Журналісти одними із перших заходили на деокуповані території разом із військовими, рятувальниками, поліцією, аби бути ближче до своєї аудиторії. Досвід їхньої роботи унікальний. У 2024 році виокремилися і дуже про себе заявили місцеві медіа та журналісти, які працюють для центральних медійних компаній, висвітлюючи саме тему деокупації.
Про інформаційні потреби мешканців деокупованих територій ішлося під час спеціальної сесії організованої НСЖУ конференції «Уроки 2024». На заході за участю 30 спікерів були присутні більше 120 журналістів і редакторів.
«Наша радіостанція стала об’єднавчою платформою для херсонців, де б вони не були», – Валентина Пестушко
Валентина Пестушко, журналістка національного телеканалу «5 канал» та місцевого медіа «X.ON», зворушила розповіддю про унікальні проєкти, зокрема – «Казка від тата».
– Радіостанція «X.ON» наразі – єдина локальна радіостанція, яка працює у деокупованому Херсоні, – каже Валентина Пестушко. – Ми чуємо всі вибухи за вікном, як літають дрони… А потреба жителів нашого міста і регіону – чути рідні їм голоси, бо вони нас знають, ми поруч з ними.
Зупинилася журналістка на безпековому факторі, який є надзвичайно актуальним для неї та її колег. Про удари по Херсону, обстріли міста та інших населених пунктів області ледь не щодня йдеться у оперативних інформаціях. Валентина Пестушко повідомила, що працювати у регіоні, де у багатьох зонах чатує небезпека, допомагає захисне спорядження, яке медійники отримали від Національної спілки журналістів України. Така підтримка є важливою і вчасною.
Херсонські медійники мають унікальну можливість своїми голосами «доходити» до тимчасово окупованих територій, аби люди там могли ловити українську хвилю. Часом ця можливість є у пріоритеті, коли створюються нові проєкти, орієнтовані на потреби українців, які тимчасово перебувають в окупації.
Завдяки тому, що їхню радіостанцію чути на тимчасово окупованому Лівобережжі, журналісти можуть інформаційно впливати і на російських окупантів. Херсонські медійники намагаються гідно протистояти ворожій пропаганді, яка спотворює історичний ракурс, прагнучи впливати на свідомість людей. Вони ретельно підбирають власний контент, ведуть свою інформаційну війну регіонального рівня. Важливими є для українського слухача, у тому числі і підростаючого покоління, передачі, які будуються на правдивих фактах та історичних подіях із показом відомих особистостей Херсонщини. Радійники намагаються проводити просвітницьку роботу, спрямовану на локальну аудиторію. Адже коли утворюється інформаційна порожнеча, вона може заповнюватися дезінформацією.
Працюючи також і у телевізійному форматі, пані Валентина переконана, що всі сфери інформаційної ніші виконують свою роль, але і потребують підтримки.
Завдяки застосунку в мобільних телефонах, що є однією із трансформацій херсонських медійників, їхні випуски доходять до слухачів, які перебувають у різних куточках України і світу.
– Наша радіостанція стала об’єднавчою платформою для херсонців, де б вони не були, – пояснює Валентина Пестушко. – У нас є цікавий подкаст – спілкування з військовими. Адже не секрет, що між військовими і цивільними може виникати стіна. І ми намагаємося ту стіну прибрати, показуючи військового як звичайну людину.
Для Херсонщини це дуже важливо, адже там населення постійно піч-о-пліч із захисниками і захисницями.
Спікерка зазначила, що вона пишається своїми колегами. Колектив складається з п’яти осіб, у їх числі – три творчі працівники, які продукують багато ідей, що трансформуються у цікаві проєкти.
– Маємо дуже класний проєкт «Казка від тата»», – наголошує Валентина Пестушко. – Це коли військовослужбовці та військовослужбовиці завдяки нашій радіостанції читають казку ввечері своїм дітям, які далеко від них.
Можна тільки уявити емоції дітей та і всіх слухачів, коли звучить така казка. Кожне слово, яке говорить читець, знаходить відгук у дитячих і дорослих серцях. Розповідь про проєкт не лишила байдужими і учасників онлайн-конференції, бо згадували його і наступні промовці.
«Говорити про Херсон, показувати Херсон», – Анжела Слободян
Тележурналістка із Херсона, яка пережила окупацію, Анжела Слободян вважає свою місією на усіх рівнях говорити про Херсон, про злочини окупантів. Для цього з командою напрацьовує матеріали для зображальної журналістики.
Анжела Слободян, котра перебувала у російському полоні, а згодом давала свідчення як потерпіла внаслідок російського воєнного злочину, мешкає у Вінниці, викладає у Вінницько-Донецькому національному університеті, але фокус уваги і роботи зосереджений на документалістиці у Херсонській області.
Працювати на деокупованій Херсонщині, в регіонах, які прилягають до зони бойових дій, потрібно, дбаючи про власну безпеку і, обов’язково, про безпеку людей, які розповідають свої історії, зробила акцент пані Анжела.
Журналісти заздалегідь погоджують формат розмови, час, упродовж якого йтиме спілкування. Наскільки це можливо, підшукують безпечні приміщення, хоча врахувати всі обставини прифронтових територій, звісно, неможливо. Але важливо розуміти бачення людей усього, що відбувається, знати причини, чому не виїжджають у більш безпечні місця. Та після зйомки деякі матеріали все ж не йдуть в ефір з міркувань безпеки тих людей, які залишаються на Херсонщині. На думку пані Анжели, це повинні мати на увазі всі журналісти, які готують матеріали з регіону, бо самі люди можуть не завжди усвідомлювати ризики після оприлюднення їхніх історій. Головне, аби не нашкодити.
