Боротьба з фейками, економічна стійкість, співпраця з «Укрпоштою», бронювання журналістів: медійники обговорили з керівництвом Міністерства культури головні проблеми українських ЗМІ
Свобода слова – важлива складова професії журналіста, і вільна українська журналістика може існувати лише якщо держава гарантує медіа можливість незалежної професійної діяльності.
Про це йшлося під час організованої НСЖУ для медіа з прифронтових і деокупованих територій пресконференції за участю т.в.о. Міністра культури та інформаційної політики Ростислава Карандєєва. Захід відбувся з нагоди Всесвітнього дня свободи преси й був присвячений головним проблемам, які нині впливають на життя і діяльність українських журналістів. Участь у ньому взяли понад 60 медійників.
«Від ворожих медіа нас відрізняє те, що ми несемо правду»
Без сумніву, головним пріоритетом як державного, так і громадського сектору нині є безпека журналістів. Як зазначалося під час пресконференції, у Міністерстві культури та інформполітики створено координаційний комітет із реалізації кампанії Ради Європи «Журналісти мають значення», який фіксує кожний випадок перешкоджання професійній діяльності журналістів, про який стало відомо міністерству. У порядку денному міністерства – і зміни щодо страхування журналістів, у тому числі й тих, хто працює в зоні бойових дій. Але війна створює чимало й інших важливих викликів.
Від того, як сприймає нас світ, залежить те, яку матимемо військову та гуманітарну підтримку, наголосив Ростислав Карандєєв. Він зазначив, що українські медіа розуміють, наскільки підступні сучасні інформаційні технології, бо самі є учасниками інформаційних процесів.
– Однак від ворога і ворожих медіа нас відрізняє те, що ми несемо правду, і це найсильніша мотивація в нашій роботі, – сказав Ростислав Карандєєв.
Як наголосила радниця міністра культури та інформаційної політики Леся Червінська, міністерство готове допомагати журналістам прифронтових регіональних медіа в наданні важливої для їхньої аудиторії інформації від органів державної влади. Зокрема, преса може передруковувати матеріали з ресурсу https://dovidka.info/ А директорка департаменту відновлення та культурної реінтеграції деокупованих територій МКІП Діана Трима наголосила на важливості залучення до співпраці з департаментом представників інформаційної сфери.
На фото – провідний український воєнний кореспондент Андрій Андрієнко
(зйомка коло міста Оріхів Запорізька область)
«Соцмережі не завжди дають достовірну і перевірену інформацію»
Одним із викликів для традиційних медіа є конкуренція з боку новітніх інформаційних платформ.
– Телеграм, ютуб, фейсбук та низка інших інтернет-ресурсів стали по суті засобами масової інформації, – констатував Ростислав Карандєєв. – На жаль, у гонитві за першістю ці інтернет-ресурси не завжди дають достовірну і перевірену інформацію. Тому наші громадяни мають виробити в собі критичне сприйняття їхніх меседжів, контенту, джерел інформації.
Про те, що анонімні канали в соціальних мережах часто поширюють фейки і не несуть жодної відповідальності перед читачами за достовірність інформації, сказано чимало. Але, як наголосила головна редакторка газети «Запорізька правда», секретар громадської ради парламентського комітету з питань свободи слова Наталія Зворигіна, ця проблема в Україні має й свій особливий вимір, адже через соціальні мережі активно поширює свою пропаганду країна-агресор.
«У суспільстві точаться дискусії навколо телемарафону «Єдині новини»
Нині в суспільстві активно дискутують щодо телемарафону. Очільник МКІП зазначив, що держава «ухвалила усвідомлене рішення щодо підтримки цього всеукраїнського каналу поширення правдивої, верифікованої інформації про події в Україні та на міжнародній арені».
– Так, телемарафон фінансується з державного бюджету, і це не дешево, адже телебачення взагалі справа не дешева. Але ми розуміємо, що при всій широкій палітрі засобів масової інформації такий інформаційний марафон важливий і необхідний людям, – зазначив Ростислав Карандєєв.
Ведуться дискусії і щодо участі в телемарафоні тих чи інших телеканалів (наразі їх працює шість).
