Це спроба чесно і без ретуші показати усі жахіття війни, а також передати героїзм та незламність українського народу
Вражаючі кадри, вихоплені у Маріуполі, Бучі, Бородянці, Києві, Вінниці, інших місцях у період повномасштабної навали російських військ на наші території, представлено на фотовиставці, яку відкрили у столиці у вестибюлі станції метро «Золоті ворота». Експозицію українських та іноземних журналістів назвали «Війна крізь об’єктив: фото з України».
Чи не найбільше світлин із пів сотні представлених — фоторепортера Євгена Малолєтки, який із ночі 24 лютого і по 15 березня разом з оператором Мстиславом Черновим перебував у Маріуполі. За унікальні знімки, які зафіксували воєнні злочини росіян, він отримав журналістську премію імені Джеймса Найта (Knight International Journalism Awards) від Міжнародного центру журналістів (ICFJ).
Ось на фото Євгена Малолєтки розпач 4 березня молодої мами, яка все ще сподівається врятувати смертельно пораненого під час обстрілу російською зброєю 18-місячного сина, який на руках у чоловіка. Поряд на фото – 9 березня: українські рятівники і волонтери вивозять поранену вагітну жінку з пологового будинку, який постраждав від російського авіаудару.
Того ж дня фотокадр — до довгої спільної могили-рову на простирадлі, загорнутим, доносять тіло загиблої людини… Посічене обличчя 41-річного Сергія Кралі із закривавленою пов’язкою на оці 11 березня — це після поранення під час обстрілу російськими військами…
Відразу впізнавані фотографії Дмитра Козацького з «Азову», який понад 80 діб разом з іншими захисниками утримував незламність українського Маріуполя: з великим променем надії у темному просторі металургійного комбінату та в очах пораненого українського захисника з ампутованою рукою і понівеченим тілом.
А фотограф Єфрем Лукацький впіймав мить, коли чоловік у формі перебинтовує поранену в голову літню жінку 10 жовтня у Києві після російського ракетного обстрілу центру столиці.
Також учасниками виставки зі своїми фото стали: Наталка Кравчук, Микола Тимченко, Олена Гром, Аліна Смутко, Олександр Клименко, Борис Корпусенко, Станіслав Юрченко, Єлизавета Серватинська, а також іноземні репортери: Рон Хавів (США), Хайді Левіне (США), Даніель Еттер (Німеччина), Ніколь Тунг (США).
Фотовиставка «Війна крізь об’єктив: фото з України» – це спроба чесно і без ретуші показати усі жахіття військових конфліктів у сучасному світі, а також передати героїзм та незламність українського народу, який захищає рідну землю від ворога, зазначають організатори. Це також спроба провести паралелі між війною в Україні та іншими воєнними конфліктами кінця ХХ – початку ХХI століть і нагадати світу, що непокаране зло породжує нові і нові трагедії. Знімки 2022 року в Україні доповнюють світлини, зроблені під час збройних конфліктів у Сирії та Боснії і Герцеговині.
«Коли ми дивимося на ці фотографії, ми розуміємо, що перша жертва війни — це людина, маленькі діти, жінки, чоловіки, солдати. Вони з першого дня, і це не тільки з 24 лютого, а з 2014 року, страждають від російської агресії. Ці фотографії з одного боку важкі, але з іншого — дуже потужні. Це потужна можливість показати світу, що відбувається в Україні», – сказала на відкритті виставки Надзвичайний і Повноважний посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен.
Фотограф з Маріуполя Євген Сосновський, чия робота теж представлена на виставці, розпочав на відкритті свій виступ з поезії Сергія Жадана:
– Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
– Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Євген Сосновський народився у Маріуполі й прожив у приазовському місті майже 58 років. Змушений був його залишити 10 квітня 2022 року, у 65-й день повномасштабної війни росії в Україні.
«Місто мало дуже цікаве минуле, яскраву сучасність і дуже великі плани на майбутнє. Місто останніми роками стало справжньою вітриною нашого українського Донбасу, – констатував Євген Сосновський. – І я впевнений, що саме це стало причиною тієї нелюдської жорстокості, з якою це місто знищувалося рашистами.
Знищувалося місто, і знищувалися люди. 87 тисяч померлих і загиблих маріупольців — це статистика одного з маріупольських моргів. І ще 27 тисяч невпізнаних тіл. І ця кількість не є остаточною. Багато тіл загиблих ще залишаються під завалами. Важко знайти маріупольську родину, яка б не зазнала втрат серед рідних, близьких, друзів, знайомих. Це тисячі страшних історій».
Євген Сосновський процитував невеликий щоденниковий запис «Війна» 8-річного сина своєї племінниці Єгора Кравцова. Дитина пише, що добре поспала, прокинулася, усміхнулася, почитала до 25 сторінки. Далі згадала, що помер дідусь, 26-го. Потім хлопчик записав: «У мене рана на спині, видрана шкіра. У сестри (15 років) поранена голова. У мами (38 років) видрано м’ясо на руці і дірка в нозі». Усім треба робити перев’язки: мама — перша, син — другий, третя — сестра…
Організаторами виставки «Війна крізь об’єктив: фото з України» стали Національна спілка журналістів України; Андреа Беер – журналістка (Німеччина/Україна); Марія Калус – продюсерка, германістка (Україна/Німеччина); Київінформ. Партнери – КМДА та Київська міська рада, Регіональний офіс Фонду імені Фрідріха Еберта «Діалог Східна Європа», Європейська мережа медіа та громадських організацій Media Dialogue for Democracy and Peace, Музей Image of War (Хорватія).
«Ця виставка нагадує, наскільки мужньою і небезпечною є робота журналістів в Україні», – сказав голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Він зауважив, що тільки заходили на українські території російські танки — відразу ж розпочиналася кампанія примусу до мовчання українських незалежних журналістів, до яких належать і фотографи. Це підтверджують колеги з Маріуполя, Бердянська, Мелітополя, Херсона.
«По цій виставці ми розуміємо ненависть окупантів до журналістів, які документують правду і фіксують російські злочини. Частина цих фотографій є елементами підготовки до трибуналу над росією за злочини проти людства, проти дітей», – сказав очільник НСЖУ.
Смерть 43-х медійників спричинила росія в Україні за період повномасштабної війни… Восьмеро загинули при виконанні професійних обов’язків.
Національна спілка журналістів України єдина з Європейською федерацією журналістів і колегами з Німецької федерації в тому, щоби окрім загального трибуналу над росією має бути спеціальний трибунал за злочини проти працівників ЗМІ.
«Війна — це смерть і страждання. Про це говорить кожне фото. Їх треба показувати в Європі, бо людям важко уявити, що відбувається тут», — сказала заступниця голови Київміськдержадміністрації Марина Хонда.
Вона також зазначила: «Дуже важливо, що до організації долучилися іноземні журналісти та наші міжнародні партнери. Це означає, що інтерес до нашої країни не зникає. А європейська спільнота розуміє російську загрозу, яка без перебільшення нависла над усім світом», – зазначила Марина Хонда.
Виставка на станції метро «Золоті ворота» у Києві триватиме до кінця року. Далі її планують показати в українських містах та закордоном.
Валентина Самченко
Фото Геннадія Мінченка
Джерело сайт ІА “Укрінформ”
