Цунамі звільнень, скорочень та закриттів за останній місяць пронеслося по медіа США — за іронією долі саме тоді, коли читацька та глядацька аудиторія зростає, шукаючи правдиву інформацію про вірус. Пропонуємо вам ознайомитися із перекладом статті, опублікованої виданням «The Washington Post», про актуальний стан медіа-галузі в США.
Два місяці тому репортер газети «Plain Dealer» (Клівленд, США) Брі Зельтнер зазначила наступне: «коронавірусна криза незабаром проведе зачистку в моєму штаті».
Досвідчена журналістка з питань охорони здоров’я повідомляла про хвороби в сусідніх штатах, а потім про перші випадки зараження в штаті Огайо. Вона одна з перших взяла інтерв’ю у жінки, якій діагностували COVID-19; досліджувала вплив вірусу на здоров’я матерів; і заговорила про можливу нестачу тестів на коронавірус у державі та чому місцеві відділи охорони здоров’я проводили різні стратегії, щоб запобігти захворюванню.
Але криза вдарила по фінансовому становищу Зельтнер – по її робочому місцю. Переживаючи різке зниження доходів від реклами на тлі раптового економічного падіння, газета, тривалий час боролась, але була вимушена звільнити 22 співробітників. Серед них і Зельтнер.
«Дуже важко спостерігати за тим, що зараз відбувається у світі, будучи репортером у галузі охорони здоров’я», – сказала вона, – «і не мати змоги висвітлювати це».
Цунамі звільнень, скорочень та закриттів за останній місяць пронісся по медіа США — за іронією долі, коли читацька та глядацька аудиторія зростає, шукаючи правдиву інформацію про вірус.
Щоденна газета «Tampa Bay Times» звільнила 11 журналістів і скоротила кількість паперових випусків до 2 на тиждень. Щотижневик «Stranger» (Сіетл, США), який свого часу здобув Пулітцерівську премію, звільнив 18 співробітників і зовсім припинив друк. Звільнення також відбулися в «Denver Post» та «Boston Herald», а у «Dallas Morning News» скоротили рівень заробітної плати. Деякі невеликі видання взагалі закрилися.
Звичайно, малий бізнес в усіх сферах постраждав, але для медіа-індустрії ця місячна криза коштуватиме десятиліття відновлення. Коли читачі почали масово звертатися до інтернет-джерел, сайти новин отримали змогу поборотися за частину національного ринку веб-реклами, де домінують більші гравці.
Але за останні тижні ця боротьба переросла в життєву необхідність, адже багато місцевих ЗМІ залишилися без підтримки від локальних бізнесів.
У підсумку — порожнеча — історії, які не висвітлюватимуться, та новини, які не охоплюватимуть читачів та глядачів, оскільки не буде кому повідомити про них.
«Зараз є величезний попит на те, що ми робимо», – сказав Пол Таш, голова та виконавчий директор газети «Tampa Bay», яка до минулого тижня за майже 96 років ніколи не припиняла друк паперового видання. «З іншого боку, рекламодавці, які субсидують наш бізнес, знаходяться під величезною напругою. . . . Для багатьох, багатьох наших місцевих підприємств [закриття] – це жахливий перелом».
Не тільки газети, більшість з яких вже мали великі заборгованості, постраждали від цієї кризи, медіа всіх типів зіштовхнулися з труднощами. Альтернативні щотижневики та місцеві журнали, які залежать від реклами ресторанів, музеїв та місцевих пам’яток, перші звернулися до читачів за пожертвами; деякі вже закрилися, а інші обмірковують це. Навіть місцеві телеканали, найстійкіший сектор ЗМІ, втратили своїх надійних рекламодавців — місцевих автодилерів та політичних кандидатів.
Проте новина про занурення медіа у глибоку кризу викликала радість, зокрема у Дональда Трампа. «Реклама в провальному «New York Times» це шлях до низу. «Washington Post» не набагато кращі», – написав він у своєму Твіттері. «Я не можу сказати точно, що їх знищує – вірус або те, що вони є джерелом фейкових новин».
Насправді це вірус. І все ж національні видання, які він вважає своїми ворогами – «Wall Street Journal», «The Post» та «Times», знаходяться у відносно нормальному стані, завдяки широкій базі глобальних рекламодавців і, що важливо, мільйонам користувачів онлайн-платформи. Однак, менші медіаорганізації обмежуються локальною аудиторією і покладаються на місцевих рекламодавців, багато з яких припиняють замовляти рекламу, коли стикаються з економічними проблемами.
Така ситуація породила раніше немислиму ідею – урядова допомога.
Аналітик з питань медіа-бізнесу Рік Едмондс з некомерційного Інституту досліджень ЗМІ ім. Пойнтера (Poynter Institute for Media Studies) заявив, що деяким медіа, можливо, доведеться вдатися до отримання кредитів через Програму захисту зарплат або новостворений план федерального уряду для підтримки малого бізнесу.
Засоби масової інформації з давніх часів чинили опір і рідко зверталися за державними позиками, побоюючись, що будь-які подібні фінансові труднощі становлять конфлікт інтересів у інформуванні про дії уряду. Але Едмондс заявив, що це єдиний спосіб, коли «хворі» компанії зможуть вистояти кризові місяці. «Хто (окрім федерального уряду) має ресурси аби перевести країну із режиму занепаду в протилежну сторону?» запитав він.