– На сьогодні в рамках проєкту «Єдині новини» ми хочемо розширити регіональну складову, оскільки регіональна інформація справді має значення для пересічної людини, яка приймає для себе життєві рішення, – зазначив керівник міністерства.
Разом із тим, у журналістському середовищі ставлення до телемарафону неоднозначне.
– Передплатні наклади друкованих ЗМІ (я навіть не беру роздріб) більші, ніж аудиторія телемарафону, – наголошує журналіст і медіаексперт Сергій Чернявський. – Але телемарафон продовжують фінансувати, бо це зменшує олігархам витрати на фінансування їхніх телеканалів, а для владних структур це – можливість піару. Крім того, великі кошти виділяються на підтримку інформаційних бюлетенів «Урядовий кур’єр» і «Голос України». Ви уявляєте, скільки медіа можна було підтримати замість того, щоб друкувати ці офіційні бюлетені?
Як додала головна редакторка «Путивльських відомостей» із Сумщини Тетяна Каушан, насправді аудиторія друкованих медіа, які також поширюють свою інформацію в інтернеті, ще більша.
– Медіа на прифронтових територіях створюють інформаційний бар’єр, який телемарафон може і не створювати, – наголосила журналістка.
«У прифронтових регіонах часто немає інших джерел інформації, ніж місцева преса»
Найбільшої підтримки потребують прифронтові газети, які на руїнах своїх редакцій виконують справді подвижницьку роботу – інформують свою аудиторію, українців, котрі в умовах руйнування інфраструктури часто позбавлені доступу до телебачення та інтернету.
– Ці медіа чинять гідний опір російській пропаганді й дезінформації, – наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Він нагадав, що станом на зараз Національна спілка журналістів України посприяла відновленню 32 місцевих видань на прифронтових і деокупованих територіях. Останнє за ліком таке видання – газета «Вечірній Миколаїв», перший номер якої, профінансований за сприяння НСЖУ, має вийти найближчими днями.
На фото (зліва направо): Діана Трима, Сергій Томіленко, Ростислав Карандєєв, Ганна Красноступ
У свою чергу Ростислав Карандєєв зазначив, що у прифронтових та деокупованих регіонах, на деокупованих територіях часто немає інших джерел інформації, крім місцевої преси.
– Там, де є електроенергія, є зв’язок, люди мають сучасні мобільні телефони і комп’ютери, вони можуть отримати інформацію про події на фронті і в цивільному житті з телебачення та через інтернет-ресурси. Але часто ці регіони мають перебої зі світлом та зв’язком, і тоді нашими надійними помічниками стають місцеві газети, – сказав очільник МКІП.
Як зазначила головна редакторка газети «Запорізька правда» Наталія Зворигіна, в разі закриття місцевих видань їхні аудиторії стають легкою здобиччю російських медіа.
– Нам на прифронтових і прикордонних з росією територіях сьогодні потрібна не тільки методологічна, інформаційна та юридична підтримка, а насамперед матеріальна, – наголосила пані Наталія. – Рекламного ринку практично немає, передплата падає (приміром, 78% Запорізької області перебуває під окупацією, тож провести якісну передплату не можна). Я розумію, що немає потреби матеріально підтримувати видання, яке з об’єктивних причин не може виходити. Але є видання, такі як наша «Запорізька правда», які боряться за життя. Я б не хотіла стати останнім головним редактором газети, яка виходила 106 років.
«Ми робимо акцент на економічній стійкості українських медіа»
Ключовою ідеєю, яку просуває Національна спілка журналістів України, є створення Фонду підтримки українських медіа – інституції, яка могла б діяти за успішним прикладом Українського культурного фонду. Крім того, є позитивний досвід підтримки під час коронавірусної епідемії українських медіа з боку самого УКФ. Тож цей досвід можна застосовувати й нині, переконаний Сергій Томіленко.
Із цим погодилися представники МКІП, які зазначили, що працюють над тим, щоб на наступний рік в УКФ була окрема програма з підтримки медіа.
Низку заходів щодо відновлення і підтримки українських медіа готує департамент інформаційної політики та інформаційної безпеки МКІП.
