Одна з найпопулярніших газет України – чернігівський «Вісник Ч» втратила за час повномасштабної агресії половину передплатників, але видання вірить, що зможе пережити війну, якщо збереже своє обличчя і свою індивідуальність. Про це пише видання Данської асоціації журналістів «Journalisten» у статті «Українські журналісти борються за виживання: «Передплата під час війни не на висоті».
«Редакція «Вісника Ч» розташована в обласному центрі Чернігів, який розміром з Орхус (друге за розміром місто Данії, – ред), – розповідає автор статті-лонґріду Стефан Вайхерт. – Місцева газета охоплює значну частину регіону, розміром з Ютландію. На початку вторгнення Чернігів був оточений російськими військами, що рухалися до Києва. Вони кілька разів намагалися взяти місто, але не змогли. Натомість проїхали повз».
Автор статті пише про те, що значну частину Чернігова зруйновано російськими ракетами та артилерією. Багато жителів виїхали в безпечніші регіони України та за кордон. Серед них – і 31-річна журналістка «Вісника Ч» Юлія Семенець, яка має дворічну доньку. Після того, як біля їхнього будинку впала міна, жінка з дитиною виїхали з міста, яке залишився захищати її чоловік. Зараз Юлія повернулася в Чернігів і працює в газеті, натомість чоловік і досі в армії…
62-річного головного редактора «Вісника Ч» Сергія Народенка данські журналісти застали в його кабінеті, звідки очільник газети «уважно стежить за тим, що з’ясовують під час виконання редакційних завдань четверо журналістів видання». Наразі газета виходить накладом 26532 примірники один раз на тиждень на восьми сторінках. До вторгнення вона виходила на 16 сторінках і мала 60 тисяч передплатників, що є дуже високим показником для місцевої газети в Україні (часто місцеві газети мають наклад не більше кількох тисяч примірників). До вторгнення в газеті було вісім журналістів. Сьогодні ця кількість скоротилася до чотирьох. У газети є дві машини, але зараз журналісти можуть виїжджати на околиці зони висвітлення лише раз на тиждень, оскільки грошей на паливо немає.
– Ми боремося за своє виживання, – каже Сергій Народенко, який вперше після того, як очолив газету, задумався просити гроші у міської влади. – Вижити зараз нам допомагає те, що свого часу зробило нас успішними – широка увага до інтересів суспільства, до того, про що говорять люди. Саме тому ми важливі для людей.
Ще однією запорукою успіху газети є її девіз: «Ми ніколи не здаємося!»
– Якщо ми постукали в двері, і ніхто не відповідає, ми стукаємо у вікно. Якщо все одно не відповідають, ми залазимо через димохід. Якщо це не спрацює, копаємо тунель і пролазимо крізь дошки підлоги, – пояснює Сергій Народенко.
До війни «Вісник Ч» друкувався в Києві, а тепер – на місці в Чернігові на роторному друкарському верстаті, придбаному в Індії за радянських часів.
Редакція придбала генератор, щоб не залежати від вимкнення електрики. Коли росіяни рвалися до Києва, випуск газети в Чернігові довелося припинити. Якщо вони спробують повторити атаку столиці, редакція «Вісника Ч» буде краще підготовлена.
– У лютому-березні було справді страшно. Кожен намагався врятуватися. У мій будинок, коли я був у підвалі, влучило кілька осколків. Росіяни стояли на краю міста, – пояснює Сергій Народенко. – За час війни наша газета втратила 30 тисяч передплатників. Багато хто поїхав із міста. А крім того, зрозуміло, що передплата на газету – не на першому місці, коли йде війна і коли в людей немає грошей… Люди справді постраждали. І вони дуже хочуть газету, тому я не можу просто підняти ціни. Тоді вони не можуть собі дозволити нас читати. Я ставлюся до цього відповідально, тому змушений просити фінансової допомоги у міської ради.
Проте редактор переконаний, що газета виживе. З 1987 року він очолював різні місцеві газети. Він пам’ятає, наприклад, 1993 рік, коли інфляція в Україні вибухнула і перевищила 10 тисяч відсотків. Економічно це були набагато гірші часи, ніж зараз.
– Тоді ми почали брати плату за газету картоплею, бо в людей не було грошей і гроші нічого не коштували. Ми їздили по селах і збирали картоплю, яку потім продавали, – розповів данським журналістам Сергій Народенко і додав, що передплата тоді коштувала 18 кілограмів. – Тоді ми втратили лише половину абонентів, і якщо тоді вдалося вижити, то зможемо і цього разу.
До речі, «Вісник Ч» бере участь у проєкті Національної спілки журналістів України «Ми з України!», в межах якого ЗМІ публікують матеріали про те, як прості українці стають героями, допомагаючи одне одному у важкі часи війни. Учасники цього проєкту отримують щомісячну безповоротну фінансову допомогу. Також видання долучилося до ініціативи «Журналісти важливі» – публікує власні матеріали про роботу журналістів, про цінність професії та важливість інформаційної галузі. За рекомендацією НСЖУ підтримку виданню “Вісник Ч” надає Український медіа фонд, який створив і фінансово підтримує польський Фонд Gazeta Wyborcza разом із партнерськими організаціями медіакомпаній скандинавських країн.
