимом сну, фізичними навантаженнями та регулярно харчуватися;
- більше спілкуватися з близькими: розповідати родичам чи друзям про свої проблеми, не носити все всередині;
- встановити хоча б мінімальні правила, щоб сформувати відчуття контролю над ситуацією: «Ось такі теми не беру», «Відмовляюся від такої теми»; важливо відокремити себе від професії: «Я – син, друг, чоловік, батько (мама), читач, бігун, колекціонер… Я – це не лише моя професія»;
- допомагає хобі або спорт, де можна підтримувати іншу ідентичність, отримувати задоволення та здобувати перемоги;
- тренуватися казати «Ні», не намагатися завжди рятувати інших, не працювати в стані «я вже не можу, але ж зобов’язаний допомогти».
– Варто пам’ятати, що професійне вигорання лікарі називають захворюванням. Це не просто втома, а досить серйозний стан. Тому перший крок – визнати: «Я вигорів, і це важливо, це не жарти, це не варто ігнорувати», наголошує Світлана Пуршак. – Очевидна порада для журналістів – відпустка. Але під час відпустки необхідно забезпечити собі повне відсторонення від робочих питань і навіть від перевірки пошти.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба об’єднаного Західноукраїнського ЦЖС