– Ми готуємо дорожню карту для відновлення плюралістичного, прозорого, незалежного післявоєнного медіапростору, – зазначила директорка департаменту Ганна Красноступ. – Цей документ має важливе значення й для нашого переговорного процесу з Європейським Союзом. Дорожня карта міститиме заходи щодо відновлення суб’єктів у сфері медіа, надання їм державної адресної підтримки.
Ганна Красноступ наголосила, що йдеться про широке коло медіа. Наразі міністерство вивчає стан справ у інформаційній сфері.
Як зазначив головний редактор видавництва «ТЕЛЕгазета» з Луганщини Дмитро Кліманов, важливо, щоб ці зміни відбулися найближчим часом, бо в разі затягування медіа будуть остаточно втрачені. Видавництво Дмитра Кліманова російські окупанти захоплювали двічі – в 2014 і в 2022 роках. При цьому там, куди українські медіа не мають доступу з 2014 року, люди налаштовані проросійськи, а на інших територіях – свідомо відмовляються йти воювати проти України.
– Але зараз усі наші ресурси вичерпано, і ми працюємо на ентузіазмі, – наголосив редактор. – Якщо ми закриємося, ми втратимо журналістів, аудиторію і можливість впливати на населення тимчасово окупованих територій.
Як зазначила перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, медіа на прифронтових мають відновлюватися на рівні із закладами освіти, водогонами, лікарнями, дорогами і транспортом. Це принципова позиція Національної спілки журналістів України, яку вона просуває на всіх рівнях.
– Усі моделі економічної незалежності українських медіа зруйновані війною. Попри це, посеред різноманітних програм відновлення інфраструктури України, ми не бачимо жодного рядку про відновлення медіа, – сказала Ліна Кущ.
На її думку, необхідно створити фонд підтримки для редакцій, який би наповнювався коштами міжнародних партнерів за принципом урядового United24. Журналістські організації могли би створити певну координаційну раду і визначати критерії для медіа, які мають право на отримання такої допомоги.
Сьогодні, коли як у державному, так і в місцевих бюджетах хронічно не вистачає коштів, українські медіа звертаються по допомогу до іноземних партнерів, до міжнародних фондів, які готові допомагати грантами.
– Заслуговують на повагу наші медіа, які борються за отримання грантів, виступають як сучасні проєкти гуманітарної політики щодо надання правдивих і необхідних людям інформаційних послуг, — наголосив Ростислав Карандєєв.
Він подякував колективу Укртелерадіопресінституту, що працює в системі Держкомтелерадіо, за дієву допомогу в поширенні інформації про донорські проєкти, про те, як оформити заявки на отримання грантів, готує спеціалістів, спроможних якісно підготувати запит на отримання фінансування ЗМІ.
У свою чергу голова НСЖУ Сергій Томіленко підкреслив, що визначальну роль у стійкості багатьох регіональних та локальних медіа, в тому, що сотні журналістів залишаються у професії відіграють сьогодні міжнародні донори.
– Спілка журналістів допомагає сотням медійників через нашу мережу Центрів журналістської солідарності, яку підтримують Міжнародна та Європейська федерації журналістів, штаб-квартира ЮНЕСКО, – зазначає Сергій Томіленко. – Дієвими є зусилля таких партнерів НСЖУ як фонд «Ірондель», IRMI, ECPMF, FPU, CRD, UMF.
Його координаторка – реальна фронтова телеоператорка Ганна Черненко (на фото – у центрі)
«Важливо підтримувати регіональну пресу»
«Найближчою до людей, орієнтованою на локальну читацьку аудиторію» назвав регіональну пресу Ростислав Карандєєв.
– Це дуже важливо – щоб видання, яким довіряють на місцях, доносили об’єктивну, правдиву інформацію про події в регіоні, – наголосив очільник МКІП.
Він подякував Національній спілці журналістів України за те, що вона визначила своїм пріоритетом підтримку саме регіональної преси.
