«Сталий розвиток прифронтових медіа: чинники, можливості, проблеми», – таку професійну зустріч-дискусію в режимі онлайн провів Запорізький Центр журналістської солідарності. В заході взяли участь редактори та журналісти локальних медіа Запорізької, Миколаївської, Вінницької та Одеської областей.
– Для нас ваша газета – як ковток свіжого повітря, як хліб і вода…
– Взяла в руки свіжий номер нашої газети – і ледь не розплакалася – це ж як дорога вісточка з рідного міста, звідки ми змушені були виїхати, як знак, що ми живі, що ми повернемося…
– Правдиві новини, інформація, яка допомагає триматися і вірити – це дуже важливо. Особливо ж місцева, бо вона розповідає, як живуть громади поруч з нами, як воюють наші земляки, про що нам треба знати в будь який час. А це можуть забезпечити тільки місцеві медіа – газети, Інтернет-сайти…
Такі та аналогічні висловлювання своїх читачів-земляків про те, що значать у їхньому житті місцеві медіа, наводив у свої виступах практично кожен учасник професійного заходу. Ці слова були не тільки про вдячність, але і про високу планку відповідальності журналістів локальних медіа, яку вони гідно тримають, як джерелом правдивої інформації для своїх читачів і своєрідна мережа стійкості та незламності.
Координаторка Центру журналістської солідарності, голова Запорізької обласної організації НСЖУ Наталія Кузьменко, відкриваючи дискусію, наголосила, що ми маємо можливість не тільки обговорити проблеми, але й обмінятися досвідом роботи локальних медіа під час війни, бо редакції мають безцінні напрацювання, які дозволяють їм триматися в цих надзвичайних умовах. А ще – постійну допомогу Національної спілки журналістів України та міжнародних організацій, які Спілка системно і наполегливо залучає до підтримки українських медійників. Тільки за останні два роки таку допомогу отримали понад 70 місцеві медіа з різних регіонів України. Серед них і медіа, керівники яких беруть участь у цій зустрічі – газети із Запорізької області «Трудова слава» (Оріхів), «Голос Гуляйпілля», «Наше життя» (Новомиколаївка), «Червоний промінь» (Запорізький район). Інтернет-медіа «РІА «Південь» (релоковане з Мелітополя), «Вечірній Миколаїв» та «Вісті Снігурівщини» (Снігурівка, Миколаївської області та інші).
–Що вдається, які є проблеми, які маємо напрацювання і плани – про це і поговоримо, – зазначила модератор зустрічі.
Продовжуючи розмову, головна редакторка газети «Вечірній Миколаїв» Олена Івашко відзначила, що відновивши вихід у 2024 році, газета швидко здобула визнання у читачів, хоча маленькому колективу редакції доводиться працювати 24/7 – і вже три місяці без зарплати.
– Але газета потрібна людям, громаді – усвідомлення цього надає сил. Став проблемою папір, до цього друкували на старих запасах. Здорожчали послуги друкарні. Ці проблеми сама редакція навіть з допомогою НСЖУ та міжнародних партнерів вирішити не в змозі. Потрібна державна підтримка, підтримка громади. Від послуг «Укрпошти», тарифи якої при постійних зривах доставки газети, стали просто непомірними, редакція відмовилася. Газети розповсюджували комунальні підприємства. Що буде далі? Поки що тримаємося. І віримо, що влада зрозуміє нарешті, важливість локальних медіа не тільки під час війни, а і під час відновлення України після перемоги, в яку ми всі віримо, заради якої працюємо, – підкреслила вона.
Досвідом роботи з колегами поділилися головні редакторки відновлених газет «Трудова слава» та «Голос Гуляйпілля» із Запорізької області Світлана Карпенко та Тетяна Велика. Зокрема, пані Світлана відзначила:
– Думаю, без перебільшення можу сказати, що Запорізький центр журналістської солідарності Національної спілки журналістів України став для нас справжнім прихистком – і людським, і професійним. У Центрі ми зустріли колег, які переживали ті самі випробування. Тут отримували не лише практичну допомогу чи професійні консультації, необхідне спорядження для поїздок у прифронтові громади. Найціннішим було відчуття, що ти не залишився сам зі своїми проблемами.
– За три роки «Трудова слава» стала мультимедійним виданням. Друкована версія виходить двічі на місяць накладом 3100 примірників і розповсюджується безкоштовно. Газету отримують жителі громад, внутрішньо переміщені особи, благодійні фонди, бібліотеки, громадські організації, – каже Світлана Карпенко.
Паралельно ми розвиваємо сайт, Facebook, Telegram, Instagram і YouTube, виробляємо відеоконтент, рілси, короткі інформаційні матеріали, відеосюжети. Нам довелося швидко опановувати створення відео, просування матеріалів у соціальних мережах, адаптацію текстів до різних платформ, аналіз аудиторії. Ми продовжуємо експериментувати. Щось виходить краще, щось потребує більше часу й ресурсів. Але цифровий розвиток для нас уже не додатковий напрям, а одне з умов виживання.
