Гостем прифронтового видання “Обрії Ізюмщини” став Владислав Єсипенко — людина, чиє ім’я протягом чотирьох років було символом боротьби за свободу слова та стійкість духу. Політичний в’язень кремля, журналіст, за звільнення якого гуртувалася світова спільнота, зміг особисто потиснути руки тим, хто весь цей час не мовчав, повідомляють у редакції.
Це був той самий колега, за чиє життя медійники боролися на міжнародних форумах. Його портрет вони несли на плакатах під час акцій протесту, його історію розповідали світові, аби голос правди не був приглушений ґратами. Сьогодні ж Владислав Єсипенко — на вільній землі, і його візит до Ізюма став важливим символом єдності українських медійників.
Владислав виявив щирий інтерес до того, як живе і працює прифронтова журналістика. Його цікавило все: від тематичного наповнення шпальт часопису «Обрії Ізюмщини» до реальних умов, у яких працюють ізюмські кореспонденти. З колегами відверто обговорили специфіку роботи під постійною загрозою обстрілів, виклики, пов’язані з розповсюдженням друкованого видання в умовах воєнного стану, та ту психологічну вагу, яку щодня несуть на собі медійники, розповідаючи історії про біль і надію рідного краю.
«Робота на деокупованих та прифронтових територіях — це не просто журналістика. Це фіксація історії в реальному часі, попри небезпеку», — підкреслив Владислав під час розмови.
Окрім професійних дискусій, візит Владислава мав глибоке людське вимірювання. Журналіст зустрівся з мешканцями Ізюма, які пережили пекло російської окупації. Це люди, чиї долі були зламані катівнями загарбників, але чиї душі залишилися незламними.
Владислав записав серію інтерв’ю з очевидцями, які пройшли через російські катівні й вижили лише завдяки тому, що Збройні Сили України вчасно повернули Ізюм додому. Ці розмови — не просто журналістський матеріал. Це свідчення злочинів, які ніколи не мають бути забуті, і водночас — історії великої перемоги людського духу над темрявою.
Владислав Єсипенко — український журналіст, фрилансер проєкту «Крим.Реалії» української служби Радіо Свобода. Він висвітлював життя в окупованому Криму, знімав репортажі, соціальні опитування та матеріали про проблеми кримчан. 10 березня 2021 року Єсипенка затримали співробітники ФСБ у Криму після зйомок заходу до дня народження Тараса Шевченка в Сімферополі. Російська сторона звинуватила його у «роботі на українські спецслужби» та зберіганні вибухового пристрою. Сам журналіст заявляв, що свідчення з нього вибивали тортурами та електричним струмом. У 2022 році підконтрольний РФ суд у Криму засудив його до 6 років колонії, а пізніше термін скоротили до 5 років. Правозахисники та міжнародні медіа називали справу політично мотивованою. Після понад чотирьох років ув’язнення Владислав Єсипенко був звільнений 20 червня 2025 року та залишив окупований Крим. Про його звільнення повідомили Радіо Свобода, український омбудсмен та міжнародні правозахисні організації. За час ув’язнення Єсипенко став одним із найвідоміших кримських політв’язнів-журналістів. Він отримав міжнародні нагороди за свободу слова, зокрема від PEN America та Free Media Awards.