– Не можу похвалитися, що Міністерство культури та інформаційної політики має такий пріоритет як ключовий. Але тепер це вже стане одним з головних завдань і на цей, і на наступний роки, – пообіцяв Ростислав Карандєєв. – Зараз ми формуємо бюджет 2025 року і вже бачимо, що немає інших варіантів, як підтримка традиційних і важливих для окремих локацій засобів масової інформації… Наше міністерство і раніше не було аутсайдером у цьому процесі: протягом двох воєнних років за підтримки міжнародних партнерів ми надали допомогу кільком виданням з Миколаївської, деяких інших областей України. Але визнаємо, що надана п’ятьом виданням допомога – це не та системна політика, що має бути. Тому й надалі працюємо над цим завданням і чекаємо пропозицій від медіаспільноти щодо форм підтримки ЗМІ.
Поміж проєктів, орієнтованих на центральні, загальнонаціональні мовники, Міністерство культури та інформаційної політики планує подавати в бюджетних пропозиціях на наступний рік видатки на підтримку регіональної преси.
– І знову ж таки плануємо звертатися до донорів, які можуть допомогти, бо самі ми не впораємося, – додав Карандєєв. – Окремі питання є до регіональної влади, яка має звернути увагу на підтримку регіональної преси. У 2018 році невдало і непродумано проведеним реформуванням комунальних медіа ми фактично знищили величезний пул професіоналів і актуальних, важливих для широких верств населення засобів масової інформації. Потерпаємо від цього і сьогодні…
«Як донести правдиву інформацію на тимчасово окуповані території?»
– У російській неволі наразі перебуває понад 30 наших колег, – наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Ми висловлюємо повну солідарність із ними й робимо все можливе, щоб домогтися їхнього звільнення. Ми не втомлюємося повторювати, що журналістика – не злочин.
Учасники пресконференції наголосили на важливості звернути увагу на інформаційні потреби громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях.
– Виклик не простий: як донести правдиву інформацію про Україну на окуповану тимчасово окуповану територію? – констатував Ростислав Карандєєв. – Ворог активно і доволі дієво обмежує на цих територіях інформаційну присутність України. Окупант контролює інтернет і навіть супутникове мовлення, а регіональна українська преса на окуповані території, звісно, не доходить. Є тільки хиткі сподівання на те, що є невелике поширення сигналів радіо і телебачення.
Як зазначила голова Донецької обласної організації НСЖУ, головна редакторка маріупольського видання «Приазовський робочий» Олена Калайтан, урахування інформаційних запитів населення окупованих територій украй важливе, і вже зараз необхідно визначатися з тим, як відбуватиметься відновлення українських медіа на територіях півдня і сходу України після їх деокупації. Про важливість доступу до інформації та медіа свідчить і поведінка окупантів, які одразу після захоплення українських територій запровадили там поширення своїх пропагандистських медіа. Зокрема, вони вкрали логотипи і стиль газет «Приазовський робочий», «Запорізька правда» та деяких інших і видають під цими логотипами свої пропагандистські листки.
«Проблема з «Укрпоштою» є дуже болючою для газетярів»
Друкованих медіа на сьогодні залишилося мало, а в тих, хто ще залишився, є чітке бажання розвиватися і оновлюватися, бо інакше не виживеш. Колишні редакції газет стають мультиплатформеними редакціями – крім паперового видання, наповнюють сайти і соціальні мережі. На цьому наголосив голова Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, головний редактор видання «Вісті Придніпров’я» Олексій Ковальчук.
Проте, паперові видання не втратили своєї значущості, і одна з головних їхніх проблем – це розповсюдження.
– Ми б хотіли допомоги держави у розв’язанні проблем з поштовою доставкою газет передплатникам, – сказав Олексій Ковальчук. – На жаль, проблема стає дедалі складнішою. Якщо газету громади ще якось можна розповсюдити, то обласним газетам – важче. Приміром, у Дніпропетровській області 86 громад, і розвести наклад по всім ним без «Укрпошти» дуже важко. Ми тримаємося на плаву, але потребуємо союзників.
Як зазначив Сергій Томіленко, спілка намагається на своїх майданчиках організовувати діалог між журналістами і редакторами з одного боку – і керівництвом «Укрпошти» з іншого.
