Шляхи порятунку українських медіа, особливо локальних, в умовах викликаної війною економічної кризи буде розглянуто наприкінці серпня на міжкомітетських слуханнях Верховної Ради України за участю комітетів Верховної ради з питань гуманітарної та інформаційної політики і з питань свободи слова, а також урядових структур і громадських організацій.
У четвер відбулося перше засідання робочої групи з підготовки слухань на тему «Українські медіа в умовах широкомасштабної війни та економічної кризи», проведення яких ініціювала Національна спілка журналістів України.
– Перед комітетськими слуханнями ми повинні чітко розуміти, що в нас відбувається на медіаринку, в медіапросторі, які потрібні конкретні кроки. І щодо всього цього мають бути конкретні рекомендації, – наголосив заступник міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко.
Одним із засобів поліпшення економічного стану засобів масової інформації бачиться запровадження щодо них тимчасових податкових пільг. Як зазначив пан Шевченко, готуючись до комітетських слухань, журналістські організації могли б провести серед редакцій ЗМІ опитування, скільки вони сплачують податків, аби було чітко зрозуміло, що в разі запровадження податкових канікул для медіа «до завершення воєнного стану плюс пів року» державний бюджет суттєво не постраждає.
– Завдання – врятувати український медіапростір, – сказав Тарас Шевченко. – Якщо вже зараз очевидно, що ЗМІ не можуть сплачувати податки, то немає жодної потреби ці податки залишати. Можна їх призупинити на певний час, щоб «не множити нуль на нуль», не накопичувати заборгованість.
Він додав, що запровадження податкових пільг має стосуватися всіх без винятку ЗМІ: «Має бути рівність підходів, а не так, що цих звільняємо від податків, а цих – ні».
Ще одним способом поліпшення економічного стану українських медіа може стати активніше залучення коштів грантодавців, можливо, із залученням Українського культурного фонду. «Якщо європейці – за свободу слова, а ми – також, то європейці мають підтримати цю свободу матеріально, – вважає Тарас Шевченко. – Але для цього ми повинні сказати: для залучення коштів ми маємо зрозумілий, прозорий, контрольований механізм».
Голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк наголосила, що їй близькі проблеми не лише електронних, але й друкованих ЗМІ, оскільки вона тривалий час працювала у друкованій пресі і з 1976 року є членкинею НСЖУ. Проте Нацрада, ясна річ, більше уваги приділяє радіо і телебаченню. Ольга Володимирівна готова під час комітетських слухань озвучити результати дослідження стану регіональних електронних ЗМІ, проведеного Нацрадою. Вона додала, що якщо ситуація в електронних ЗМІ їй відома, то для з’ясування стану справ із друкованими медіа, вочевидь, «треба ще попрацювати».
– У нас, на превеликий жаль, законодавство про медіа застаріле, тому ми не можемо майже ніяк допомогти друкованим виданням (лише приватним чином), але в новому законопроєкті «Про медіа» допомога і підтримка журналістам, увага до друкованих медіа передбачена. Це все поки що – предмет дискусії, але я свідчу, що такий підхід відповідає всім нормам вимог для нашого вступу до Європейського Союзу. Це – окрема тема, але, я думаю, її теж треба під час цих слухань порушити, – сказала Ольга Герасим’юк.
Як зазначила голова підкомітету з питань інформаційної політики Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук, підтримка тих чи тих ЗМІ має бути не загальною («всім роздати гроші»), а спрямованою на фінансування певного, актуального під час війни, контенту. Крім того, підтримка має стосуватися не тільки друкованих медіа.
Представник НСЖУ, очільник Фонду підтримки українських медіа Сергій Охріменко підтримав думку, що рятувати потрібно не тільки друковані, а всі види ЗМІ. Однак він наголосив, що на особливу увагу заслуговують маленькі медіа, які не мають досвіду в підготовці грантових заявок. Крім того він, погодившись із тим, що не потрібно «всім роздавати гроші», водночас зауважив, що в разі, якщо Україна не забезпечить інституційної підтримки ЗМІ на здійснення їхньої статутної діяльності, то вона може втратити значну частину медіа.
– Треба розуміти, що ще пів року – і половини медіапростору не буде, – додав Сергій Охріменко. – Особливо це стосується локальних ЗМІ. Ясна річ, ми не сподіваємося на державу як на джерело фінансування, бо в неї є більш нагальні потреби, але держава може надати організаційну підтримку в співпраці з іноземними донорами. Адже ті охочіше дають кошти туди, де є присутність держави. Тож підтримувати треба передусім не тих, хто має багатий досвід роботи із залученням грантів, а тих, хто такого досвіду не має – їх дуже багато.
Зі свого боку модераторка робочої групи, народна депутатка Тетяна Циба зауважила, що зараз, коли навіть потужні телеканали об’єдналися в єдиний телемарафон, оскільки не мали можливості забезпечувати свою роботу кожний окремо, можливо, «не завжди погано», якщо «частина умовно дуже маленьких і не дуже якісних медіа зараз не виживуть».
– Можливо, якимсь медіа доцільно об’єднуватися також, щоб акумулювати найкращий ресурс, щоб мати можливість подавати заявки на гранти і створювати щось більш якісне, – сказала Тетяна Циба.
Натомість, Сергій Охріменко зазначив, що не зовсім розуміє, що таке «більш або менш якісні видання». Адже йдеться не про підтримку «всіх і кожного», а тих медіа, які мають свою власну історію, певну аудиторію і певне розуміння своєї бізнес-моделі, до якої вони прийдуть через 4-6 місяців після завершення війни. Проте ці видання повинні мати цей час для того, щоб вижити, перебудувати свої бізнес-процеси і врешті перейти на самофінансування. Нагадаємо, раніше НСЖУ надіслала народним депутатам дані, які свідчать про надзвичайний кризовий стан в економіці українських медіа, та пропозиції Всеукраїнських нарад керівників ЗМІ, проведених Спілкою у червні та липні. На підставі цієї інформації було вирішено з цієї проблематики провести комітетські слухання
