У рубриці «Преса про Україну» в нашому телеграм-каналі SPILKA News ми щодня відстежуємо й аналізуємо, як звучить український досвід на сторінках світових медіа. Згадаємо найяскравші публікації останнього тижня. На чому акцентувались зарубіжні медіа в останні дні? Які прийоми використовували зарубіжні журналісти?
Щоранку вчителька Наталія Гутарук спускається на три поверхи під землю, аби викладати учням. Скільки їх прийде сьогодні — вона точно не знає ніколи. Саме з цієї деталі починається розповідь новозеландської газети Waikato Times про підземні школи Запоріжжя, Сум і Харкова. Замість статистики про кількість обстрілів, видання описує день звичайної вчительки. Журналісти апелюють до базових цінностей, зрозумілих кожній людині незалежно від географії: права на освіту, безпеку та майбутнє.
Це закономірність, яку дедалі чіткіше видно у висвітленні України світовою пресою. Провідні видання відходять від ролі хронікерів і шукають способи говорити про війну.
Британська The Guardian обрала для свого репортажу пологовий будинок «Лелека» в Пущі-Водиці. Газета розповідає про українські родини, які наважуються народжувати дітей під час війни. Героїня матеріалу — Валерія Іващенко з 20-місячною донькою Веронікою. Через ворожі обстріли квартира жінки в Горенці пошкоджена, плани тепер будуються лише на короткий термін. «Я не вірю, що Україна зрештою програє. Це моє внутрішнє відчуття. Росія нас не переможе», — каже вона. Поруч із особистою історією видання наводить цифри: у січні втрати російської армії склали 35 тисяч убитими та пораненими.
У спецпроєкті від ританського журналу Esquire ми бачимо розповідь про курсантів ліцею імені Івана Богуна. 17-річний Дмитро пережив облогу Сновська, 16-річний Данило втратив батька-морпіха під Водяним. Обидва свідомо обрали військовий шлях — і журналісти фіксують саме момент цього вибору, а не його наслідки. «Академія навчила мене, що Україна — це наш вибір. Ми не просто захищаємо кордони, ми захищаємо право бути тими, хто ми є», — каже Дмитро. Данило формулює простіше: після загибелі батька невпевненості в ньому не залишилося — він був на сто відсотків рішуче налаштований стати солдатом. Esquire працює з великими портретними фото на всю шпальту — знімки знімають дистанцію між читачем і героями. Верстка підсилює ефект: білий текст на чорному тлі.
The Daily Telegraph будує матеріал за іншою схемою. На першій шпальті — обличчя 15-річної киянки Яни Худої з котом на руках. У квітні минулого року російська балістична ракета вщент зруйнувала її дім, вбивши батьків і брата. Дівчина розповідає, що про смерть батьків дізналася через Instagram, поки була в лікарні. Видання не зупиняється на особистій трагедії. В матеріалі йдеться про те, що в ракеті того самого типу були знайдені мікросхеми британського виробництва. Британський читач спочатку співчуває дівчині, а потім усвідомлює, що ланцюжок подій, який призвів до її поранення, має і британський слід. Видання підсилює це інфографікою з дроном «Герань-2» та фото знайдених чипів.
Французька Ouest-France присвятила інтерв’ю Володимиру Єрмоленку та Тетяні Огарковій — філософу та літературознавиці, які з лютого 2022 року їздять прифронтовими регіонами, доставляють гуманітарну допомогу і документують війну. Їхня книжка «Життя на межі» з підзаголовком «бути українцем сьогодні» вийшла французькою — і це не випадковий ринок. «Ми б’ємося проти ідеї, що це лише війна в Україні. Ваші читачі повинні усвідомити: вся Європа перебуває в небезпеці», — каже Єрмоленко.
Розгорнутий репортаж про Анастасію Станко, співзасновницю «Громадського» та головну редакторку «Слідство.Інфо», публікує норвезька газета Dagbladet . Журналістка розповідає про побут у Києві при +11°C у квартирі, виклики материнства під час блекаутів і свій шлях від Майдану до полону в підвалі «ЛНР». «Я думала, що я журналістка і я захищена. Але, мабуть, була трохи наївною», — каже вона. Для росіян статус журналіста нічого не важить — це Станко підкреслює, згадуючи загибель колеги Вікторії Рощиної в російській неволі у вересні 2024 року. Попри критику за «непатріотичні» розслідування невдач ЗСУ, вона продовжує працювати, оскільки правда не може чекати до кінця війни.
Що спільного між усіма цими матеріалами? Жоден із них не починається з фронтових зведень і не закінчується експертними коментарями. Західні журналісти дедалі рідше дивляться на Україну здалеку — вони шукають точку входу через конкретну людину, конкретний момент, конкретну деталь.
Тож продовжуємо стежити за найяскравішими публікаціями світової преси. Оскільки до огляду потрапляє лише частина знайдених матеріалів, долучайтеся до нашої спільноти у Telegram. Підписуйтеся на канал SPILKA News, коментуйте, обговорюйте.
Інформаційна служба НСЖУ