8 квітня 2020 року 19 сенаторів підписали заяву із закликом включити місцеву журналістику до будь-яких майбутніх планів економічного стимулювання, спрямованих на подолання економічних наслідків коронавірусної кризи.
Серед перших, хто відчув наслідки коронавірусу у своїй редакції, був Крістофер Боан, репортер невеликої газети «East Valley Tribune» (штат Арізона), який у 2009 році здобув премію Пулітцера за інформування про діяльність шерифа округу Марікопа Джо Арпайо. Боана звільнили 20 березня, це вже вдруге за три роки він зіткнувся з безробіттям.
«Люди не розуміють наскільки низька прибутковість будь-якої з місцевих газет», – сказав він. «Не сприймайте локальне видання як належне, незалежно від того який тираж або скільки нагород вона має… Мені боляче від того, що сюжети, над якими ми працювали, так і не побачать світ».
Жертвою коронавірусної кризи став і кореспондент «Brunswick News» Уес Вульф. Це він писав матеріали про запеклі юридичні баталії через велику корабельну трощу біля берегів штату Джорджія. «Серед аргументів, які мені назвали під час звільнення, — зазначає Вульф, – ми не в змозі продавати рекламу».
Деякі організації, у тому числі медіа-холдинг «Gannett», щоб уникнути звільнень відправили людей у відпустки. Репортер однієї з газет, що належить мережі «Gannett», на умовах анонімності повідомив, що занепокоєний тим, що висвітлення малих громад постраждає через тимчасову непрацездатність журналістів.
«Якщо у вас є джерела, з якими важко домовитися, або які не дуже добре знайомі з тим, як організувати процес висвітлення, і ви на тиждень зникаєте – ви можете їх втратити», – сказав він. «Вони можуть образитися або подумати, що вам байдуже на них або їх історії».
Іншою стратегією є зменшення заробітної плати – як, наприклад в «Dallas Morning News». Це позиціонується як тимчасовий захід, однак деякі співробітники налаштовані скептично. Коли видання прийняло подібне рішення під час фінансової кризи 2008 року, то розмір зарплатні до минулого рівня так і не повернули, зазначають вони.
Через обмежені можливості та нагальні потреби, редакції вимушені імпровізувати. Декілька видань, такі як «Denver Post» та «The Washington Post», перетворили своїх спортивних авторів і оглядачів на загальних репортерів, які допомагають висвітлити пандемію. Попит та пропозиція роблять такі конверсії необхідними: Сьогодні не так багато новин про спорт, але багато історій про коронавірус.
Вірус застав деякі медіа-компанії в найгірший час. Видавнича компанія «McClatchy», яка є власником 30-ти щоденних газет, серед яких «Miami Herald» і «Kansas City Star», подала документи про реорганізацію у зв’язку з банкрутством саме на початку пандемії. «GateHouse», який злився з «Gannett» минулого року, щоб утворити найбільшу в країні газетну мережу, пообіцяв, ще задовго до карантину, щорічно скорочувати поточні витрати на сотні мільйонів доларів для обслуговування боргового навантаження.
Facebook та Google запропонували невеликі програми підтримки для медіа. В кінці минулого місяця найбільша соцмережа пообіцяла виділила бюджет в розмірі 100 мільйонів доларів на гранти для ЗМІ, для більшості з яких у форматі закупівель оголошень. Допомога від Google у розмірі 300 мільйонів доларів почала виділятися задовго до спалаху коронавірусу і цей проект триває.
Іронія полягає в тому, що це саме ці платформи до коронавірусної кризи відбирали хліб у медіа. Торік Google, Facebook та Amazon отримали 70% ринку рекламних оголошень, залишивши лише крихти для менших гравців. Крім того, Google керує з однією з найбільших мереж автоматизованої цифрової публікації реклами, яка розміщує оголошення на новинних ресурсах та інших веб-сайтах на основі алгоритмів. Рекламодавці, які використовують ці мережі, під час кризи дуже часто викреслюють Інтернет-ЗМІ зі списку допустимих ресурсів, уточнюючи, що вони не хочуть, щоб їхні оголошення відображалися поруч із похмурими статтями про хвороби чи стихійні лиха.
Для деяких звільнених журналістів, котрі неодноразово ставали свідками скорочень редакцій, коронавірусна криза стала останнім поштовхом для прийняття рішення. У Клівленді «Plain Dealer» вже різко скоротився за останні пару десятиліть. Періодика доставки газети скоротилася до трьох днів на тиждень у 2013 році. І коли керівництво газети почало боротися з профспілкою через звільнення персоналу, Зельтнер вирішила добровільно попросити бути одною із 22 скорочених. «Не було б можливості продовжувати робити те, що я робила», – сказала вона.
Ті, хто залишились у спустошених редакціях, продовжують переживати за своє майбутнє.
«Хотів би я знати, що чекає у майбутньому, – каже Пол Таш з «Tampa Bay Times». – Якою буде роздрібна торгівля? Яким буде малий бізнес? Якими будуть органи місцевої влади? Ми ще не має жодної уяви, як це все виживе».