– Матеріали ми зараз готуємо для проєктів на ютубі, де створили ще до початку повномасштабного вторгнення онлайн-медіа ОКоло ТВ, – пояснює Анжела Слободян. – Після деокупації наша команда відновила діяльність.
Працюють і на інших платформах як мультимедійне медіа. Але мають великі надії на розширення саме ютуб-каналу. Для цього й документують свідчення, події, аби потім все об’єднати і відтворити у зображальній журналістиці. Співпрацюють з телеканалом «Белсат».
Цінною є діяльність Анжели Слободян як медійниці на міжнародних майданчиках, особливо активною вона була у нинішньому році. Географія заходів широка – Чилі, Брюссель, у планах Роттердам, де у січні-лютому на Міжнародному кінофестивалі буде представлений фільм, авторкою якого є Анжела Слободян, режисер Сергій Маслобойщиков.
Говорити про Херсон, показувати Херсон, розповідати про злочини окупантів на різних рівнях, доносити правду міжнародній спільноті – пані Анжела вважає головною своєю місією. Їхня команда поки що працює на волонтерських засадах, але планує брати участь у грантових програмах, аби розвиватися і продовжувати роботу у напрямку документалістики.
«Першість тримають соцмережі, але газети мають високу довіру людей», – Віталій Голубєв
Секретар Національної спілки журналістів України Віталій Голубєв розповів про підсумки дослідження НСЖУ інформаційних потреб мешканців деокупованих і прифронтових територій шести областей. Дослідження показало, якого роду інформація потрібна людям, якої інформації їм бракує та яким джерелам інформації найбільше довіряють.
Віталій Голубєв, автор дослідження, зазначив, що першість як джерело інформації тримають соціальні мережі. Простоту, зручність і зрозумілість люди знаходять саме у повідомленнях від соціальних мереж.
– Ми побачили беззаперечне лідерство соціальних мереж, – каже Віталій Голубєв, – а з іншого боку – високу довіру до друкованих засобів масової інформації за їхній офіційний характер роботи. Люди конкретно називали переваги традиційних медіа, які несуть відповідальність за подані матеріали, там є автори, а не знеособленість як у телеграм-каналах. І зараз стоїть завдання не заперечувати очевидне: 75 відсотків людей отримують інформацію з телеграму. Але довіра до газет має бути конвертована на цифрових платформах. Люди йдуть по інформацію у соціальні мережі через їхню оперативність. Газета не може виходити так само оперативно, але редакція здатна розвивати цифрові платформи, де можна надолужувати оперативність, запускати інтерактив, залучати людей до обговорення тем у коментарях. Варто вводити модерацію, вільну від мови ворожнечі, наративів. Диктувати свої умови, але давати людям можливість висловлюватись. Медійникам треба бути готовими, що цифрові платформи рано чи пізно стануть основними, а не додатковими.
Дослідження показало найбільш затребувані та найцікавіші теми. На першому місці – безпекова проблематика. Друге місце – це роз’яснення законодавства, бо дуже часто місцеві органи влади недостатньо зрозуміло комунікують з вказаних питань. На третьому місці опинилася тема про контроль за використанням коштів місцевих бюджетів. У громадах хочуть більше знати про напрямки фінансування, поступово виникає запит на громадський контроль. А якщо говорити про повоєнний період, то це буде одна із ключових тем – громадський контроль за відновленням. Як наголосив Віталій Голубєв, власними силами з цією темою впоратися складно, на майбутнє потрібно думати про те, щоб проводити навчання у партнерстві з іншими організаціями, де є експерти, які би допомогли розібратися з бюджетними механізмами.
На думку Віталія Голубєва, у локальних медіа однією з ключових проблем у повоєнний період буде самоцензура журналістів. Якщо на рівні всеукраїнських медіа мають місце гучні розслідування корупційних скандалів, то у регіонах журналісти з різних причин вводять цензурування. Але не варто дивитися у бік влади як на донора, бо це не про незалежність. Люди звертаються у соціальні мережі, бо там немає великих пластів офіційної інформації. Її варто викладати зрозумілою мовою і подавати не як вигідно, до прикладу, голові райдержадміністрації, а так – як вигідно читачеві. Газети повинні залежати від читачів, а не від місцевої влади.
Віталій Голубєв висловив захоплення з приводу контентної ідеї, якою поділилася Валентина Пестушко з Херсона. Йдеться про проєкт «Казка від тата» з тим, аби колеги могли адаптувати її для потреб своїх медіа. Виокремив і газету «Вперед» (м. Бахмут), у якої на веб-сайті введена рубрика «Книга пам’яті», де зібрана інформація про усіх загиблих Героїв-захисників, уродженців Бахмута. Таким чином повідомлення не губляться у стрічці новин. І ці матеріали будуть потрібними для створення єдиної бази даних у регіоні. Інші медіа таким же чином могли б виступати єдиним джерелом цієї важливої інформації.
Спікер подякував за зусилля, що спрямовуються на об’єднання медійників, їхню стійкість і допомогу, голові Національної спілки журналістів Сергію Томіленку, першій секретарю Ліні Кущ, за партнерство і співпрацю ІRMI, Академії української преси.
Матеріал створено в межах проєкту «Підвищення обізнаності цільових груп в Україні та за кордоном про військові злочини росії проти журналістів та посилення суспільного тиску задля звільнення полонених журналістів», який реалізує Національна спілка журналістів України за підтримки шведської некомерційної правозахисної організації Civil Rights Defenders.
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: