На журналістських факультетах студентів знайомлять з таким поняттям, як місія журналіста. Але існує думка, що потім, коли вони приходять в конвеєр повсякденної редакційної напруженої роботи, це поняття затирається. І ось вже експерти переконують, що журналістика – це звичайна професія, навіть ремесло, – зазначає відома журналістка, співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу Наталя Гуменюк.
- Не можу погодитися, що журналістика є просто ремеслом. Для мене журналістика – це покликання. Але в основі – уміння надати суспільству неупереджену, перевірену, якісну інформацію, щоб люди могли ухвалювати власні рішення, як їм діяти в тих або інших обставинах, на основі фактів.
Коли на початку 2000-х я прийшла в професію, часто говорили про те, що проблема в тому, що нас олігархічні медіа, які не приносять прибуток, от тільки журналістика стане бізнесом – проблеми вирішаться. На жаль, ці роки по всьому світу показали, що таблоїдні, розважальні чи скажімо спортивні медіа можуть заробляти, але це не означає, що журналістика є вільною.
Тому я чітко розрізняю медіабізнес і власне журналістику, яка має соціальну функцію. До речі, ми це чітко відчули під час пандемії. Чимало світових видань надають інформацію про коронавірус, те, як захиститися безкоштовно, адже інформація має суспільну вагу: допомагає людям розібратися, з якими ризиками вони стикаються, навіщо вдягати маску…
Саме завдяки медіа люди можуть зрозуміти, чи відпускати дітей до школи, відвідувати батьків. А надати інформацію, якій з упевненістю можна довіряти, і яка, до речі, перевіряє в тому числі й офіційні дані, коли це потрібно –обов’язок саме журналістів. Це той момент, коли журналістика стає дуже прикладною.
Так, люди можуть отримувати інформацію зі стрічки Facebook або з Telegram каналу. Але саме журналісти мають професійний обов’язок перевіряти джерела. Тому саме журналіст, що працює за стандартами, є незамінним для споживачів інформації, які хотіли б розібратися в тому, що насправді відбувається в рідному місті чи країні.
Ми пам’ятаємо епоху, коли з появою соціальних мереж з’являлися думки, що фахові редактори не потрібні. Та стало зрозуміло, що навпаки – хтось має відібрати суттєве з інфошуму. Отримувати інформацію з соцмереж – все одно, що прочитати десяток рекламних оголошень: соцмережі, як і реклама, не зобов’язані надати правдиву і вичерпну інформацію.
Вся суть професійності – нести відповідальність за поширювану інформацію – дати її з перевіреного джерела, яке має право розповсюджувати цю інформацію. Тим воно і відрізняється від пліток, чуток.
Наприклад, пораду, як тобі лікуватися, можуть дати сусідка, родичі або друзі. Але ж ти все-таки йдеш до лікаря, бо знаєш, що його вчили відрізняти одну хворобу від іншої, професійно обирати алгоритм лікування. Те саме і в журналістиці: будь яку інформацію може розповсюдити хто завгодно, але, знати, в кого взяти інформацію, як її професійно перевірити, щоб не втратити довіри людей, може тільки професійний журналіст.
Варто додати, що і політики, влада часто ухвалюють рішення на основі інформації, отриманої з медіа. Так, можливо якщо це фахівець в одній галузі він отримує звіти у своїй царині, але його світогляд про всі питання в країні – від війни до соціальних зрушень, політик теж черпає з медіа.
Крім того можу навести чимало випадків, коли дуже конкретні матеріали мали напряму впливали на людей. Коли в Ростові-на-Дону відбувався суд над Павлом Грибом, і моя редакція на той час була єдиною з України, що мала журналістів на місці, саме вони записали його останнє слово на суді. Як нам сказав батько Павла, це було критично важливо для його емоційного стану. Так не завжди вплив такий прямий, але я б підкреслила і такі історії.
Як і те, що завдяки тому, що журналісти робили розголос про політв’язнів Кремля, яких утримують в Криму і на Донбасі, в самій Росії, за їхніми долями слідкували не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні.
Скажімо, в Жованці, що на лінії зіткнення на Донбасі, тривалий період не було світла. І тільки після репортажу моєї колеги місцева влада відреагувала і привезла генератор
Чи ще одна історія, коли ми говоримо про журналістику факту. У 2014 році під час першої атаки проросійських сил на Маріуполь там працювали багато як українських, так і іноземних журналістів. Тоді всюди на перших шпальтах згадувалося про Маріуполь, але в такому загальному емоційному контексті, але бракувало інформації, що саме коїться у місті . Ми були на блок-посту на одній з околиць міста, яка обстрілювалася. Люди, що жили неподалік підійшли і подякували саме за наш репортаж, бо лише з нього могли зрозуміти, чи стріляють в їхньому районі.
Саме в той час обстрілювалися саме блок-пости на в’їзді у місто і були закриті, але багато жителів селищ довкола Маріуполя працюють в місті на заводах. Вони приїздили і просто чекали поблизу КПП, коли їх пропустять, хоча це була найнебезпечніше місце. Але фактичної, конкретної інформації якраз бракувало.
Наступного дня нам довелося робити матеріал про родину, чию машину обстріляли, бо вони не зорієнтувалися і навпаки замість лишатися в бомбосховищі вирішили поїхати у розпал бою. Люди загинули, хоча, можливо, могли б вижити, якби мали достатньо інформації.
Виходячи з усього сказаного, я особливо
підкреслюю важливість журналістики факту.
Коли у людей виникає питання: «Навіщо потрібні журналісти?», – мені не це нескладно пояснити.
І йдеться не про якихось героїв, особливих людей, які щось розслідують і викривають. Коли щось відбувається – чи це столиця чи маленьке містечко, то хто, як не журналіст повідомить про проблему, поставить запитання людині при владі або відповідальній особі? Тим самим саме журналіст донесе до широкого кола не просто важливу, а перевірену і прокоментовану інформацію, даючи своєрідну гарантію її якості.
Отже, безсумнівно, журналістика стосується кожного. Журналіст – важливий!
Триває інформаційна кампанія НСЖУ #Журналісти_Важливі.
#Журналісти_Важливі. Саме вони відіграють ключову роль в інформуванні суспільства в ці кризові місяці.
#Журналісти_Важливі. Саме їм довіряють українці – більше, ніж владі.
#Журналісти_Важливі. Саме вони часто – єдине джерело правдивої інформації для своєї аудиторії.
Закликаємо підтримати українську журналістику та українських журналістів! Використовуйте символіку акції, ставте хештег #Журналісти_Важливі, поширюйте ваші фото із гаслами на захист журналістів!
