Повномасштабне вторгнення неабияк вплинуло на український медіапростір. Стандарти журналістики теж зазнали змін. Журналісти тепер частково можуть нехтувати повнотою інформації, коли йдеться про обстріли – таким чином намагаються приховати від ворога точне місце влучання. А інформаційна тиша стала буденністю. Медійники тепер уважніші до положення про достовірність, адже інформація має бути офіційною, перевіреною та точною. Аби вдосконалити свої навички з фактчекінгу, у Львові журналісти 24 каналу відвідали авторський тренінг координаторки об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Наталії Войтович.
Тренерка розповіла медійникам, що сучасна людина споживає щоденно 34 ГБ медійного контенту. А за тиждень ми проглядаємо таку кількість інформації, яку людина в середньовіччі отримувала за все життя. Саме ці дані підкреслюють важливість аналізу будь-якої інформації.
У межах тренінгу журналісти навчилися працювати з інформаційним об’єктом, розглянули поняття «фактчек» у широкому сенсі та як перевірити повідомлення, що складається з кількох тез.
–Під час війни, яка триває зараз на території України, ми повинні дбати про свою інформаційну гігієну. Тож для журналістів періодично проводяться різноманітні тренінги. Зокрема для журналістів «24 каналу» ми провели тренінг з факчекінгу. Медійники познайомилися з основними засадами факчекінгу, як перевіряти інформацію та фотографії, переконатися в тому, що вони правдиві, а не зроблені штучним інтелектом, або, скажімо, не вирвані з контексту. Ми повинні пам’ятати, що журналісти завжди повинні верифікувати факти, аби подавати правдиву інформацію для суспільства, – зауважила Наталія Войтович.
Журналісти ознайомилися з інструментами для перевірки фактів та потренувалися на вправах з розрізнення фактів та суджень. А також проговорили тему псевдоекспертів та те, де все ж шукати кваліфікованих спеціалістів для коментаря.
–Цей тренінг дозволив зрозуміти усі тонкощі фактчекінгу та його важливість у сучасній журналістиці. Мені особливо сподобалися практичні вправи, де на конкретних прикладах було видно, як легко можна дезінформувати читачів через відсутність бажання журналіста додатково перевірити інформацію. Матеріал був досить чітким і зрозумілим, що дало можливість легко сприймати нові речі, які я обовʼязково застосуватиму у своїй професійній діяльності. Загалом, тренінг значно покращив мої навички критичного мислення та роботи з інформацією, що є важливим у сучасному медіапросторі. Хочу подякувати Центру журналістської солідарності за можливість здобути цінні знання у важкий для країни час, бо навички розпізнавання фейків повинен мати сьогодні кожен українець, – поділилася журналістка «24 каналу» Влада Пономарьова.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників медіа, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Дар’я Маркова