Так же активно і цілеспрямовано, використовуючи нові форми роботи і мультимедійні платформи, розвивається і йде до читачів «Голос Гуляйпілля».
– Газету читають по всьому світу, в країнах, де знайшли домівку гуляйпільці, які виїхали з окупованих територій, Адже ми присутні у всіх соціальних мережах, – говорить редакторка. – Невеличкий колектив редакції має свою стратегічну лінію –широко висвітлює війну на Гуляйпільському напрямку, постійно готує матеріали про воїнів-земляків і воїнів з Івано-Франківська, які тримають тут оборону. Матеріали, які готують сама редакторка, її заступниця Тамара Борт (теж учасниця дискусії) і Іван Кушніренко вже ввійшли до трьох публіцистичних книг «Оборонці Гуляйпільського краю», які були видані в Запоріжжі.
Редактор газети «Червоний промінь» із Запорізького району Дмитро Єгоров не так давно очолив колектив. На початку шляху реформації видання має напрацьований досвід роботи друкованої версії і сайту. Налагодило дієву співпрацю з громадами. «Війна вносить свої корективи: через постійні обстріли в деякі громади вже не доїхати, але робимо все, що можемо, щоб наш зв’язок з читачами не порушився», – говорить він.
Важливі теми підняла в розмові і керівниця сайту «РІА «Південь» Світлана Залізецька. Це видання перше на Запоріжжі отримало міжнародний сертифікат. Релоковане з тимчасово окупованого Мелітополя відновило колектив, зібравши і підготувавши до роботи здібну молодь, розширило географію до обласного рівня і стало одним з провідних Інтернет-медіа на Запоріжжі.
Двоє працівників сайту перебувають у російському полоні, і редакція стала їхнім амбасадором. Разом з НСЖУ і Запорізькою обласною організацією добивається їх звільнення. Тож тема полонених колег була важливою у виступі Світлани. Також вона відзначила, що в наших медіа і в державі конче бракує інформації про життя окупованих територій.
– Там же наші люди, вони повинні знати, що про них не забули, вірити, що ми повернемося, а ми повинні постійно давати їм такі посили, – підкреслила редакторка.
Наших вінницьких колег на дискусії представила в.о. голови Вінницької обласної організації Марина Тепленко. Вона, зокрема, розповіла про цікавий досвід роботи медійників по розповсюдженню своєї друкованої продукції.
– Ми з допомогою обласної державної адміністрації просто виключили «Укрпошту» як ненадійного партнера з ланцюжка «газета – читач». Нині в п’яти районах області газету людям доставляють соціальні працівники. Досвід себе виправдав і буде поширюватися. Можливо, він стане в пригоді і колегам із Запоріжжя, Миколаєва. Одеси.
Про нову місію друкованих медіа під час війни і про старі уявлення влади щодо значення друкованого слова в цих надзвичайних умовах говорив і головний редактор газети «Життєві обрії» з міста Хмільник Вінницької області Олександр Околодько, бо так бути не повинно, роль місцевих медіа в інформаційному спротиві важко переоцінити.
Цікавою була розповідь і головної редакторки «Жмеринка.сіті» Яни Сладковської. Видання, яким вона керує, накопичило багатий досвід монетизації своїх послуг в соціальних мережах і отримує від цього чималий прибуток. Редакторка, однак, звернула увагу колег, що в цьому напрямку не варто використовувати Фейсбук. Через якісь його заморочливі підходи не раз блокувалися сторінки газети і втрачався прибуток. Тож краще освоїти роботу на Інстаграмі, Телеграмі, Тік-Тоці.
Проблему невикористання журналістських кадрів підняла у своєму виступі головна редакторка газети «Вінниця-Преспоінт» Катерина Гуфельд.
– Закрилося з початком війни чимало видань, особливо ж друкованих, журналісти залишилися без роботи і без соціального захисту. Хтось про них подумає? Невже вони не потрібні країні? Які програми держава може запропонувати, як підтримати?
Досвідом роботи в прифронтовому місті поділилася координатор меді-проектів Всеукраїнського тижневика «Горожанин-Інформ» Наталія Тищенко. Вона навела цікаві приклади, коли при грамотно організованій рекламній компанії та грантовій політиці можна здобути кошти для випуску газети.
Чимало аналогічних гострих і життєво важливих для медійників локальних видань проблем було піднято під час цієї дискусії. Тож, цілком природно прозвучала пропозиція організаторів цієї зустрічі – координаторів Запорізького центру журналістської солідарності: опрацювати весь матеріал і за результатами дискусії підготувати звернення до влади, до керівників громад і грантодавців щодо першочергових дій по реальній підтримці локальних медіа і під час війни, і під час відновлення України після перемоги.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Валентина Бистрова, фото-скріни Дар’ї Зирянової