– Під час нещодавньої Всеукраїнської наради редакторів друкованих медіа за участю генерального директора «Укрпошти» Ігоря Смілянського ми дійшли певного порозуміння, – зауважив Сергій Томіленко. – Але фактично це порозуміння з монополістом, який прийшов і озвучив своє бачення як монополіста. В «Укрпошти» як у підприємства є свої пріоритети. А ми хотіли б бачити державну політику підтримки преси – з погляду створення умов, які можуть сприяти поширенню української преси.
Секретар НСЖУ Микола Семена констатував, що сьогодні «Укрпошта», на жаль, не виконує своєї соціальної ролі. Ситуація така, що у власне поштовій функції «Укрпошта» програє конкуренцію іншим службам доставки, тоді як від виконання функції доправ6лення преси вона усувається сама. Тож часто-густо розповсюдженням своїх тиражів редакції мусять займатися самотужки.
– «Укрпошта» береться не за свої справи (приміром, поширення ліків), тоді як своєї власної роботи не виконує, – вважає Микола Семена.
За словами головного редактора херсонської газети «Новий день» Анатолія Жупини, російські окупанти звітують про відкриття на тимчасово окупованій території Херсонщини 500 відділень російської пошти.
– Моя пропозиція: провести спільну зустріч представників Міністерства культури та інформаційної політики, Національної спілки журналістів України та «Укрпошти», – сказав Анатолій Жупина. – Можливо, в такій спільній дискусії можна буде виробити план дій, щоб виправити становище з доставкою і передплатою локальних видань. Для деокупованих територій це буде особливо потрібно і важливо.
«Якщо єдиного журналіста мобілізують, видання закриється»
Важливою проблемою видань є призов журналістів на військову службу, адже в багатьох медіа чоловіки призовного віку є основою колективу або взагалі єдиним журналістом.
– Наприклад, у газеті «Межівський меридіан» троє людей – сорокарічний чоловік і дві жінки пенсійного віку. Вони, крім паперового видання, наповнюють також сайт і соціальні мережі. Якщо чоловіка призвуть до війська, видання закриється, – каже голова Дніпропетровської облорганізації НСЖУ Олексій Ковальчук. – Така ж ситуація в багатьох інших локальних медіа, де один чоловік часто є журналістом, редактором, водієм, оператором і верстальником.
Головний редактор газети «Ворскла» із прикордонної Великої Писарівки Сумської області Олексій Пасюга розповів, що коли він отримав повістку і запитав колегу-пенсіонера, чи зможе він замінити його на посаді редактора, колега відмовився. Зокрема й через те, що доведеться возити тираж у наближену до кордону з росією 5-кілометрову зону.
– Така ситуація, насправді, є типовою для багатьох видань: якщо не отримаємо певну відстрочку (хоча б на час, допоки знайдемо нам заміну), редакції припинять своє існування, – сказав Олексій Пасюга. – Ми бʼємося за збереження нашого видання. Зараз шукаємо новий офіс, де можемо зробити відеостудію (бо попереднє приміщення розбите). Однак це все припиниться в ту мить, коли мене мобілізують.
За словами Ганни Красноступ із Міністерства культури та інформаційної політики, на жаль, сьогодні забронювати журналіста можна лише за умови, якщо редакція відповідає низці критеріїв. Цим критеріям не відповідають більшість українських медіа. Але Міністерство економіки наразі вносить зміни до цих правил, і МКІП зі свого боку зробить усе, щоб медійників було заброньовано.
Як зазначив під час пресконференції заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко, діяльність медіа і свобода слова важливі для України не лише зі внутрішніх причин, а й як важливий маркер готовності нашої країни до вступу до Європейського Союзу. Насамкінець він додав:
– Інформування громадян, відповідальна журналістика, так само як і відповідальне споживання людьми інформації – те, що наближає нашу перемогу!
Зустріч керівництва Міністерства культури та інформаційної політики України із журналістами прифронтових медіа відбулася за ініціативи керівництва Національної спілки журналістів України. Участь у заході взяло понад 60 медійників, переважно із Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської, Харківської. Сумської, Миколаївської, Чернігівської, Луганської та Донецької областей.
Інформаційна служба НСЖУ
